Справа № 407/3794/13-к

1-кп/407/402/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чигриної Л.Г.

при секретарі Самігулліній К.Р.

за участю прокурора Гаркавої М.І.

за участю сторін кримінального провадження: потерпілої ОСОБА_1 обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрацит

кримінальне провадження № 12013030130001503 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у

м. Антрацит Луганської області, громадянина України, з середньо - спеціальною

освітою, не одруженого, який не працює,

не засудженого в силу ст. 89 КК України , який зареєстрований та проживає за

адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 190 ч. 1 КК України при наступних обставинах.

22 травня 2013 року приблизно о 16 годині обвинувачений ОСОБА_2 прибув за адресою: АДРЕСА_1, де представившись приватним підприємцем, який займається встановленням металопластикових вікон, запропонував ОСОБА_1 встановити в її будинку за вищевказаною адресою металопластикові вікна.

Після погодження ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_2 зробив заміри вікон та запропонував останній сплатити у якості завдатку грошові кошти в сумі 1000 гр. для замовлення вікон.

ОСОБА_1, довірившись інформації, наданій обвинуваченим ОСОБА_2, погодилась на умови останнього та уклала з ним договір, який фактично не відповідав дійсності.

23 травня 2013 року о 9 годині у приміщенні « Будинку Побуту» м. Антрацит ОСОБА_1 передала обвинуваченому ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 гр. у якості завдатку для замовлення металопластикових вікон.

Отримавши від ОСОБА_1 вказані грошові кошти, у обвинуваченого ОСОБА_2 виник злочинний намір на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та обманом.

Виконуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_2 отриману від ОСОБА_1 грошову суму витратив на власні потреби та не замовив за рахунок вказаних коштів металопластикові вікна для останньої.

Продовжуючи протиправні дії, обвинувачений ОСОБА_2 став приховувати свій вчинок та обіцяти ОСОБА_1 встановити металопластикові вікна.

Згодом обвинувачений ОСОБА_2 зобов'язувався ОСОБА_1 повернути грошові кошти в сумі 1000 гр., однак гроші не повернув та вікна не встановив.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провинність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, при вищевикладених обставинах визнав повністю, однак від давання пояснень відмовився, користуючись своїм правом.

Свої показання, дані ним під час досудового розслідування у якості підозрюваного від 16.07.2013 року, які були оголошені та досліджені в судовому засіданні, підтримав повністю та погодився з викладеними в ньому обставинами.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

- Свідченнями потерпілої ОСОБА_1, яка суду пояснила, що 22.05.2013 року приблизно о 16 годині за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 прибув обвинувачений ОСОБА_2, який представився приватним підприємцем, що займається встановленням металопластикових вікон.

Вона погодилась на його пропозицію щодо встановлення вікон та 23.05.2013 року передала йому грошові кошти у розмірі 1000 гр. у якості завдатку для замовлення вікон в її будинок.

Однак, обвинувачений ОСОБА_2 вікна не встановив та гроші не повернув.

Заявила цивільний позов на суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 1000 гр..

У відшкодування моральної шкоди також заявила суму у розмірі 1000 гр., оскільки внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_2 вона зазнала душевних страждань та переживань

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності його позиції та роз'яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Розгляд судового провадження провадився відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах пред'явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень під час судового провадження доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою ( шахрайство).

Обвинувачений ОСОБА_2, з метою заволодіння грошовими коштами, повідомив потерпілій ОСОБА_1 неправдиві відомості про те, що він є приватним підприємцем, який займається встановленням металопластикових вікон, та використовуючи довірливе ставлення до нього потерпілої, заволодів грошовими коштами останньої.

Цивільний позов, заявлений під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_1 на загальну суму 2000 гр., складається з:

- вартості завданої матеріальної шкоди в розмірі 1000 гр.;

- моральної шкоди в розмірі 1000 гр.

Вказана сума підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Потерпілої ОСОБА_1.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти стягнення з нього зазначених сум.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Як особистість обвинувачений ОСОБА_2 є особою, яка не є засудженою в силу ст. 89 КК України ( а.с. 21-22,23,27), задовільно характеризується за місцем проживання. ( а.с. 28), не займається суспільно- корисною працею.

Пом'якшуючими обставинами щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає його каяття.

Обтяжуючих обставин щодо обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

З урахуванням обставин, характеру, ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе тільки в умовах тримання в кримінально - виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці.

Речових доказів та судових витрат не має.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 370,374,395 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 ( двох ) років обмеження волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді особистої поруки змінити на тримання під вартою, узявши його під варту у залі суду.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 29 листопада 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 1000 гр., у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1000 гр., а всього 2000 гр. ( дві тисячі гр.. )

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2 - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду Л. Г. Чигрина