РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/190/5605/13Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.
РІШЕННЯ
"28" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІващенко В.В.
СуддівБілоусової В.В., Дралла І.Г.
При секретарі Почотовій Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Сімферопольської міської ради, Київської районної ради м. Сімферополя, третя особа - КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання права власності на будівельні матеріали,
за апеляційною скаргою Сімферопольської міської ради
на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
у жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, Сімферопольської міської ради, Київської районної ради м. Сімферополя, третя особа - КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання права власності на будівельні матеріали.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_8. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді права вимоги до боржника про повернення суми позики у розмірі 1000 російських рублів, а також будівельних матеріалів та обладнання, використаних померлим в 2003 році при самочинному будівництві житлового будинку літ. «А» площею 7,15Х8,9 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці НОМЕР_1 площею 696 кв.м., яка була надана з цією метою ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів АР Крим №1404 від 11.12.1992 року. Позивач зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8, який за життя 11.05.2005 року склав заповіт, посвідчений нотаріусом Туапсинського району, Краснодарського краю РФ ОСОБА_9, відповідно до якого заповідав своїй дочці - ОСОБА_6. вказану земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_6 стверджує, що на час відкриття спадщини вона постійно проживала та була зареєстрована разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2, а відтак вважається такою, що прийняла спадщину. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, не існує. Разом з тим відповідач не визнає за нею право власності на вказані будівельні матеріали, які знаходяться за земельній ділянці по АДРЕСА_1., тому вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх оспорюваних прав.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 липня 2013 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 при будівництві та які існують у вигляді одноповерхового житлового будинку розміром 7,1 х 9,0 метри з прибудовою розміром 2,8 х 6,15 метри, ганком та навісом розміром 2,85 х 2,8 метри, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці НОМЕР_1 площею 656 кв.м., яка була надана ОСОБА_8 з метою будівництва індивідуального жилого будинку згідно з рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів АР Крим №1404 від 11 грудня 1992 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі Сімферопольська міська рада ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що позивачем не було надано суду доказів того, що саме ОСОБА_8 був власником будівельних матеріалів, які були використані ним в процесі будівництва будинку по АДРЕСА_1. Окрім цього, апелянт зазначає, що судом незаконно визнане право власності позивачки на будівельні матеріали у вигляді нерухомого майна, а саме одноповерхового житлового будинку.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на будівельні матеріали у вигляді одноповерхового житлового будинку з прибудовою, суд виходив із того, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., був носієм певних прав та обов'язків щодо введення самочинно збудованого житлового будинку в експлуатацію з подальшою його реєстрацією, які спадкоємець за заповітом може успадкувати.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного проживання в них.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно згідно з ч.1 ст. 376 ЦК України вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів АР Крим №1404 від 11.12.1992 року. ОСОБА_8 було передано у користування земельну ділянку НОМЕР_1 площею 696 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку.
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів АР Крим № 308/1 від 22.12.1998р. земельній ділянці, відведеній ОСОБА_8 присвоєно адресу: АДРЕСА_1.
На відведеній земельній ділянці ОСОБА_8 без належного дозволу, без розробленого, належним чином затвердженого та узгодженого проекту самочинно побудував одноповерхову будівлю розміром 7,1 х 9,0 метри з прибудовою розміром 2,8 х 6,15 метри, ганком та навісом розміром 2,85 х 2,8 метри.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, заповідавши ОСОБА_6 виділену йому у користування земельну ділянку№530 площею 696 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця мешкала разом з ним у АДРЕСА_2.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкоємцем було здійснено самочинне будівництво (частина перша статті 376 Цивільного Кодексу України) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Отже, висновок суду про перехід прав і обов'язків ОСОБА_8 щодо введення самочинно збудованого житлового будинку в експлуатацію з подальшою його реєстрацією є таким, який не відповідає вимогам матеріального закону.
Враховуючи, що будівництво на вищезгаданій земельній ділянці проводилось самочинно, без відповідного дозволу, належним чином розробленого, затвердженого та узгодженого проекту, ОСОБА_8 не можна вважати забудовником та переводити на його спадкоємців права та обов'язки забудовника, що помилково зробив суд.
До ОСОБА_6, як спадкоємиці за заповітом, переходить лише право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими згідно з ч.2 ст. 309 ЦПК України, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Враховуючи, що розв'язуючи спір, суд порушив норми матеріального права, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 на підставі ст. ст. 1216, 1217,1233 ЦК України судова колегія виходить із того, що фактично прийнявши спадщину за заповітом, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_8, вона набула право власності в порядку спадкування за заповітом на будівельні матеріали та обладнання, які були використані померлим в процесі самочинного будівництва будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді одноповерхового будинку з прибудовою не засновані на законі та не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що вартість будівельних матеріалів, виробів та обладнання без урахування будівельно-монтажних робіт становить 81 337 грн., а позивачка, звертаючись до суду сплатила судовий збір у розмірі 223 грн. 60 коп., судова колегія, керуючись ч.1 ст. 88 ЦПК України присуджує в дохід держави з ОСОБА_6 недоплачену суму судового збору у розмірі 589 грн. 77 коп.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п.4, 314, 316, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
В И Р І Ш И Л А :
апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 липня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, при самочинному будівництві будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 589 грн. 77 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :