РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 0124/8060/2012Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.

№ провадження: 22-ц/190/1248/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.

"12" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Куриленко О.С.

Суддів:Онищенко Т.С.,Даніла Н.М.,

При секретарі:Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Гурзуф» про внесення змін до наказу, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 29 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 29 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрала невірний спосіб захисту свого права.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 14 вересня 2000 р. була прийнята на посаду лаборанта до ДП «Гурзуф» на підставі наказу №124-Л від 14 вересня 2000 року.

Наказом №85-П від 31 серпня 2012 року ОСОБА_6 була звільнена зі згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На підставі наказу №192 від 31 серпня 2012 року запис про звільнення позивача за угодою сторін був визнаний недійсним.

Наказом ДП «Гурзуф» №86-П від 03 вересня 2012 року ОСОБА_6 була звільнена з посади начальника виробничо-технологічної лабораторії у зв'язку з втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Звернувшись з позовною заявою до суду за захистом свого порушеного права, як вважає позивачка, та уточнюючи свої позовні вимоги, вона фактично просила суд визнати наказ про її звільнення незаконним та просила вважати її звільненою з цього ж дня за інших підстав, за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Стаття 41 КЗпП України передбачає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, п. 2 зокрема, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні, або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору з працівником за п. 2 ст. 41 КЗпП України можливе, якщо втрата довіри була викликана його винними діями, що заподіяли чи могли заподіяти шкоду майну.

У разі коли не були встановлені конкретні винні дії працівника, сам факт виявлення нестачі матеріальних цінностей у осіб, що обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, не може бути підставою для розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довіри.

У судовому засідання судом першої інстанції не було встановлено, що ОСОБА_6, виконуючи свої службові обов'язки, допустила такі винні дії, які б могли привести до втрати до неї довіри.

Дійсно, згідно акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей по підприємству від 29.08.2012 р. - 03.09.2012 р. встановлено відсутність трьох контрольних ареометрів для заміру водно-спиртової суміші та свідоцтв на повірку ареометрів, але вартість даних ареометрів з урахуванням зносу не надана, вина позивачки в їх відсутності не встановлена.

Крім того, позивачка до прийому-передачі з 21.08.2012 р. до 31.08.2012 р. перебувала у відпустці десять днів, згідно наказу №114 від 20.08.2012 р.

При таких обставинах говорити про наявність безспірних підстав для звільнення працівника за п. 2 ст. 41 КЗпП України неможливо.

Звертає на себе увагу і методика роботи кадрової служби на підприємстві.

В трудовій книжці позивачки за №9 наявний запис про звільнення її за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України і стоїть печатка підприємства та підпис відповідального працівника.

За №10 запис про недійсність попереднього запису і в подальшому запис про звільнення її з роботи в зв'язку з втратою довіри п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Змістовних пояснень з цього приводу представник підприємства колегії суддів не надав, посилаючись на низьку кваліфікацію працівника кадрової служби та дисциплінарні міри відносно нього.

Колегія суддів визнає, що позовні вимоги ОСОБА_6 можливо викладені не зовсім коректно, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, але з їх змісту та пояснень представника вони зводяться до визнання незаконним наказу про її звільнення за втратою довіри та вважати її звільненою за угодою сторін.

Некоректність позовних вимог може бути підставою для залишення позовної заяви без руху з пропозицією усунути недоліки, але не підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відмова у задоволенні позовних вимог у тому вигляді, як це зроблено судом першої інстанції, не вирішила спір по суті, а надала привід для звернення до суду за вирішенням цього ж спору знову, що є неприпустимим по даній категорії справ.

Виходячи з встановленого, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог з наведених раніше підстав.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 29 листопада 2012 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

Визнати незаконним наказ Державного підприємства «Гурзуф» №86-П від 03 вересня 2012 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_6 з посади начальника виробничо-технологічної лабораторії у зв'язку з втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпП України»

Визнати ОСОБА_6 звільненою за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Зобов'язати Державне підприємство «Гурзуф» внести до трудової книжки ОСОБА_6 відповідні зміни.

Судові витрати на користь ОСОБА_6 стягнути з Державного підприємства «Гурзуф» у розмірі 107 гривень 30 копійок.

Судові витрати на користь держави стягнути з Державного підприємства «Гурзуф» у розмірі 53 гривень 65 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді