Справа № 344/17081/13-ц
Провадження № 22ц/779/2966/2013
Категорія 27
Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.
секретаря Бойчука Л.М.
з участю: апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Пахоліка Р.В. та старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Саюка Т.В. про примусове проникнення до володіння боржника-фізичної особи-приміщення торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2013 року задоволено подання начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Пахоліка Р.В. та старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Саюка Т.В. від 28 жовтня 2013 року про примусове проникнення до володіння боржника-фізичної особи-приміщення торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.
Надано дозвіл відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на примусове проникнення до володіння боржника-фізичної особи ОСОБА_2 - у нежитлове приміщення торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, для проведення виконавчих щодо опису й арешту майна боржника.
На дану ухвалу ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що призначенням торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить їй на праві власності є комерційне використання. На даний час нежитлове приміщення торгового комплексу передано в користування іншим суб'єктам господарської діяльності відповідно до договорів оренди нежитлових приміщень. На думку апелянта, проведення дій державним виконавцем щодо опису й арешту майна зазначеного приміщення, яким на даний час користуються орендарі призведе до порушень їх прав та законних інтересів.
Також апелянт зазначає, що не ухиляється від виконання своїх зобов'язань перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», оскільки орендна плата йде на погашення заборгованості згідно кредитного договору.
Крім того, ОСОБА_2 вказує на те, що торговий комплекс є постійно діючим торговим центром, в який кожна особа протягом робочого дня може зайти, а відтак відомості які викладені в актах державного виконавця від 09.10.2013 року та 24.10.2013 року про зачинення вхідних дверей в нежитлове приміщення є неправдивими.
З цих підстав, ухвалу суду першої інстанції, апелянт просила скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання про примусове проникнення до володіння боржника-фізичної особи приміщення торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» відмовити.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала, та просила задовольнити апеляційну скаргу.
Представники відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, будучи належно повідомленими про розгляд справи, до суду не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 39836924 від 20.09.2013 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-3793 від 07.02.2013 року виданим Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 1983599,31 грн. боргу. Вказаною постановою також надано семиденний строк для добровільного виконання боржником (ОСОБА_2.) виконавчого листа.
Проте в обумовлений строк рішення суду не виконано, дій, спрямованих на добровільне його виконання ОСОБА_2 не здійснено.
В ході примусового виконання судового рішення 09.10.2013 року та 24.10.2013 року державним виконавцем було здійснено виходи за адресою АДРЕСА_1 до приміщення торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 і відповідно до договору від 10.08.2007 року передане в іпотеку ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».
Відповідно до п.4, 10. ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно та повно. Також при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець має право: безперешкодно входити в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, за необхідності примусово відкривати їх, опечатувати ці приміщення. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатись до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено документ про її відібрання.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Враховуючи, що ОСОБА_2 в добровільному порядку рішення суду не виконує, суду надано докази існування перешкод державному виконавцю вчиняти передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо примусового виконання судового рішення (акти від 9 та 24 жовтня 2013 року), а законом визначений спосіб вирішення цього питання, суд першої інстанції за правилами ст.376 ЦПК України правомірно задовольнив подання.
Що стосується доводів апелянта в частині погашення нею заборгованості за кредитним договором за рахунок орендної плати, то такі виходячи з вимог ст.10,11,60 ЦПК України є голослівними, нічим не підтверджені, а тому не приймаються судом до уваги.
Що стосується доводів апелянта в частині укладення договорів оренди та можливого порушення прав орендарів, то з наданих копій договорів оренди вбачається, що між ОСОБА_2 та ДП «Торговий дім «Росана», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 дійсно укладено договори оренди нежитлових приміщення площею 125м.кв. та 40м.кв. в той час як згідно матеріалів справи площа торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» складає 366 м.кв.
Що стосується наданої копії договору з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6, то на час внесення подання дія такого закінчилася.
Крім цього, з матеріалів справи також вбачається, що представник фірми ДП «Торговий дім «Росана» завчасно повідомлявся про проведення виконавчих дій - опису майна ОСОБА_2 та накладення арешту саме на майно боржника; орендарю пропонувалося звільнити приміщення до 09.10.2013 року.
Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування чи зміни з мотивів зазначених апелянтом, немає.
Керуючись ст.,ст. 307; 312; 313- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: В.М. Вакарук
П.І. Проскурніцький