РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1363/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"25" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівРоманової Л.В., Моісеєнко Т.І.

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся в Керченський міський суд АР Крим з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 525 562 грн. 36 коп. та судових витрат у справі. В подальшому представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 3 785 751 грн. 89 коп., оскільки у зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору було здійснено донарахування процентів та пені. Просить також стягнути суму витрат, понесених позивачем у зв'язку із необхідністю забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні 11 квітня 2013 року, яка складається з витрат на проїзд - 1 897 грн. 80 коп. та витрат на проживання - 450 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що 14 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк» (далі Банк) та відповідачем було укладено кредитний договір №35/2011. Пунктом 1.1. кредитного договору встановлено, що Банк надає Позичальнику кредит в сумі 3 500 000 грн. 00 коп., на цілі, зазначені у пункті 1.4. кредитного договору: купівлю будинку (незавершене будівництво) в сумі 1 077 000 грн. та проведення облаштування будинку і прибудинкової території в сумі 2 423 000 грн. Розмір процентів, які позичальник повинен був сплачувати Банку за користування кредитом встановлено у розмірі 20 % річних. До кредитного договору було внесено декілька змін та доповнень, які змінювали умови кредитування в частині надання додаткового забезпечення, зміни графіка погашення заборгованості, без зміни кінцевого терміну повернення кредиту.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 липня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» заборгованість за кредитним договором № 35\2011 від 14 вересня 2011 року в сумі 3 785 751 грн. 89 коп., судові витрати на проїзд та проживання у сумі 2347 грн. 80 коп., суму сплаченого судового збору 3441 грн., а всього стягнуто 3 791 540 грн. 69 коп.

На вказане рішення суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 липня 2013 року та направити справу на новий розгляд.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було надано розрахунок боргу, який підлягає стягненню, та з чого він складається.

Апелянт також посилається на те, що судом не були враховані сплачені нею платежі 20 червня 2013 року у розмірі 150 000 грн. та 13 серпня 2013 року у розмірі 80 600 грн., внаслідок чого не була зменшена сума заборгованості, а як наслідок невірне нарахування пені та процентів.

Апелянт також посилається на не застосування судом першої інстанції строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за порушення строків повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Так, задовольняючи позов ПАТ «Агрокомбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору № 35\2011 від 14 вересня 2011 року утворилася заборгованість станом на 10 липня 2013 у розмірі 3 785 751 грн. 89 коп., яка підлягає стягненню.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобов'язанні строк (термін).

Згідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №35/2011, відповідно до якого останній був наданий кредит у сумі 3 500 000 грн. для купівлі будинку (незавершене будівництво) та проведення його облаштування та облаштування прибудинкової території. Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлено 07 вересня 2012 року. Позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит , сплачувати проценти за користування кредитом (а.с.6-10). Свої зобов'язання банк виконав.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язання за договором кредиту станом на 10.07.2013 року виникла заборгованість у розмірі 3 785 751,89 грн., яка складається із простроченої заборгованості по кредиту, заборгованості за простроченими процентами, пені по кредиту та пені по процентам. (а.с.73).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову Банку шляхом стягнення з боржника цієї суми заборгованості за договором кредиту.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було надано розрахунок боргу, який підлягає стягненню, та з чого він складається є безпідставними, оскільки в матеріалах справи містяться відомості про нарахування боргу, відсотків, пені. (а.с.73-76).

Крім того, порядок та строки нарахування і сплати процентів за користування кредитними коштами врегульовано розділом 5 кредитного договору.

Відповідно до пункту 8.8 кредитного договору № 35\2011 від 14 вересня 2011 року, погашення заборгованості Позичальника здійснюється в такій черговості:

- у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування Кредитом;

- у другу чергу сплачуються прострочені комісійні винагороди за користування Кредитом;

- у третю чергу сплачується прострочена заборгованість за Кредитом;

- у четверту чергу сплачуються строкові проценти за користування Кредитом;

- у п'яту чергу сплачуються нараховані комісійні винагороди Банку;

- у шосту чергу сплачується строкова заборгованість за Кредитом;

- у сьому чергу сплачується пеня за прострочення слати процентів за користування Кредитом;

- у восьму чергу сплачується пеня за прострочення сплати комісійних винагород банку;

- у дев'яту чергу сплачується пеня за прострочення повернення заборгованості за Кредитом;

- у десяту чергу сплачуються інші неустойки, передбачені договором;

- в одинадцяту чергу сплачуються інші платежі, що належать до сплати банку.

Виходячи з даного пункту кредитного договору, колегія суддів вважає посилання апелянта на не врахування судом погашення нею 20.06.2013 року суми заборгованості по кредитному договору в розмірі 150000,00 грн.,безпідставними, оскільки вказана сума, як передбачено умовами кредитного договору була врахована Банком при погашенні заборгованості по процентам, тому судом вірно була нарахована та стягнута судом.

Що стосується суми сплаченої в розмірі 80600 грн., то вказана сума не може бутив врахована, оскільки дата її сплати складає 13 серпня 2013 року , тобто за межами строку стягнення заборгованості , яка була нарахована станом на 10 липня 2013 року.

Стосовно доводів щодо застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, то колегія суддів вважає їх безпідставними по наступним підставам.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Оскільки такої заяви в суді першої інстанції від відповідача не надходило, то застосування строку позовної давності на стадії апеляційного провадження не можливе.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просить повернути справу на новий розгляд, що не передбачено статтею 307 ЦПК України.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково стягнув судові витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, оскільки статтею 85 ЦПК України , витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла несуть сторони.

В цій частині рішення місцевого суду підлягає зміні.

Позивачем не ставилось питання та матеріали справи не містять відомостей про відшкодування добових( уразі переїзду до іншого населеного пункту) чи компенсації за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, як передбаченоч.2 ст.85 ЦПК України.

Посилання позивача, що вказані витрати є збитками є помилковим, оскільки законодавець саме такі витрати відніс до судових витрат (стаття 79 ЦПК України) і поклав їх на сторони. (стаття 85 ЦПК України).

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 частково задовольнити.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 липня 2013 року в частині стягнення судових витрат змінити, зменшити суму судових витрат, яка підлягає стягненню із ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» до 2347 грн.80 коп., а всього із врахуванням суми заборгованості, судового збору до 3 789 192 грн. 20 коп.

В іншій частині заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Редько Г.В.Моісеєнко Т.І.Романова Л.В.