Справа № 101/493/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого судді – Прищепа А.В.,
при секретарі – Захаровой Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи - служба у справах дітей Алуштинської міської ради, ОСОБА_3 про припинення права на частку в загальному майні, визнання права власності
та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, зобов’язанні не чинити перешкод в користуванні квартирою та забезпечити вільний вхід до квартири
в с т а н о в и в:
04 лютого 2013 року позивачка ОСОБА_1 з посиланням на вимоги статей 16, 365, 392 ЦК України, звернулась до суду з позовом, у якому просить припинити право на частку в загальному майні, а саме на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_2, визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири з виплатою грошової компенсації відповідачу на підставі проведеної експертизи, та стягнути судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 в наступних долях: позивачці - 2/3 доля квартири, відповідачу належить 1/3 доля квартири.
В спірній квартирі проживає донька позивачки та онука. Після розлучення відповідач виїхав на постійне місце проживання в м.Київ, де має там своє житло. Відповідач постійно вчиняє сварки, тому проживати в однієї квартирі є не можливим. У зв’язку з неприязливими відносинами між нею та відповідачем, позивачка не має можливості користуватися квартирою. Квартира не може бути розділена з окремим входом кожному з них. Частка відповідача являється незначною. На її пропозиції вирішити питання стосовно користування квартирою відповідач відмовляється.
24 квітня 2013 ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 у якому просить встановити порядок користування квартирою, виділив йому в користування кімнату площею 11,6 кв.м., а позивачці виділити житлову кімнату площею 13,6 кв.м. та 9,4 кв.м. Місця загального користування: коридор, ванну, туалет та вбудований шкап залишити у сумісному користуванні. Також просить зобов’язати позивачку ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні квартирою та зобов’язати забезпечити вільний вхід у квартиру.
Свої вимоги мотивує тич, що йому на праві власності належить 1/3 частина спірної квартири АДРЕСА_2. Після розлучення з ОСОБА_3 він виїхав на постійне місце проживання в м.Київ. Але бажає користуватися своєю часткою квартири в повній мірі. Відповідачка не пускає його у квартиру, не дозволяє користуватися квартирою.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги підтримали. Вимоги ОСОБА_1 не визнали, надали свої пояснення та зауважили, що ОСОБА_2 проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1 не має у власності будь якого іншого житла, тому він має намір переїхати в м.Алушта, та проживати в квартирі де йому належить 1/3 частка. У зв’язку з тим, що у нього неприязливі відносини між колишньою дружиною, які пов’язані із його спілкуванням з сумісною дитиною, тому на даний час проживати та користуватися своєю часткою є не можливим, оскільки колишня родина в тому числі і позивачка чинить йому перешкоди.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги позивачки ОСОБА_1, та надала аналогічні пояснення, які були надані позивачем.
Представник третьої особи – служби у справах дітей Алуштинської міської ради у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Обов’язок доказування відповідно зі статтями 10,60 ЦПК покладений на сторони у справі.
На підставі наданих доказів судом встановлено, що відповідно договору купівлі – продажу від 05 грудня 2006 року, та витягу з державного реєстру правочину, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності сторонам, а саме: позивачці ОСОБА_1 - 2/3 доля квартири, відповідачу ОСОБА_2 належить 1/3 доля квартири (а.с.5-6).
Відповідно до даних технічного паспорту трьохкімнатна квартира складається з наступних приміщень: коридор – площею 2,3 кв.м., ванна – площею 2,3 кв.м., кухня – площею 4,9 кв.м., житлова кімната – площею 20,5 кв.м., житлова кімната – площею 9,0 кв.м., вбудована шафа – 0,5 кв.м., житлова кімната – площею 11,5 кв.м., балкон площею - 0,9 кв.м..
В силу ст.. 358 УК України – кожний із співвласників має право на надання йому у власність та користування частки загального майна в натурі відповідно його частки в праві загальної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно до ст.. 364 ч.1 ЦК України власник має право на виділ в натурі частки у власність, що знаходиться в загальній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За змістом ст. 365 ЦК України, право особи на частку в спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
З метою з’ясування обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань в галузі будівництва, судом була призначена судова будівельно-технічна експертиза.
На вирішення експертизи судом були поставлені наступні питання: встановити ринкову вартість квартири АДРЕСА_4. Встановити ринкову вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_4. Можливо лі визначити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно належних їм часток в праві спільної власності порядок користування квартирою 35 в будинку 28 по вул.. Леніна в м. Алушта яка складається з наступних приміщень - коридор площею 6,4 кв м, туалет площею 0,6 кв м, ваная, площею 2,0 кв м, житлова кімната площею 13,6 кв м, житлова кімната площею 9,4 кв м; житлова кімната площею 11,6 кв м, вбудований шкаф площею 0,6 кв м, балкон площею 2,0 кв м та які можливи варіанти.
Відповідно до висновку експерта встановлена ринкова вартість квартири, що складає 689996 грн., ринкова вартість 1/3 частки квартири складає – 229999 грн. Також експертом запропоновано три варіанту встановлення порядку користування квартирою за умовою перепланування та з відступом від ідеальних часток (а.с.105-122).
Виходячи з матеріалів справи та відповідно до вимог ст. 183 ЦК України, суд не може визначити те, що частка у розмірі 1/3 ОСОБА_2 є незначною. Крім цього, на думку суду припинення права власності ОСОБА_2 на частку у квартирі завдасть йому істотної шкоди, оскільки іншого житла окрім спірного ОСОБА_2 не має.
Крім цього, доказів попереднього внесення ОСОБА_1 вартості частки ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду в матеріалах справи відсутні, що є також підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, зобов’язанні не чинити перешкод в користуванні квартирою та забезпечити вільний вхід також не підлягають задоволенню з наступних підстав:
У судовому засіданні ОСОБА_2 просив визначити один з варіантів користування квартирою, які запропоновані експертом, на розсуд суду. (а.с.146-150).
Судом беззаперечно встановлено, що між сторонами по справі дійсно на даний час існує конфлікт з приводу спільного користування квартирою.
Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорю вальних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із вимогами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майно. На зміст права власності не впливають місце проживання власника або місцезнаходження його майна.
Статтею 319 ЦК України встановлені загальні підстави здійснення власником права власності, відповідно до яких останній володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України встановлений принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Оскільки житловий кодекс України є складовою частиною Цивільного законодавства України, то суд до даних правовідносин застосовує також житлові норми.
Згідно зі ст. 63 ЖК України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Згідно зі ст. 48 ЖК України, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.
Виходячи із загальних засад цивільного судочинства, варіанти користування житлом які запропоновані експертом не гарантують мінімально встановлені законом стандарти жилої площі на одну особу. Таким чином, позов ОСОБА_2 в цієї частині задоволенню не підлягає.
Що стосується вимог ОСОБА_2 про зобов’язання ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні квартирою та забезпечити вільний вхід до квартири, то ці вимоги також не підлягають задоволенню.
Так, статтею 319 ЦК України встановлені загальні підстави здійснення власником права власності, відповідно до яких останній володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У статті 386 ЦК закріплено основні правові засади захисту права власності, специфіка яких передусім полягає у застосуванні таких юридичних засобів, які забезпечують усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов'язаної особи.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає користуванню та розпорядженню їм своїм майном у тому випадку, якщо таке порушене не пов’язане із позбавленням володіння.
Структурно-логічний аналіз зазначеної норми свідчить про те, що для захисту порушених прав необхідна наявність факту такого порушення внаслідок дії, або бездіяльності відповідача, які вчинені в межах процедури володіння або користування майном, або обмежує можливість власника щодо цих правомочий. При цьому факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачеві перешкод у користуванні і розпорядженні майном, повинні мати форму об'єктивно існуючих, непереборних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
З урахуванням матеріально-правових підстав передбачених визначеними статтями рішення про усунення перешкод в користуванні квартирою та забезпечити вільний вхід може бути ухвалено лише в разі доведеності відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК факту створення позивачу перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.
На розсуд суду наявність з боку ОСОБА_1 провокацій конфлікту, перестановки речей ОСОБА_2 та меблі не є об’єктивно існуючими перешкодами, які створюють непереборну неможливість застосовувати корисні властивості квартири в процесі їх особистого споживання, а саме - використовувати її для власного проживання та визначати її подальшу долю, або ускладнюють у можливості їх здійснення.
Враховуючи вищезазначене, позов ОСОБА_2 задоволений бути не може.
Керуючись ст. 358 ЦК України, ст..ст. 48,63 ЖК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи - служба у справах дітей Алуштинської міської ради, ОСОБА_3 про припинення права на частку в загальному майні, визнання права власності – відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, зобов’язанні не чинити перешкод в користуванні квартирою та забезпечити вільний вхід до квартири – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 2070 (дві тисячі сімдесят) гривень 59 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку та строки передбачені ст..ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя-