АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/ 13724 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Волошин В.О.
Доповідач - Поливач Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору;
за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_2
на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 вересня2013 року
в с т а н о в и л а:
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.09.2013 року позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що позивач ОСОБА_3 не підписував оскаржуваний кредитний договір, грошові кошти за вказаним договором Банком йому не надавались та позивачем не отримувались. На заперечення вказаних обставин Банком не надано суду належних доказів, не доведено того, що договір був укладений, а тому зазначений договір, на думку апелянта, має бути визнаний судом недійсним.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представник відповідача ПАТ КБ «Надра» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах справи. Колегія суддів розцінила причини неявки представника відповідача в судове засідання як неповажні та дійшла висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів розглянула справу за відсутності представника банку, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до копії кредитного договору, яка міститься в матеріалах справи 13.11.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №301/П05/2007-980, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 10300,00 грн. в порядку і на умовах, визначених договором, строком до 12.11.2010 року (а.с.5-7).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним кредитним договором, ПАТ КБ «Надра» було подано до суду позов про стягнення з нього заборгованості, про що свідчить ухвала Андрушівського районного суду Житомирської області від 16.07.2012 року про відкриття провадження у справі.
ОСОБА_3 зазначив, що в липні 2012 року йому стало відомо про існування вищезазначеного кредитного договору, після отримання ним з Андрушівського районного суду Житомирської області копії ухвали про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором разом з копією позову.
На думку позивача, вказаний договір повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки ним не підписувався, про що свідчить відсутність його підпису на останній сторінцідоговору.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 - 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Позивач,звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору, наголошував на тому, що він не підписувався даний кредитний договір.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ІДК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Відповідно до копії кредитного договору № 301/П05/ 2007 - 980 від 13.11.2007 року даний кредитний договір не підписаний позичальником (а.с.5-7). В заперечення вимогам позивача, банком не доведено суду того, що такий договір було укладено між банком та ОСОБА_3 та того, що грошові кошти за цім договором було отримано позичальником ОСОБА_3
Оскільки кредитний договір не підписаний позичальником, він не відповідає вимогам закону, а саме його письмовій формі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, кредитний договір, який позивач просить суд визнати недійсним, є нікчемним (а, відповідно, є недійсним ) і визнання його недійсним судом не вимагається.
Отже, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 вересня2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: