УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 2/123/39/2013 Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
№ провадження: 22-ц/190/2280/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.
"23" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Куриленко О.С.
Суддів:Онищенко Т.С., Даніла Н.М.,
При секретарі:Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 лютого 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
рішенням Київського районного суду АР Крим від 12 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення заробітної плати та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.
Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини сторін склалися з приводу оплати праці та надання щорічної додаткової відпустки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 з 01.08.2002 року був прийнятий на посаду охоронця 1-го розряду окремого загону цивільної охорони «Варта» при Управлінні Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим на підставі особистої заяви.
Наказом від 01.03.2009 року він був переведений на посаду охоронця 3-го розряду окремого загону цивільної охорони «Варта» при Управлінні Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим на період охорони об'єкту «Кримвибухпром» на підставі особистої заяви.
Наказом від 26.03.2010 року ОСОБА_6 був переведений на посаду охоронця 1-го розряду окремого загону цивільної охорони «Варта» при Управлінні Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим.
На підставі особистої заяви 19.12.2011 року звільнений за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.
У своїх вимогах позивач посилається на п. 2.2.18 Галузевої угоди на 2007-2008 р.р., з якого вбачається, що працівникам Служби інкасації та охоронцям і охоронцям Спеціального підрозділу міліції охорони «Титан» встановлюється надбавка «за підвищений ризик». Проте позивач був прийнятий та працював охоронцем окремої команди цивільної охорони УДСО при ГУ МВС України в АР Крим, отже вимоги позивача щодо нарахування йому відсотків від посадового окладу є безпідставними.
Згідно переліку ДК 003:2010 «Класифікатор професій» професія «охоронець» відноситься до 5 розділу «Працівники сфери торгівлі та послуг», тому надбавка за високі досягнення в праці їм встановлюватися не може, оскільки така надбавка встановлюється для керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців.
У п. 2.2.19 Галузевої угоди на 2009-2010 р.р. та у Колективному договорі на 2009-2010 р.р. не міститься посилання на встановлення надбавки 50% від окладу за високі досягнення в праці та виконання особливо важливих завдань.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» доплати та надбавки, які нараховуються та виплачуються працівникам, включаються до фонду додаткової заробітної плати, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Окрім цього ст. 4 цього Закону встановлено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
У зв'язку з тим, що позивачу вищенаведена надбавка наказом не встановлена, джерело покриття відсутнє, тим самим до фонду додаткової заробітної плати не внесена, тому не може підлягати задоволенню.
Поняття об'єкту підвищеної небезпеки визначено ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 р. №2245-III.
Ст. 1 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. №1809-III передбачає доплату робітникам, які є безпосередньо робітниками підприємства, які використовують, переробляють або зберігають самозаймисті, легкозаймисті тверді речовини і матеріали, та мають доступ до місць зберігання, переробки тощо. Робітники УДСО надають послуги з охорони та не задіяні у виробництві, зберіганні, переробці на підприємствах, доступу до небезпечних та шкідливих речовин не мають.
Свідоцтво на експлуатацію Сімферопольським видатковим складом вибухових матеріалів №06-01/2000 від 13.01.2010 р., який є філією «Кримвибухпром», немає, тому й немає підстав вважати, що позивач працював на об'єкті підвищеної небезпеки.
Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. №16 конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці. У зв'язку з тим, що «Кримвибухпром» є замовником виконання послуг та не є виробничим підприємством, підпорядкованим УДСО при ГУ МВС України в АР Крим, то атестація робочих міст відповідача не проводилася, у зв'язку з тим, що вищенаведене не входить до компетенції виконавця за господарським договором про надання послуг.
Постановою КМУ від 17.11.1997 р. №1290 затверджено Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, та зокрема надається працівникам воєнізованої охорони, зайнятим охороною об'єктів, інкасацією та перевезенням грошової готівки, цінних паперів та інших цінностей. Відповідно до кваліфікаційних вимог, визначених у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, охоронці 1-го розряду несуть службу без зброї, отже не є воєнізованою охороною, тому надання ОСОБА_6 додаткової відпустки за період роботи охоронцем 1-го розряду діючим законодавством не передбачено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до невірного тлумачення апелянтом норм закону.
Виходячи з встановленого, правова позиція суду першої інстанції по справі є правильною, а рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Київського районного суду АР Крим від 12 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: