Справа № 2-698/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року. Новомосковський міськрайонний суд у складі:

 головуючого судді -                                                                                  Гречаного В. А.,

при секретарі -                                                                                            Петренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковськом міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення „Чорнобильсервіс", третя особа державний департамент - адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, про стягнення недоплат по заробітній платі, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплат по заробітній платі по тих підставах, що з 1990 року вона працює у відповідача в зоні відчуження, являється учасником ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС і, відповідно до ч.3 ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачці повинна проводитися доплати до її заробітної плати, які враховуються від розміру встановленої мінімальної заробітної плати - в розмірі трьох мінімальних заробітних плат кожного місяця. Також позивачці повинна сплачуватись премія за основні показники господарської діяльності в розмірі до 50% тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням доплати за роботу на території зони радіоактивного забруднення. Але за період роботи позивачці виплачувались доплати не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, тобто в сумі 118 грн. 80 коп. щомісяця, що призвело до порушення прав позивачки. Норми даної постанови Кабінету Міністрів України суперечить Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки згідно ст. 22 Конституції України, звуження прав та привілеїв новими законодавчими актами не допускається. Загальний розмір недоплачених позивачці коштів за ст. 39 Закону України , про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить 23100 грн., в зв'язку з чим в первісній позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь доплату до заробітної плати за період з 01.11.2002 року по грудень 2005 року включно в сумі 23100 грн. (а.с. 2-5).

Згодом позивачка звернулась до суду з додатковим позовом до відповідача, в якому вказала, що за час її роботи у відповідача доплати за роботу в зоні відчуження встановлювалися наступними постановами Кабінету міністрів України: з 01.07.1998 року по 01.01.2000 року - згідно постанови КМУ № 982 від 30.06.1998 року; з 01.01.2000 року по 01.01.2003 року - згідно постанови КМУ № 223 від 07.02.2000 року; з 01.01.2003 року по 01.01.2006 року - згідно постанови КМУ № 137 від 29.01.2003 року. Постановою КМУ № 137 від 29.01.2003 року зазначено, що доплата повинна проводитись в 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а згідно ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", така доплата дорівнює трьом мінімальним заробітним платам. Отже, доплата за період, вказаний в постанові КМУ № 137 від 29.01.2003 року, повинна складати 27 мінімальних заробітних плат, крім того, повинна нараховуватися премія за основні показники господарської діяльності в розмірі до 50% тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням доплати за роботу на території зони радіоактивного забруднення. Але всупереч вимогам закону, відповідач щомісяця нараховував та виплачував позивачці доплату в сумі 118 грн. 80 коп. та премію в розмірі 50% від вказаної суми, тобто 59 грн. 40 коп., безпідставно застосовуючи постанову КМУ № 836 від 26.07.1996 року. Загальна сума недоплат за період з 2003-2005 років становить 397959 грн. 53 коп.. Це порушує гарантовані Конституцією України права позивачки, в зв'язку з чим в уточнюючій позовній заяві вона просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість

по виплаті їй доплат за роботу позивачки в зоні відчуження ЧАЕС в період 2003-2005 років у сумі 397959 грн. 53 коп., виплати по справі покласти на відповідача (а.с. 42-44).

В судовому засіданні позивачка підтримала позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та її пояснення в судовому засіданні, просить позов задовольнити. Представник позивачки також позов підтримав і просить його задовольнити.

Згідно протоколів допиту представників відповідача та третьої особи в порядку окремого доручення і доданих заперечень, відповідач та третя особа позов не визнають.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що ОСОБА_1за роботу в зоні відчуження в період з 01.11.2002 року по 31.12.2005 року щомісячно отримувала доплату в розмірі 118,8 грн. (базова доплата 13,2 грн. х 9) та 50% премії від цієї суми - на підставі постанов КМУ від 29.01.2003 року № 137 і від 26.07.1996 року № 836. Підприємство "Чорнобильсервіс" не визначає розміри доплат за працю в зоні відчуження, а це є повноваженнями адміністрації зони відчуження та Кабінету Міністрів України, оскільки позивачка працює в зоні відчуження, а не в зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Тому порушень прав позивачки з боку відповідача не було і відповідач просить відмовити у позові (а.с. 39-40, 57-58).

Третя особа також вважає вимоги позивачки безпідставними і просить відмовити у їх задоволенні, оскільки порядок застосування Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836, якою встановлено доплату за роботу у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 13,2 грн. і з часу прийняття цієї постанови КМУ не переглядався. Крім того, постановою КМУ від 29.01.2003 року № 137 доплата за роботу в зоні відчуження встановлена в 9-кратному розмірі доплати для працюючих в зоні

безумовного (обов'язкового) відселення - 118,8 грн. (13,2 х 9). При прийнятті цієї постанови Кабінет Міністрів України виходив із можливостей Державного бюджету, а будь-які видатки держави та їх розмір визначаються виключно Законом України "Про державний бюджет України" (а.с. 65-66).

Відповідач і третя особа згодні на розгляд справи без участі своїх представників (а.с. 53, 67).

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1з 01.07.1990 року по теперішній час працює у відповідача ДП „Чорнобильсервіс" на посаді апаратника (а.с. 7), що також підтверджується копією трудової книжки позивачки (а.с. 9-11), тобто позивачка знаходиться з відповідачем в трудових правовідносинах, які регулюються законодавством України про працю. Трудові правовідносини між позивачкою і адміністрацією зони відчуження та Кабінетом Міністрів України відсутні. Позивачка працює на території, що зазнала радіоактивного забруднення під час аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а саме на території зони відчуження. Щомісячно, в залежності від відпрацьованого часу, позивачка одержує доплату 118 грн. 80 коп. та 50 % премії за основні результати господарської діяльності підприємства (а.с. 8).

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Крім цього, даним законом встановлено для нарахування доплат застосування кратності від мінімальної заробітної плати.

В той же час, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів", особам, які постійно працюють у зоні відчуження, проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Особам, які працюють у зоні відчуження, премія за основні результати господарської діяльності нараховується у розмірі 50% тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням доплат і надбавок, передбачених законодавством і підпунктом 1 цього пункту.

Посилання відповідача і третьої особи на постанову КМУ від 26.07.1996 року № 836, яка визначила конкретний розмір доплати за роботу в зоні відчуження, є безпідставними, оскільки з прийняттям цієї постанови позивачка не втратила право на доплату та премію за роботу в зоні відчуження в розмірі, який визначила ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанова КМУ від 29.01.2003 року № 137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів". Таке право позивачки також гарантовано, крім зазначених нормативних актів, Конституцією України, але дане право позивачки порушено з боку відповідача, який проводить доплати в меншому обсязі.

Суд не може вважати, що ДП „Чорнобильсервіс" правомірно діяло в межах своїх повноважень та виконувало постанови уряду, які є обов'язковими для виконання, оскільки незважаючи на існуючу постанову КМУ від 26.07.1996 року № 836, яка визначила конкретний розмір доплати за роботу в зоні відчуження, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається, що закріплено в ст. 22 Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Тобто судом встановлено, що позивачці протягом 2003 - 2005 років, нарахування доплати та премії за роботу у зоні відчуження проводились без врахування положень ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ від 29.01.2003 року № 137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів", яка не містить в собі посилання на постанову КМУ від 26.07.1996 року № 836.

Розмір доплати позивачці за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року слідує розраховувати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законами: з 01.01.2003 року - 185 грн.; з 01.12.2003 року - 205 грн.; з 01.09.2004 року - 237 грн.; з 01.01.2005 року - 262 грн.; з 01.04.2005 року - 290 грн.; з 01.07.2005 року - 310 грн.; з 01.09.2005 року - 332 грн., процентного співвідношення фактичної виплати до номінальної доплати за постановою КМУ від 29.01.2003 року № 137 та розміру доплати, що належить до виплати, пропорційно відпрацьованому часу. Щомісячна доплата за роботу в зоні відчуження розраховується наступним чином: три мінімальні заробітні плати (розмір доплати за роботу в зоні безумовного (обов'язкового) відселення згідно ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") перемножується на 9 (підпункт 1 пункту 1 постанови КМУ від 29.01.2003 року № 137) плюс 50% премії за основні результати господарської діяльності (підпункт 2 пункту 1 постанови КМУ від 29.01.2003 року № 137) плюс компенсація (згідно "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат", затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159). Всього сума не отриманої доплати за роботу позивачки в зоні відчуження за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року складає 397959 грн. 53 коп., дану суму слідує стягнути з відповідача на користь позивачки. Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачкою (а.с. 45), оскільки він відповідає методиці розрахунку, викладеному вище.

На підставі ст. ст. 88, 81 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1700 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 81, 88, 212, 215 ЦПК України, ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів", ст. ст. 19, 22 Конституції України, "Порядком проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат", затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити. Стягнути з державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення  „Чорнобильсервіс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по доплатам за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС в період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року з урахуванням компенсації за несвоєчасно виплачені доплати в сумі 397959 грн. 53 коп.

Стягнути з державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення „Чорнобильсервіс" судовий збір на користь держави в сумі 1700 грн., а також витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в сумі 30 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження або протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.