Справа № 161/4103/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В.

Провадження № 22-ц/773/1720/13 Категорія: 19 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Перебойчуку Р.В.,

з участю представника позивача Кацевича І.С.,

представника відповідача ДП ДГ «Рокині» Волинського ІАПВ УААН Рущака В.М.,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» до державного підприємства «Дослідне господарство «Рокині» Волинського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2013 року закрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою «Неофіт-Агро» до державного підприємства «Дослідне господарство «Рокині» Волинського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що вищевказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, є незаконною та необґрунтованою. Просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2013 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір виник між двома юридичними особами, а отже позивачу слід звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених прав згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Проте такий висновок суду не відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У даному спорі позивач (юридична особа) просить суд стягнути солідарно з відповідачів (юридичної особи та поручителя - фізичної особи) заборгованість.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Судом першої інстанції не було враховано, що даний спір не може бути вирішений господарським судом, оскільки договір поруки від 23 січня 2012 року укладений ОСОБА_3 як фізичною особою (а.с. 8), а отже одним із відповідачів у справі є особа, яка не може бути стороною в господарському процесі.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

У зв'язку з тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що регулюють питання підвідомчості, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2013 року в даній справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді