УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 2-а-910/09/01/01 Головуючий суду першої інстанції:Куксова В.В.
№ провадження: 22-ц/190/3362/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.
"14" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Куриленко О.С.
Суддів:Онищенко Т.С., Даніла Н.М.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим про стягнення недоплаченої пенсії, спонукання щодо вчинення певних дій відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим на постанову Алуштинського міського суду АР Крим від 09 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувшись до суду із зазначеним позовом, просить зобов'язати нарахувати та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІУ).
Постановою Алуштинського міського суду АР Крим від 09 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_7 не донарахованої суми державної соціальної допомоги за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на нього поширюються дія Закону № 2195-ІУ.
Статтею 6 Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового
утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
___________________________________________________________________________
Справа № 22-ц/190/3362/13 Головуючий у першій інстанції Куксов В.В.
Доповідач Куриленко О.С.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування у належному розмірі грошової допомоги до пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Нарахування та виплата у 2008-2009 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України № 2195-ІУ (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009-2010 роках).
Статтею 7 Закону № 2195-ІУ, передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачена можливість ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону № 2195-ІУ, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Відсутність у відповідача бюджетних коштів для виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону розмірі, не може бути підставою для відмови у позові.
Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.11, ч. З ст. 24, ст.. 99, 100, 160, 167, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч.2 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Алуштинського міського суду АР Крим від 09 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: