Головуючий 1 інстанції Стріжакова Т.В.

Доповідач Резникова Л.В.

Категорія 34

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Гусєва В.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Тореза Донецької області на рішення Торезького міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Тореза Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди - 12000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Із зазначеним рішенням суду не погодилось відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Тореза Донецької області та подало апеляційну скаргу. В своїй скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову. Вважає, що при ухвалені рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, а за висновком МСЕК наявність моральної шкоди також не встановлена . Відповідач також посилався на те, що згідно Закону України від 20.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України „ Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництвіта професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключена можливість відшкодування моральної шкоди.

З обставин справи вбачається, що позивач більше 20 років працював на різних посадах підприємств вугільної промисловості у шкідливих умовах. Останнє місце роботи було шахта ім.Лутугіна ДП «Торезантрацит» , звідки звільнився 16.07.2003 року за станом здоров*я. За висновком МСЕК 17 липня 2003 року йому за сукупністю захворювань було встановлено 60% втрати працездатності, а саме 40% у зв*язку з професійним захворюванням ( обструктивний бронхіт пильової етімології) вперше та 20% повторно по трудовому каліцтву 06.04.1989 року

В зв"язку з отриманим профзахворюванням йому було завдано моральні страждання, які обумовлені погіршенням життєвих умов , що потребує від нього додаткових зусиль для організації життя, чим спричинена моральна шкода, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в розмірі 13000 грн. .

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав:

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що позивач працюючи на підприємстві вугільної промисловості під час виконання трудових обов*язків отримав професійне захворювання та виробничу травму. За висновком МСЕК від 17 липня 2003 року йому була встановлена стійка втрата працездатності за професійним захворюванням в розмірі 40% вперше.

В зв"язку з отриманим профзахворюваннями змінився ритм життя позивача , він позбавлений можливості працювати, в повній мірі допомагати родині по господарству, тривалий час знаходитися на лікуванні, що спричиняє йому моральні страждання .

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам на 17 липня 2003 року незалежно від відшкодування майнової втрати було передбачено ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і було одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „е" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК , медичними документами , поясненнями позивача , який підтвердив наявність заподіяної моральної шкоди.

Зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності", відносно відшкодування моральної шкоди на момент винекнення у позивача права на відшкодуваня моральної шкоди не вносилися.

Крім того, згідно з ч.4ст.2 ЦПК України - закон, який встановлює нові обов"язки, скасовує чи звужує права, належні учасником цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди , отриманим при виконанні трудових обов'язків, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду, оскільки , відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами внесених Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5- розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) яких зазначав позивач , характер немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин . Зокрема враховується стан здоров*я потерпілого.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача і враховуючи конкретні обставини справи , вірно визначив його у розмірі 12000 грн.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційних скарг немає.

Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Тореза Донецької області відхилити.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді: