РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 124/8256/13-ц
12.11.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя в складі
Головуючого судді Малухіна В.В.;
При секретарі – Сулима Т.О.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ в АРК, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю виконавчої служби
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.09.2013 року звернулись до Центрального районного суду м. Сімферополя із вказаним позовом.
Свої вимоги мотивують тим, що рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 11.12.2012 року зобов’язано ОСОБА_3 знести перегородку, встановлену в приміщенні загального користування – в кухні будинку №92 по вул..Севастопольській в м.Сімферополі та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 322, 30грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн., а також на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 322, 30 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11.02.2013 року вищевказане судове рішення залишено без змін. 20.05.2013 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС СМУЮ АРК ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 29.07.2013 року визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС СМУЮ АРК від 20.05.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов’язано головного державного виконавця Центрального ВДВС СМУЮ ОСОБА_4 або іншої посадової особи виконавчої служби задовольнити вимоги скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Посилаючись на ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, позивачі просять стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15000 гривень на кожну позивачку, розмір якої обґрунтовують тим, що шкода завдана незаконними діями та бездіяльністю виконавчої служби при виконання рішення суду.
До судового засідання позивачі не з'явились, представник позивачів у позовній заяві просив розглядати справу за їх відсутності, на позові наполягав, просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - Відділу державної виконавчої служби у судового засіданні надав заперечення та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що на виконання Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 11.12.2012 року, 11.10.2013 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень. 23.10.2013 року держаним виконавцем здійснено вихід за адресою м.Сімферополь, вул..Севастопольська, 92, в ході якого встановлено, що за вищевказаною адресою знаходиться багатоповерховий гуртожиток на кожному поверсі якого є кухня, та на якому поверсі повинно бути проведено виконання рішення суду чітко не вказано в резолютивній частині, про що складено відповідний акт державного виконавця. Центральний ВДВС звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя щодо роз’яснення рішення суду, тому рішення суду виконується та діями Центрального ВДВС СМУЮ не вчинено ніяких неправомірних дій, які могли б нанести моральну шкоду стягувачам.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 11.12.2012 року зобов’язано ОСОБА_3 знести перегородку, встановлену в приміщенні загального користування – в кухні будинку №92 по вул..Севастопольській в м.Сімферополі та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 322, 30грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн., а також на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 322, 30 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.(а.с.12) Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11.02.2013 року вищевказане судове рішення залишено без змін.(а.с.13-14). 01.04.2013 року Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим видано виконавчі листи на виконання рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 11.12.2012 року(а.с.10-11).Постановами державного виконавця від 20.05.2013 року, на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачам було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання (а.с.8-9). Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 29.07.2013 року, визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС СМУЮ АРК від 20.05.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов’язано головного державного виконавця Центрального ВДВС СМУЮ ОСОБА_4 або іншої посадової особи виконавчої служби задовольнити вимоги скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2В.(а.с.7). 11.10.2013 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень. 23.10.2013 року держаним виконавцем здійснено вихід за адресою м.Сімферополь, вул..Севастопольська, 92, в ході якого встановлено, що за вищевказаною адресою знаходиться багатоповерховий гуртожиток на кожному поверсі якого є кухня, та на якому поверсі повинно бути виконано рішення суду чітко не вказано в резолютивній частині, про що складено Акт від 23.10.2013 року. 28.10.2013 року Центральний ВДВС звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя щодо роз’яснення рішення суду від 11.12.2012 року.
За положеннями ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
За змістом п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України " Про державну виконавчу службу", ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Отже з урахуванням викладеного шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Звертаючись з позовними вимогами про стягнення з відповідачів моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю виконавчої служби при виконанні рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 11.12.2012 року, позивачі посилаються на положення ст. 23 Цивільного Кодексу України.
В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачі зазначають, що моральна шкода була завдана їм внаслідок невиконання рішення суду від 11.12.2012 року, тривалості не проведення виконавчих дій, постійної непевності та невизначеності щодо виконання судового рішення, внаслідок чого, позивачі не можуть домогтися остаточного виконання рішення суду, а отже їм заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в тому числі у душевних стражданнях з приводу несвоєчасних та неправильних дій виконавчої служби.
Проте відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.
Проте позивачами суду не надано належних та допустимих доказів у підтвердження завдання їм моральної шкоди діями відповідачів по справі, а також протиправність діяння її заподіювача, тобто відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.2 ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, оскільки Центральним ВДВС СМУЮ АРК рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 11.12.2012 року виконується, та позивачами не доведено того, що вони зазнали душевних страждань внаслідок вчинення дій відповідачів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст.ст. 23,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 61,88, 169, 197, 209, 212, 214-215,218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Сплачені судові витрати залишити за позивачами.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м.Сімферополя шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В. В. Малухін