УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2013 року Справа № 37774/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Радгоспу "Більшовик" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі за позовом Радгоспу "Більшовик" до управління Пенсійного Фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
23 червня 2009 року позивач - Радгосп "Більшовик" звернувся в суд з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області, в якому просила скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 06 лютого 2006 року № 34, від 09 березня 2006 року № 97, від 09 березня 2006 року № 98, від 17 липня 2006 року № 385, від 24 березня 2007 року № 209, від 31 жовтня 2008 року № 1170, від 31 жовтня 2008 року № 1171, від 02 січня 2009 року № 1, від 02 січня 2009 року № 2, від 02 січня 2009 року № 3, від 09 квітня 2009 року № 286, від 09 квітня 2009 року № 287, від 09 квітня 2009 року № 288 та постанови у справі про адміністративні правопорушення від 29 квітня 2008 року № 24, від 12 січня 2009 року № 82-1, від 14 квітня 2009 року № 34, та зобов'язати повернути голові ліквідаційної комісії Лева В.П. стягнуті з його пенсії кошти у сумі 765,00 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року позовну заяву радгоспу "Більшовик" до управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про скасування рішень управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі та зобов'язання повернути стягнуті кошти в частині скасування рішень управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 06 лютого 2006 року № 34, від 09 березня 2006 року № 97, від 09 березня 2006 року № 98, від 17 липня 2006 року № 385, від 24 березня 2007 року № 209 та постанов у справі про адміністративні правопорушення від 29 квітня 2008 року № 24, від 12 січня 2009 року № 82-1, від 14 квітня 2009 року № 34 - залишено без розгляду.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що апелянт знаходиться в стадії банкрутства, проігноровано вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо черговості погашення боржником своїх зобов'язань. Крім того, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів стягнення з пенсії голови ліквідаційної комісії Лева В.П. коштів у сумі 765,00 грн. є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи наявні копії постанов управління Пенсійного Фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про накладення штрафів. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що радгосп "Більшовик" зареєстровано як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Свалявському районі, дата реєстрації 12 березня 1991 року, реєстраційний номер 13100013.
31 жовтня 2008 року управління Пенсійного Фонду України в Тячівському районі Закарпатської області прийняло рішення №1170 про застосування фінансових санкцій у розмірі 358,86 грн. та нарахування пені в розмірі 362,96 грн. та рішення №1171 про застосування фінансових санкцій у розмірі 192,94 грн. та нарахування пені в розмірі 29,59 грн.
02 січня 2009 року відповідачем прийняті рішення №№ 1, 2, 3 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду.
Станом на час звернення позивача з позовом вказані рішення скасовані відповідачем в добровільному порядку.
10 березня 2009 року Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення про проведення повторної перевірки радгоспу "Більшовик", якою встановлено наявність заборгованості щодо сплати страхових внесків у сумі 19163,74 грн. (станом на початок перевірки 01 січня 2004 року) та у сумі 15640,53 грн. (станом на кінець проведення перевірки 01 квітня 2009 року), необчислення та неперерахування сплачених страхових внесків у повному обсязі, заниження фактичних витрат на оплату праці у сумі 1497,90 грн. та донараховано страхових внесків у сумі 193,42 грн., виплата заробітної плати у сумі 28709,96 грн. без одночасної сплати страхових внесків у сумі 7876,32 грн.
За результатами перевірки складено Акт №19 від 09 квітня 2009 року.
На підставі вказаного Акту прийнято рішення № 286 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків (застосовано у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50 відсотків несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів 3938,16 грн.; рішення № 287 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески (застосовано фінансові санкції у сумі 1497,90 грн. за приховування сум заробітної плати у розмірі 1497,90 грн.); №288 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (донараховано 193,42 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 7537,67 грн.).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах своїх повноважень відповідно до чинного законодавства України, оскаржувані рішення прийняті правомірно.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 14,15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з п.6 ч.2 ст.17 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
П.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до п.12 ст.20 вказаного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
П.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п.3 ч.9 ст.106 вказаного Закону за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
Відповідно до п.7 ч. 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, органи Пенсійного фонду застосовують штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.
П.4 ч.9 ст. ст.106 вказаного Закону передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач діяв у межах своїх повноважень відповідно до чинного законодавства України, оскаржувані рішення прийняті правомірно.
Колегія суддів критично оцінює покликання апелянта про те, що судом першої інстанції проігноровано вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо черговості погашення боржником своїх зобов'язань, оскільки такі є безпідставними.
Безпідставними також є покликання апелянта на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності доказів стягнення з пенсії голови ліквідаційної комісії Лева В.П. коштів у сумі 765,00 грн., оскільки апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів сплати вказаної суми.
Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, управління Пенсійного Фонду України в Тячівському районі Закарпатської області належними та допустимими доказами підтвердило правомірність прийняття оскаржуваних рішень, спростувавши доводи позивача щодо неправомірності рішень відповідача від 31 жовтня 2008 року №№1170,1171 та від 09 квітня 2009 року №№286,287,288.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Радгоспу "Більшовик" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-3115/09/0770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.І. Мікула
Судді В.Я. Качмар
А.Р. Курилець