№ справа:1/123/2570/13-кСлідчий суддя:Білоусов Михайло миколайович
№ провадження:11/190/980/13Доповідач:Чорнобук В. І.
__________________________________________________________________________________
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" листопада 2013 р. м. Сімферополь
Колегія суддів спеціалізованої судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Дорошенко Т.І.,
Суддів -Чорнобука В.І., Куртлушаєва І.Д.,
при секретарі -Павленко М.В.
за участю прокурора засудженого захисника представника потерпілоїБородіної І.Т., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_10, представника потерпілої - ОСОБА_11, представника потерпілої ОСОБА_10 та цивільного позивача ОСОБА_11 - ОСОБА_9, прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 червня 2013 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополь, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого охоронцем школи «Консоль», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., провадження в частині відшкодування матеріальних збитків закрито.
Цивільний позов ОСОБА_11 залишено без розгляду.
Провадження за позовом ТОВ «Кримські перевезення» закрито.
Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертиз в дохід держави в сумі 2109,6 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Колегія суддів,
за участю прокурора -
В С Т А Н О В И Л А:
Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 засуджено за те, що він 12.07.2013 року близько о 20 годині 10 хвилин у світлий час доби, в умовах ясної погоди, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем Mercedes д.н. НОМЕР_3, рухаючись по вул. Ялтинській у м. Сімферополі зі швидкістю 60 км на годину, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою і належним чином не реагував на її зміну, при виконанні небезпечного маневру об'їзду, вибрав небезпечний інтервал, в результаті чого допустив зіткнення із нерухомим автобусом БАЗ д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12, після чого ОСОБА_7 в процесі заносу автомобіля Mercedes допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ д.н. НОМЕР_4, який рухався у попутному напрямку під керуванням ОСОБА_13 Скоївши ДТП ОСОБА_7 з місця пригоди зник. В результаті ДТП пасажиру автомобіля Mercedes - ОСОБА_10 були заподіяні тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Причиною ДТП та його наслідків стало порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п.2.3 (б), 12.3, 13.1, 2.9 (а), 2.10 ПДР України.
В апеляції захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8, не оскаржуючи вини та кваліфікації інкримінованого засудженому злочину, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, звільнити ОСОБА_7 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, цивільний позов залишити без розгляду.
На думку апелянта, призначене покарання є занадто суворим для ОСОБА_7, оскільки останній раніше судимим не був, позитивно характеризується, визнав вину, а правопорушення сталося з необережності засудженого. Захисник зазначає, що ОСОБА_7 в повному обсязі відшкодовано матеріальні збитки та частково моральну шкоду потерпілій ОСОБА_10, яка особисто не просила позбавляти волі ОСОБА_7
Також апелянт посилається на грубе порушення процесуального закону при розгляді цивільного позову. Так, мати потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 була незаконно визнана потерпілою у кримінальній справі, у зв'язку з чим її позовна заява не підлягала розгляду. Крім того, на думку апелянта, не враховано, що представник потерпілої ОСОБА_9 в її інтересах вимог матеріального характеру не висував.
В апеляції потерпіла ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді 6 років позбавлення волі, свої позовні вимоги та позовні вимоги та ОСОБА_11 задовольнити у повному обсязі.
Апелянт зазначає, що призначене покарання не відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого злочину, вказуючи при цьому на невиконання судом першої інстанції вказівок суду касаційної інстанції від 12.02.2013 року, що суперечить вимогам ст.399 КПК України.
Потерпіла звертає увагу на те, що після оголошення перерви 17.06.2013 року ні вона, ні її представник не були повідомлені про чергове судове засідання 20.06.2013 року, що позбавило їх права на участь у розгляді справи.
Також апелянт, мотивуючи свої вимоги посилається на те, що суд не надав роз'яснення щодо подачі позову на початку судового розгляду, при прийнятті рішення не надав оцінки розрахункам, які містилися у висновках психологічного експертного дослідження Севастопольського відділення Харківського НДІ ім. Бокаріуса від 09.11.2011 року та необґрунтовано відхилив вимоги щодо стягнення матеріальних збитків за період з листопада 2011 року по травень 2013 року.
В апеляції представник потерпілої ОСОБА_11 просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді 6 років позбавлення волі, заявлений нею цивільний позов та позов потерпілої задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи аналогічні доводам апеляції потерпілої.
В апеляції представник потерпілої ОСОБА_10 та цивільного позивача ОСОБА_11 - ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді 6 років позбавлення волі, цивільні позови ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задовольнити у повному обсязі.
Апелянт вважає, що вирок суду є незаконним, постановленим з порушенням процесуальних норм та призначене покарання не відповідає особі обвинуваченого і ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також звертає увагу на порушення судом першої інстанції вказівок суду касаційної інстанції від 12.02.2013 року.
Окрім цього, ОСОБА_9 зазначає, що при винесенні вироку судом належним чином не враховано, що після ДТП потерпіла на протязі двох тижнів знаходилася у тяжкому стані, стала інвалідом 1-ї групи, в цей час потребує тривалого лікування та реабілітації. При цьому, на думку апелянта, суд, хоч і послався на наявність такої обставини, яка обтяжує покарання, як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, проте фактично її не врахував.
Мотивуючи своє прохання апелянт звертає увагу на те, що після перерви у судовому засіданні 17.06.2013 року він, потерпіла та ОСОБА_11 не були повідомлені про наступне судове засідання 20.06.2013 року, що позбавило їх права на участь у розгляді справи.
Також апелянт зазначає, що суд не роз'яснив потерпілій її право на подачу позову на початку судового розгляду. Цивільний позов ОСОБА_11 був залишений без розгляду у зв'язку із заявою її представника, у той час коли ніяких заяв від нього, як представника ОСОБА_11, не надходило. Крім того, суд при прийнятті рішення не надав оцінки розрахункам, які містилися у висновках психологічного експертного дослідження Севастопольського відділення Харківського НДІ ім. Бокаріуса від 09.11.2011 року та необґрунтовано відхилив вимоги щодо стягнення матеріальних збитків за період з листопада 2011 року по травень 2013 року.
В апеляції прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання особі засудженого, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На думку апелянта, суд, хоч і послався на таку обтяжуючу покарання обставину як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, проте фактично її не врахував та невмотивовано призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
У письмових запереченнях захисник ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_7, його захисника ОСОБА_8, представника потерпілої ОСОБА_9, думку прокурора, після чого, вислухавши останнє слово ОСОБА_7, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілої та її представників підлягають задоволенню частково, вирок суду в частині вирішення цивільного позову зміні, а апеляції захисника та прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Винність ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, за який він засуджений, знайшла своє повне підтвердження у ході судового засідання та підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених під час судового розгляду. Дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, що не оскаржується в апеляціях.
Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та на кваліфікацію його дій, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Доводи потерпілої та її представників про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону у зв'язку із проведенням судового засідання 20.06.2013 року без їх участі, на думку колегії суддів, є безпідставними. Згідно з протоколом судового засідання представники потерпілої ОСОБА_11 та ОСОБА_9 приймали участь у судовому засіданні 17.06.2013 року, в якому суд оголосив судове слідство закінченим та перейшов до судових дебатів. За клопотанням представника потерпілої ОСОБА_9 учасникам процесу був наданий час для підготовки до судових дебатів. По закінченню визначеного судом часу усі учасники судового розгляду були запрошені до зали суду, проте ОСОБА_11 та ОСОБА_9 відповіли відмовою. (т.3 а.с.31)
Судом була з'ясована думка учасників судового розгляду про можливість подальшого розгляду справи за відсутності представників потерпілої, заперечень з цього приводу не надійшло, у зв'язку з чим судові дебати були проведені без участі представників потерпілої, що не суперечить вимогам кримінально-процесуального закону і не є його істотним порушенням.
Доводи прокурора, потерпілої та її представників про невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого позбавлені підстав, оскільки метою покарання є не тільки кара за вчинене, а й виправлення засудженого.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При перевірці вироку в апеляційному порядку обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_7 призначено з порушенням визначених законом загальних засад не встановлено.
Суд разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, який в силу ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, врахував необережний характер протиправних дій засудженого, конкретні обставини справи, у тому числі й наслідки від протиправних дій засудженого, ступінь тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, необхідність її подальшого лікування. Також зважив суд і на наявність обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину засудженим у стані алкогольного сп'яніння.
При оцінці даних про особу ОСОБА_7 суд першої інстанції прийняв до уваги, що він раніше не був судимим, позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, працює, одружений, має сім'ю, відшкодував спричинений матеріальний збиток, заявлений в рамках кримінальної справи. Зваживши на ставлення засудженого до вчиненого, зокрема його визнання вини та щире каяття, суд визнав ці обставини такими, що пом'якшують покарання.
Судом належним чином мотивовано висновок про можливість призначення ОСОБА_7 основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції, за якою кваліфіковано його дії. Рішення про застосування ст.69 КК України до основного покарання не сприймається явно несправедливим чи недостатнім для досягнення мети покарання. Підстав для скасування оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегія судів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляції захисника ОСОБА_8 в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Тяжкість вчиненого злочину, його суспільна небезпека, наявність обставини, що у відповідності до ст.67 КК України обтяжує покарання, свідчать про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України, на що також вказує і колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12.02.2013 року. (т.2 а.с.213-216)
З огляду на викладене позбавлені підстав доводи потерпілої та її представників щодо невиконання вказівок суду касаційної інстанції. Будь-яких порушень вимог ст.399 КПК України 1960 року, як і істотних порушень кримінально-процесуального закону, що безумовно тягнуть скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Що стосується апеляційних доводів захисника, потерпілої та її представників про порушення вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні цивільних позовів по справі, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.
Так, відповідно до вимог ст.28 КПК України 1960 року, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов.
Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_11 постановою слідчого від 17.08.2011 року визнана представником потерпілої, їй були роз'яснені відповідні процесуальні права. (т.1 а.с.292)
Згідно протоколу судового засідання судове слідство у справі розпочате 16.04.2013 року, а цивільний позов пред'явлено 17.06.2013 року в кінці судового слідства, після оголошення матеріалів справи. (т.3 а.с.31) За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у прийнятті цивільного позову, що не позбавляє потерпілу та її представників можливості пред'явити його в порядку цивільного судочинства без сплати судового збору.
Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про залишення позовних вимог ОСОБА_11 без розгляду виходячи із заяви її представника ОСОБА_9 про це. (т.2 а.с.121,123)
В апеляційному порядку колегія суддів перевірила також вимоги потерпілої та її представників про відшкодування суми затраченої на провадження психологічного експертного дослідження Севастопольського відділення Харківського НДІ ім. Бокаріуса від 09.11.2011 року, та вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Як свідчать матеріали справи, дана експертиза була зроблена на підставі заяви потерпілої ОСОБА_10, в рамках кримінальної справи не призначалася та будь-якого доказового значення не має, у зв'язку з чим підстави стягувати кошти на її провадження у суду відсутні. Також колегія суддів звертає увагу потерпілої та її представників, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди, в силу ст.23 ЦК України, залежно від обставин, які мають істотне значення, визначається судом, а не експертом.
Поряд з цим, на думку колегії судів, є обґрунтованими апеляційні доводи потерпілої та її представників в частині невідповідності стягнутої судом на користь потерпілої ОСОБА_10 суми моральної шкоди з перенесеними нею душевними стражданнями.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в результаті вчиненого ОСОБА_7 злочину потерпіла ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок тривалого лікування перенесла значні моральні й фізичні страждання, втратила працездатність, стала інвалідом 1-ї групи, має необхідність у подальшому хірургічному та медикаментозному лікуванні, а тому, визначення судом першої інстанції суми у 100 000 грн. для відшкодування засудженим моральної шкоди ОСОБА_10 є явно несправедливим і в цій частині вирок необхідно змінити та збільшити стягнення суми на відшкодування моральної шкоди.
На переконання колегії суддів, виходячи із глибини фізичних та душевних страждань, тривалості моральних переживань потерпілої, тяжкості вимушених змін в її житті, пов'язаних з лікуванням, ступеня вини та матеріального становища засудженого, обставин вчиненого злочину, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості обґрунтованою буде сума до стягнення у розмірі 300 000 грн.
З урахуванням викладеного, апеляції прокурора та захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, а апеляції потерпілої ОСОБА_10, її представників ОСОБА_11 та ОСОБА_9 підлягають задоволенню частково.
Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст.365-366 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляції прокурора та захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляції потерпілої ОСОБА_10, представників потерпілої ОСОБА_11 та ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди змінити.
Збільшити присуджену до стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 суму моральної шкоди до 300 000 (трьохсот тисяч) грн.
В іншій частині вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 червня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
С У Д Д І:
Дорошенко Т.І. Чорнобук В.І. Куртлушаєв І.Д.