Справа № 11-666/2008 р. Головуючий у І інстанції Мурашко М.І.
Категорія - ст. 286 ч. 2 КК України Доповідач Зенченко Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - судді Навозенко Л.С.
суддів - Зенченко Т.С., Миронцова В.М.
з участю прокурора - Шваб Л.В.
потерпілої - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с. Немилів Редехівського району, Львівської області, житель м. Чернігова, українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий ПП „Аюто” столяром, одружений, маючий малолітню дитину, раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 70 000 грн. матеріальної та моральної шкоди.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 1027 грн. 43 коп..
Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Засуджений ОСОБА_1 визнаний судом винним за те, що 09 серпня 2007 року, близько 16 год. 40 хв. він, керуючи за дорученням автомобілем марки „Фіат Дукато” д.р.н. НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі по вул. А.Овсієнка в м. Чернігові у напрямку нерегульованого перехрестя з головною дорогою - вул. Лісковицька, проявив неуважність, не зупинився, не надав перевагу скутеру „Хонда - ТАКТ” рама № АF 30-1211153 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі - вул. Лісковицькій, зліва направо відносно руху автомобіля, в результаті чого допустив зіткнення із зазначеним скутером.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій скутера ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота: розрив селезінки, надриви печінки, масивні крововиливи в заочеревинний простір. Закрита травма грудної клітини: множинні прямі та непрямі переломи ребер з обох сторін із порушенням цілісності пристінкової плеври, забій обох легень. Перелом правої велико - та малогомілкової кісток. Множинні забої тулуба та кінцівок.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер на місці пригоди.
В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.1 „Дати дорогу” та п. 16.11 п. 16.3 Правил дорожнього руху України, що стало причиною та умовою настання даної дорожньо-транспортної пригоди.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій зазначає, що дійсно за його участю виникла дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув ОСОБА_4 Проте при призначенні йому міри покарання судом не врахований той факт, що він не міг запобігти зіткненню зі скутером з причин які від нього не залежали. Зазначає, що раніше не притягувався ні до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Має на утримані малолітню дитину та дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, що він є єдиним годувальником в сім'ї. Намагався відшкодувати потерпілій завдану шкоду, але вона відмовилась з ним бачитись. Зобов'язується відшкодувати матеріальні і моральні збитки у повному обсязі. За місцем роботи та проживання характеризується позитивно. Просить вирок суду змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та захисника які підтримали апеляцію і просили до покарання призначеного судом застосувати ст. 75 КК України, потерпілу, яка просить не позбавляти волі ОСОБА_1, думку прокурора, про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів, є обґрунтованим.
У судовому засіданні засуджений визнав себе винним у вчиненні злочину.
Доведеність винуватості у вчиненні злочину і правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України у апеляції не оспорюється.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судом першої інстанції, покарання ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України за видом і строком призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який позитивно характеризується, вину визнав, є раніше не судимою особою.
Разом з тим, судом не було враховано обставини, які давали суду підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного основаного покарання.
Зокрема, не було враховано те, що ОСОБА_1 уперше в молодому віці учинив злочин, який є необережним, працює, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, щиро розкаявся у вчиненому злочині, на утриманні має неповнолітню дитину, зобов'язався відшкодувати завдану шкоду, у зв'язку з чим потерпіла просила суд не позбавляти волі ОСОБА_1
Наведені вище обставини у сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та давали суду підстави дійти висновку про можливість застосування ст. 75 КК України і виправлення засудженого без відбування призначеного за ст. 286 ч. 2 КК України основаного покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.
До основного покарання призначеного судом, застосувати ст. 75 КК України і вважати його звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
У решті зазначений вирок суду залишити без змін.
Головуючий: Судді: