ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2006                                                                                   Справа № 28/23  

  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шуби І.К. (доповідача),

суддів: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.;

при секретарі судового засідання  Гайдук Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж, м. Підгороднє

на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 30.03.06 р.

у справі №  28/23

за позовом: відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж, м. Під городнє;

до: дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії „Євро-Нафта-АЗС”, м. Дніпропетровськ;

про стягнення 3 387 грн. 68 коп.

за участю представників сторін:

позивача –Гусак Ю.М., довіреність від 15.02.06 р. № 114, юрисконсульт;

відповідача –Романов О.Л., довіреність від 19.12.05 р. № 466-05, представник;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 р. (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж, м. Підгороднє до дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії „Євро-Нафта-АЗС”, м. Дніпропетровськ про стягнення 3 387 грн. 68 коп. заборгованості за електроенергію, в тому числі –3 061 грн. 41 коп. заборгованості за активну електроенергію, яка утворилася в період з 01.07.04 р. по 01.12.05 р., та 326 грн. 27 коп. пені, відмовлено. Вказана заборгованість нарахована позивачем з посиланням на п. 7.25 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442, та неможливість отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію. Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладено на позивача.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги не підтверджені позивачем, а саме: не надано та судом не встановлено ніяких доказів, які б свідчили про те, що позивач здійснював необхідні дії для встановлення дійсної кількості годин використання струмоприймачів відповідачем, та  використовував у періоді, за який відповідачу нараховано спірну заборгованість, своє право безперешкодного доступу до розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідача. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що різниця між показниками лічильника електричної енергії відповідача станом на 04.08.2004 р. (початок періоду, за який відповідачу нараховано спірну заборгованість) та станом на 21.03.2006 р. становить 0,4 кВт/год., що підтверджено актами контрольного зйому показників обліку.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж, м. Підгороднє подав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.06 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 19.06.06 р.

По справі оголошувалася перерва до 10.07.06 р.; строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторін ухвалою від 19.06.06 р. до 01.08.06 р.

В судовому засіданні 10.07.2006 р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Заслухавши доповідь головуючого судді-доповідача, пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж, м. Підгороднє підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що 15.07.2002 р. між сторонами було укладено договір № 503 про постачання електричної енергії відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями компанії „Євро-Нафта-АЗС” м. Дніпропетровськ, пп. пп. 2.9, 3.1 якого передбачено, що підтвердження та визначення обсягів фактично спожитої електроенергії здійснюється сторонами за встановленою формою Звіту, складеного споживачем, пп. 3.4 передбачено право доступу енергопостачальника до приладів розрахункового обліку електроенергії для зняття показань електролічильників.

Пунктом 3, в тому числі „приміткою” до цього пункту графіку зняття показань лічильників та подання їх Енергопостачальнику в Додатку 11 до вище вказаного договору, який підписано сторонами в день укладення договору 15.07.2002 р., зазначено: „У разі неподання даних про обсяги спожитої електроенергії в зазначений термін визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється Енергопостачальником за середньодобовим споживанням за попередній період.

Примітка. Період розрахунку за середньодобовим споживанням електроенергії не повинен перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електроенергії здійснюється Енергопостачальником за встановленою потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до подання показань розрахункових приладів обліку за формою додатку 5 без подальшого перерахунку.”

Суд першої інстанції, не давши оцінки цим додатковим умовам укладеного між сторонами договору, прийшов до передчасного висновку про відсутність правових підстав щодо здійснення розрахунку споживання електричної енергії відповідачу за середньодобовим обсягом споживання попереднього періоду та величиною дозволеної потужності струмоприймачів, на підставі якого відмовив у задоволенні позову.

Тому судова колегія вважає необхідним: задовольнити апеляційну скаргу позивача в частині скасування рішення місцевого господарського суду з підстав, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та прийняти нове рішення.

Оцінюючи додаткові умови вище вказаного укладеного між сторонами договору, які зазначені в п. 3 графіку зняття показань лічильників та подання їх Енергопостачальнику в Додатку 11, судова колегія вважає, що ці умови договору суперечать чинному законодавству. А саме вимогам Правил користування електричною енергією, затвердженим Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 р. за № 417/1442, якими в пп. 6.39 (редакція від 17.10.2005 р.) пп. 7.25 (редакція від 11.12.2003 р.), пп. 7.25 (редакція від 22.08.2002 р.) передбачено, що визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період як і за потужністю струмоприймачів тільки при наявності умови: неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію, а не у разі неподання таких споживачем, як визначено додатковими умовами договору.

Невідповідність  цих умов договору вимогам законодавства на момент виникнення спірних правовідносин є підставою для визнання їх судом недійсними в порядку , передбаченому п. 1 ст. 83 ГПК України, так як у відповідності з вимогами ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори повинні відповідати правилам, встановленим нормативно-правовими актами, і згідно Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12 травня 2003 року № 391, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 травня 2003 р. за № 368/7689 „Про внесення зміни до постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. № 928” пунктом 2 постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. N 928 "Про внесення змін та доповнень до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 р. N 28" у новій редакції зобов’язано:

„Суб'єктам господарської діяльності, які мають ліцензії НКРЕ на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, до 1 червня 2004 року привести взаємовідносини із споживачами, основними споживачами та субспоживачами у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією.”

Так як факт неподання відповідачем позивачу даних про обсяги спожитої електроенергії в періоді, визначеному в позові з 01.07.2004 р. по 01.12.2005 р., у відповідності з вимогами пп. 7.25 (в редакції від 11.12.2003 р.) та пп. 6.39 ( в редакції від 17.10.2005 р.) Правил користування електричною енергією не можуть бути підставою для визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період та за потужністю струмоприймачів і кількістю годин їх використання, а обставини щодо неможливості отримання позивачем даних про спожиту відповідачем електричну енергію у вище наведеному періоді по справі не доведені позивачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України, судова колегія вважає застосування позивачем вище наведеного порядку визначення обсягу спожитої електричної енергії відповідачем безпідставним.

У відповідності з вимогами ч. 9 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” позивач може отримати дані про спожиту відповідачем електричну енергію шляхом зняття цих показників зі спеціальних приладів обліку електроенергії (електролічильників), що передбачено і умовами пп. 3.4 укладеного сторонами вище наведеного договору.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію, обсяг якої визначено за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період та за потужністю струмоприймачів не підлягають задоволенню.

В зв’язку з встановленим, судова колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж до дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії „Євро-Нафта-АЗС” про стягнення заборгованості за електроенергію в сумі 3 387 грн. 68 коп. необхідно відмовити.

Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості позовних вимог є безпідставними.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж, м. Підгороднє задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року у справі №  28/23 скасувати.

Визнати недійсним пункт 3 Графіку зняття показань лічильників та подання їх Енергопостачальнику додатку 11 від 15.07.2002 р. до договору від 15.07.2002 року № 503 про постачання електричної енергії, укладеного між відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” та дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями компанії „Євро-Нафта-АЗС”.

В задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя:                                                            І.К. Шуба

Судді:                                                                                А.Є. Прокопенко

                                                                                                    Г.К. Дмитренко