УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 122/5407/2012 Головуючий суду першої інстанції:Іванов С.С.
№ провадження: 22-ц/190/606/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.
"22" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Куриленко О.С.
Суддів:Онищенко Т.С., Даніла Н.М.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, треті особи - ОСОБА_9, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання відновити межу земельних ділянок, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 листопада 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_12 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено в ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали не виразними.
Відповідно до ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог.
Як встановлено судом спірні правовідносини сторін склалися з приводу межі між домоволодіннями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником домоволодіння № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадок за законом від 28.12.1999р.з площею земельної ділянки 560 м. кв.
Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками 1/2 частки домоволодіння № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 17.09.1998 року. на площі земельної ділянки 560 м. кв.
До теперішнього часу сторони державних Актів на землю не отримали, користуються земельними ділянками на підставі раніше встановлених меж..
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 684 від 26.06.09 року встановлена незначна невідповідність наявної суміжної межі між домоволодіннями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 даним технічної документації, огорожа встановлена від кута гаража літ.«Д» до кута сараю літ.«Б» домоволодіння № НОМЕР_2.
Згідно схематичного плану домоволодіння № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 від 19.05.66 р. і абрису СМРБТІ від 16.06.66 р., схематичному плану домоволодіння № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 від 12.06.98 р., а також згідно кадастрового плану земельної ділянки домоволодіння № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, виконаному ТОВ «Симспецземлепроєкт» від 11.06.08 р., суміжна межа повинна проходити по стінах будов літ.«В», «Ж», «Ж1» домоволодіння № НОМЕР_1 до стовпа, розташованого в районі гаража літ.«Д» домоволодіння № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 і огорожі з боку вулиці домоволодіння № НОМЕР_1.
Посилання позивачки на порушення відповідачами меж між домоволодіннями при побудові нової огорожі є недостовірними.
Як вбачається зі схематичного плану суміжних домоволодінь межа проходить між прибудовами як позивачки так і відповідачів, а деякі з приміщень, облаштованих на межі, мають навіть спільну стіну.
Судом першої інстанції встановлено, що дані приміщення як позивачка так і відповідачі не будували, а набули вказані господарські побудови за договором міни та в порядку спадкування.
Будь-яких непогоджень з межами земельних ділянок ні позивачка ні відповідачі при набутті на них права не заявили.
Фактично по справі склалася така ситуація, коли обидві сторони набули права на домоволодіння та земельні ділянки уже з незначним порушенням меж і на теперішній час відновити в первинному стані межі неможливо, так як спірна межа частково проходить по збудованим раніше приміщенням з обох сторін.
Говорити про порушення межі відповідачами неможливо, так як після набуття прав на відповідні домоволодіння ні позивачка ні відповідачі на межі будівництва не вели і порушити межу не могли.
Земельні ділянки сторін, згідно висновків експертизи, зменшились відповідно у позивачки 560 м.кв. документально, а фактично 556 м.кв., а відповідачів 560 м.кв. документально, а 544 м.кв. фактично, що ще раз підтверджує відсутність порушеного права позивачки.
Виходячи з встановленого, правова позиція суду першої інстанції по справі є правильною, а рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а носять характер простого непогодження з рішенням суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 - відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: