УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справа №: 2-а-83/10Головуючий суду першої інстанції:Лущеко Л.Г.

№ провадження: 22-ц/190/891/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.

"22" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Куриленко О.С.

Суддів:Онищенко Т.С., Даніла Н.М.,

При секретарі:Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов'язання проведення перерахування пенсії та стягнення суми відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим на постанову Білогірського районного суду АР Крим від 30 березня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувшись до суду із зазначеним позовом, просить зобов'язати нарахувати та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІУ).

Постановою Білогірського районного суду АР Крим від 30 березня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок ОСОБА_6 щомісячної соціальної допомоги дітям війни з січня 2009 року.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на нього поширюються дія Закону № 2195-ІУ.

Статтею 6 Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування у належному розмірі грошової допомоги до пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.

Нарахування та виплата у 2008-2009 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України № 2195-ІУ (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009-2010 роках).

Статтею 7 Закону № 2195-ІУ, передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачена можливість ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону № 2195-ІУ, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Відсутність у відповідача бюджетних коштів для виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону розмірі, не може бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.11, ч. З ст. 24, ст.. 99, 100, 160, 167, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч.2 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Білогірського районного суду АР Крим від 30 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: