Справа №350/1741/13-ц
Провадження №22-ц/779/2877/2013
Категорія 57
Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Горейко М.Д., Девляшевського В.А.,
секретаря: Турів О.М.,
з участю сторін: представників апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
позивача ОСОБА_5,
представника позивача - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманих грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2013 року, -
встановила:
У вересні 2013 року ОСОБА_5 звернулась в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року близько 15 год. відповідачка ОСОБА_2 - матір її покійного чоловіка та її дочка ОСОБА_3 прийшли до її будинку та влаштували сварку, в ході якої обзивали її та пред'явили незаконну вимогу про передачу їм грошей в сумі 10000 доларів США, які були зібрані на операцію її покійного чоловіка ОСОБА_7 та знаходилися в неї. Позивачка зазначила, що перебувала у шоковому стані після смерті чоловіка, який 4 дні назад помер, а також в стані сильного душевного хвилювання, що було викликане діями відповідачів, не розуміючи, що робить, замість 1300 доларів США, які вимагала повернути ОСОБА_3, які їй належали, передала останнім кошти в сумі 11300 доларів США, що в еквіваленті становить 79930 грн. В подальшому, зрозумівши про незаконне заволодіння відповідачкою її грошима, яка відмовилась їх повернути, позивачка 14.06.2013 року звернулась із заявою в Рожнятівським РВ УМВС України про вчинення відповідачкою шахрайських дій щодо неї та незаконного заволодіння грошима в сумі 10000 доларів США. Старшим слідчим СВ Рожнятівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області капітаном міліції Шокодько С.В. 17.08.2013 року винесено постанову про закриття кримінального провадження в зв'язку з відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України та наявністю цивільно-правових відносин між сторонами. Позивачка вважає, що кошти в сумі 79930 грн., що еквівалентно 10000 доларів США відповідачка отримала незаконно, без достатньої правової підстави, а тому, посилаючись на ч.1 ст.1212 ЦК України просила стягнути з відповідачки на свою користь зазначену суму коштів.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 79930 грн.( що еквівалентно 10000 доларам США) та 3441 грн. сплаченого судового збору.
На зазначене рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначила, що суд у своїх висновках, вважаючи обґрунтованими заявлені позивачкою вимоги послався на постанову про закриття кримінального провадження, проте зазначеною постановою встановлено, що в діях відповідачки немає ознак шахрайства, і що позивачка добровільно передала відповідачці гроші, також суд витлумачив на свій лад пояснення малолітнього свідка ОСОБА_9, який начебто підтвердив, що відповідачка чинила на позивачку психологічний тиск, хоча свідок такого не говорив. На думку апелянта, суд без правових підстав застосував до вказаних правовідносин ч.1 ст.1212 ЦК України, яка не може застосовуватися при добровільній передачі коштів. Крім того, апелянт вказує, що суд невірно визначив суму судового збору, який стягнув на користь позивачки. З цих підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представники апелянта - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали. Просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати як необґрунтоване.
Позивачка та її представник ОСОБА_6 апеляційної скарги не визнали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія знаходить апеляційну скаргу обгрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступних доводів.
Ст.213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 214 ЦПК України дає перелік питань, які суд повинен вирішити перед ухваленням рішення: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити чи відмовити в позові; 5) як розподілити судові витрати.
Вимогам зазначених вище норм процесуального права постановлене у справі судове рішення не відповідає.
Суд зробив висновки, що позов підставний і підлягає до задоволення, пославшись на копію постанови про закриття кримінального провадження від 17.08.2013 року, якою обставини, викладені в позовній заяві, не підтверджуються, а навпаки спростовуються. Так, в постанові зазначено, що беручи до уваги пояснення ОСОБА_5(потерпілої) та покази допитаних в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3 та малолітнього свідка ОСОБА_9, а також те, що будь-яких фактичних даних в ході розслідування кримінального провадження, які б в сукупності вказували на те, що ОСОБА_2 шляхом обману чи зловживання довірою заволоділа грошима ОСОБА_5 не здобуто, гроші ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 добровільно на виготовлення пам'ятника покійному, тому постановлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.06.2013 року закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України.
Зазначена постанова позивачкою не оскаржувалася, а тому обставини, викладені в ній, колегія вважає такими, що визнані сторонами.
Також суд послався на протокол допиту свідка(без зазначення якого свідка), та на пояснення малолітнього свідка ОСОБА_9, зазначивши, що ними підтверджено пояснення позивачки про те, що відповідачка чинила на неї психологічний та моральний тиск, хоча малолітній свідок ОСОБА_9 пояснював, що між мамою (позивачкою) та бабусею(відповідачкою) виникла сварка з приводу грошей, що мама плакала, пішла в кімнату, взяла з шафи гроші і віддала бабусі. А тому висновок суду про те, що ОСОБА_2 незаконно отримала грошові кошти в сумі 79930 грн. і не повертає їх на законні вимоги ОСОБА_5 не відповідає обставинам справи та зібраним у справі доказам.
З огляду на викладене, колегія знаходить доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступних доводів.
З пояснень позивачки, її представника, представників відповідачки в судовому засіданні, зі змісту копії постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 від 17.08.2013 року(а.с.4-5), колегією встановлено, що предметом спору між сторонами є частина невикористаних коштів, які зусиллями відповідачки були зібрані з різних джерел в сумі 15000 доларів США з цільовим призначенням - для проведення операції ОСОБА_7.(синові відповідачки та чоловікові позивачки), які були передані позивачці та зберігалися у неї.
Операція проведена не була, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Загальна сума зібраних коштів становила 20000 доларів США та складалася з частини пожертвувань громадян трьох сіл - Ясень, Гриньків, Кузьмінець Рожнятівського району, які відповідачка збирала зі слів позивачки «жебракуючи», з особистих коштів ОСОБА_2 - 5000 доларів США, особистих коштів представника відповідачки - ОСОБА_3- 1300 доларів США та з 5000 доларів США, які отримав батько позивачки ОСОБА_10, від жителя с.Ясень -ОСОБА_12 за передану йому земельну ділянку площею 0,11 га в с.Ясень, яка перейшла в користування відповідачці від її батьків та нею використовувалася.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідачка з дочкою ОСОБА_3 зайшли до позивачки вирішувати питання проведення подальших заупокійних служб щодо померлого ОСОБА_7, щодо встановлення пам'ятника та щодо невикористаних на операцію зібраних коштів. Розмова перейшла у сварку, оскільки позивачка звинуватила відповідачку в тому, що вона "жебракувала та збирала громадські гроші", за які їй зараз докоряють односельчани, що живе за їх кошти, а відповідачка поставила вимогу повернути їй 10000 доларів США. Після чого позивачка віддала їй зазначену суму коштів.
Пізніше позивачка розповіла батькам, що відповідачка забрала 10000 доларів США, які разом з нею поставили вимогу повернути кошти, однак відповідачка відмовилася.
13.06 2013 року позивачка звернулася у Рожнятівський РВ УМВС в Івано-Франківській області із заявою про те, що ОСОБА_2 шляхом обману заволоділа її грошима в сумі 10000 доларів США та просила порушити проти неї кримінальну справу. Постановою від 17.08.2013 року порушене кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 було закрито за відсутністю в діях останньої складу злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України. Тією ж постановою встановлено, що ОСОБА_5 передала 10000 доларів США ОСОБА_2 добровільно, що між ними є цивільно-правові відносини.
Подаючи позов до суду позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, передаючи гроші відповідачці в сумі 10000 доларів США, була в шоковому стані, після смерті чоловіка, не усвідомлювала, що робить, однак такий стан жодними доказами не підтверджено. Крім того з пояснень свідків у кримінальному провадженні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_5 встановлено, що смерть ОСОБА_7 не була несподіваною подією, так як ОСОБА_7 три роки хворів хворобою Паркінсона, у 2011 році йому вже була проведена одна операція, а повторна не була проведена через медичні протипоказання, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Крім того, колегія враховує джерела набуття позивачкою спірних коштів, що такі кошти були зібрані відповідачкою та передані позивачці як добровільні пожертвування громадян та відповідачки, які позивачка зберігала, не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку, якою користувалася позивачка та яку передав її батько за 5000 доларів США ОСОБА_12 без укладення договору купівлі-продажу такої земельної ділянки.
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що кошти в сумі 10000 доларів США, були передані позивачкою відповідачці добровільно, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 від 17.08.2013 року за відсутністю в її діях складу злочину, яка позивачкою не оскаржувалася.
Ст.60 ЦПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.
Звертаючись з позовом до суду, позивачка послалася на ст.1212 ЦК України як на правове обґрунтування заявлених вимог. Коментована зазначена стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям майна без достатньої правової підстави, яке має місце за наявності трьох умов: 1) особа набула нові цінності, збільшує вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння(продавець передав покупцю неоплачений товар); 2) має місце набуття майна за рахунок іншої особи (майно набуто за рахунок втрати такого іншою особою (знахідка, скарб і т.п.); 3) обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття чи збереження майна за рахунок іншої особи(визнано угоду, за якою набуто майно, недійсною, мала місце помилка, обман).
Таких цивільно-правових зобов'язань між сторонами не виникло, оскільки передані позивачці кошти зберігалися у неї самої без достатньої правової підстави.
Згідно змісту ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують такі права і обов'язки.
Згідно ч.1 та 5 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
На підставі ст.ст.11, 1212 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманих грошових коштів відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
М.Д.Горейко
В.А.Девляшевський