УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 123/5740/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.
"20" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р.В.
СуддівМ’ясоєдової Т.М. Чистякової Т.І.
При секретаріГаліч Ю.Є
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазмоліфтінг - Крим» до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», ОСОБА_6, третя особа - Київський Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції України в АР Крим про визнання права власності та виключення майна з акту опису й арешту, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазмоліфтінг - Крим» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що описане та арештоване майно 30 квітня 2013 року державним виконавцем Київського Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 а, належить позивачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 10.11.2012 року. У зв'язку з чим просить суд визнати за позивачем право власності на майно, яке зазначено в акті опису й арешту від 30 квітня 2013 року та виключити це майно з акту опису й арешту.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Плазмоліфтінг - Крим» відмовлено.
На зазначене рішення представник ТОВ «Плазмоліфтінг - Крим» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представника ТОВ «Плазмоліфтінг - Крим», ПАТ «Імексбанк» просить її відхилити як безпідставну.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у Київському Відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Сімферополя АР Крим про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Імексбанк» заборгованості у розмірі 227580,08 грн.
30.04.2013 державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, до якого включено: шафа світло - коричневого кольору з скляними дверми - 1 одиниця; комод з дзеркальними дверми світло - коричневого кольору - 1 одиниця, дзеркало - 1 одиниця, косметологічне крісло - 2 одиниці; косметологічний комбайн - 2 одиниці; пристрій «Nemektron» білого кольору - 2 одиниці; пристрій ВВМ білого кольору - 1 одиниця; пристрій «Medium Tech» - 1 одиниця; холодильник білого кольору - 1 одиниця; пристрій «KHORS» білого кольору - 1 одиниця; кондиціонер «Samsung» білого кольору - 1 одиниця; пристрій «Vibrovas» білого кольору - 1 одиниця; кушетка білого кольору - 1 одиниця; шафа світло - коричневого кольору - 1 одиниця; DVD програвач ВВК номер DV 52551 срібного кольору - 1 одиниця; пристрій BBH білого кольору - 1 одиниця; пристрій Н - 7873 білого кольору - 1 одиниця; стелаж світло - коричневого кольору - 1 одиниця; кондиціонер «FUJІTSU» білого кольору - 1 одиниця; шафа з дзеркальними дверима - 1 одиниця; душова кабіна білого кольору - 1 одиниця; газова плита «WHIRPOOL» чорного кольору - 1 одиниця; кухонний гарнітур світло - коричневого кольору - 1 одиниця; стійка світло - коричневого кольору - 1 одиниця; диван шкіряний коричневого кольору - 1 одиниця; стіл зі скляною кришкою коричневого кольору - 1 одиниця; телевізор марки «Samsung» чорного кольору - 1 одиниця; тюнер OPENBOX срібного кольору - 1 одиниця; тюнер «HOMERCAST» срібного кольору - 1 одиниця; модем ASUS RT - N 12 чорного кольору - 1 одиниця; модем «TERAYON» синього кольору - 1 одиниця; шафа коричневого кольору - 1 одиниця; бойлер «FERONI» білого кольору - 1 одиниця; крісло шкіряне чорного кольору - 1 одиниця; раковина з шкіряним кріслом ERIOTTI - 1 одиниця; колоріфер білого кольору - 1 одиниця; шафа світло - коричневого кольору - 1 одиниця; шафа світло - коричневого кольору - 1 одиниця; кушетка медична білого кольору - 1 одиниця; гінекологічне крісло зелено - білого кольору - 1 одиниця; пристрій УЗІ білого кольору - 1 одиниця; стіл світло - коричневого кольору - 1 одиниця; стіл офісний - 2 одиниці; телефон - факс «PANASONIC» чорного кольору - 1 одиниця; кондиціонер «FUJITSU» білого кольору - 1 одиниця.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року із наступними змінами «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», при розгляді позовів про виключення майна з опису суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на майно, що зазначено в акті опису й арешту від 30 квітня 2013 року та виключення його з акту опису і арешту, посилався на те, що 01.07.2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Плазмоліфтінг - Крим» укладено договір оренди приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а 10.11.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу № 1-Д, відповідно до якого до покупця переходить майно у кількості 88 одиниць, вартістю 19369 грн. До договору додано акт прийому - передачі рухомого майна, в якому зазначений перелік майна у кількості 88 одиниць.
Згідно з рішенням від 10.11.2012 року ОСОБА_7 як засновник ТОВ «Плазмоліфтінг - Крим» передав на баланс Товариства, придбане ним рухоме майно згідно з договором купівлі-продажу від 10.11.2012 року і відповідно до Акту прийому - передачі № 1 на суму 19369 грн., а також УЗІ апарат Меделком SLE - 901 загальною вартістю 73550 грн., гінекологічне крісло загальною вартістю 6081 грн.
14.11.2012 року проведено державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ «Плазмоліфтінг - Крим», згідно з якими Статутний капітал Товариства збільшився до 100000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу рухомого майна від 10.11.2012 р. на 19369 грн. не можна визнати доказом належності цього майна позивачу. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки в договорі купівлі-продажу та актах приймання-передачі спірного майна його не можна ідентифікувати, відсутні докази про якісні та технічні характеристики майна. Крім того, документи, які підтверджують право власності на майно продавця, в матеріалах справи також відсутні.
В матеріалах справи також відсутні докази про належність гінекологічного крісла та апарату УЗІ ТОВ «Плазмоліфтінг - Крим».
Що стосується договору оренди приміщення від 01.07.2012 р., колегія суддів вважає, що зазначений договір не може бути визнаний як доказ на підтвердження заявлених вимог, оскільки його укладено з порушенням положень ст. 158 ЖК України, без відповідної реєстрації у виконкомі місцевої ради або органі управління. Також позивач належним чином не обґрунтував збільшення статутного фонду Товариства до 100 тис. грн. при загальній вартості спірного майна у розмірі 99 тис. грн.
Надані сторонами докази судом першої інстанції ретельно проаналізовані та визнано, що обставини наведені позивачем в обґрунтування позову, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ним не доведені.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазмоліфтінг - Крим» відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: