РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 122/8313/2012
07.11.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого – судді Заболотної Н.М.,
при секретарях – Кушнеренко Ю.М., Корольковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що йому, як працівнику НПО «Фотон» рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ОСОБА_3 № 140/9 від 13.04.1990 року, була надана земельна ділянка згідно геодезичного плану 946 загальною площею 636,86 кв.м. Рішенням №219 Центрального райвиконкому м. Сімферополя від 11.08.1998 року ділянці ГП – 946 привласнена адреса: вул. Кемаль Якуба № 99. Сусіднє домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 0,0633 га, за адресою: вул. Кемаль Якуба,101 у м. Сімферополі, та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу від 27.03.1997 року за реєстром №1847, що підтверджується відповіддю Управління Державного комітету по земельним ресурсам у м. Сімферополі АР Крим від 06.10.2010 року №383/10-01-15. ОСОБА_4 31.03.2012 року пошкодила його майно, а саме розфарбувала ворота зеленою фарбою. Своїми діями відповідачка завдала йому матеріальну шкоду у розмірі 7616 грн., яка складається із затрат на покупку емалі та розчину на фарбування воріт у розмірі 2360 грн., робот по фарбуванню воріт у розмірі 3356 грн., затрат на правову допомогу у розмірі 1600 грн. Крім того, відповідачка завдала йому моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, хвилюванні, що призвело до порушення сну та нормального укладу життя. У зв’язку із наведеним позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 7616 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
31.07.2013 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням воріт у розмірі 8111 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 1600 грн.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 уточнений позов підтримав та пояснив, що просить стягнути з відповідачки матеріальну шкоду у розмірі встановленому судовою будівельно –технічною експертизою, що складає 8111 грн., а також моральну шкоду у розмірі 3000 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 1600 грн.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представник – ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що з 2011 року до теперішнього часу між ОСОБА_2 та позивачем ведуться судові тяжби. 31.03.2012 року до ОСОБА_1 приходив представник Апеляційного суду АР Крим для вручення повістки про виклик в судове засідання на 04.04.2012 року. До ОСОБА_2 також приходив представник суду, щоб уточнити місцезнаходження ОСОБА_1 В цей самий час ОСОБА_2 поїхала до стоматолога, де перебувала до 17-00. Ніякого відношення до дати 05.04.2012 року ОСОБА_2 не має. Також, просили врахувати, що позивачем не надано доказів того, що раніше ворота були окрашені фарбою «Hammеrite» та знаходились в задовільному стані. Також не надано позивачем і договору з фірмою «Будпроект - мистецтво» про надання послуг чи виконання будівельних робіт, відсутній розрахунково–касовий ордер, яким позивач підтверджує завдану шкоду, не надано акту виконаних робіт.
Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської ради народних депутатів Кримської області № 140/9 від 13.04.1990 року ОСОБА_1 надана земельна ділянка № 946 загальною площею 636,86 кв.м. в районі Ново-Миколаївка (а.с.53-54). 18.04.1997 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на будинок, що знаходиться в м. Сімферополі по Ново-Миколаївка № 946 (ОСОБА_6, 99)(а.с.55).
Згідно із повідомленням Державного комітету по земельним ресурсам управління держкомзему у м. Сімферополі АР Крим працівниками сектору була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства за адресою: м. Сімферополь,вул. Кемаль Якуба, 101. В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_4 належить домоволодіння по вул. Кемаль Якуб, 101 на підставі договору купівлі – продажу, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0633 га (а.с.58).
31.03.2012 року відповідачка ОСОБА_2 нанесла фарбою напис на воротах домоволодіння, яке належить позивачу, що підтверджується відеозаписом, фотознімками, показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які пояснили в судовому засіданні, що 31.03.2012 року вони виконували будівельні роботи у ОСОБА_1 дома та бачили, як відповідачка щось малює на воротах домоволодіння ОСОБА_1
Згідно з правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, тобто обов'язок доказування відсутності вини лежить саме на відповідачці.
Проте, відповідачка не довела суду відсутність її вини у заподіянні шкоди. При цьому суд не може взяти до уваги посилання відповідачки на те, що вона 31.03.2012 року в проміжок часу з 13-00 до 14-30 годин знаходилася на прийомі у стоматолога, та пояснення свідка ОСОБА_9, оскільки вони спростовуються відеозаписом, на якому видно, що ОСОБА_2 31.03.2012 року в 13-38 годин підходить до воріт ОСОБА_1 та наносить напис. Свідок ОСОБА_10, допитаний в судовому засіданні пояснив, що він дійсно виїжджав на вул.. ОСОБА_6 для вручення судової повістки ОСОБА_1, але не пам’ятає дату та не зміг підтвердити доводи відповідача.
03.07.2012 року між ВАТ «Будпроект мистецтво» та ОСОБА_1 укладений договір підряду на проведення ремонтних робот по відновленню лакофарбового покриття виїзних воріт із калиткою у домоволодінні, розташованому за адресою: м. Сімферополь, вул. Кемаль Якуб, 99. (а.с. 144-146)
Для відновлення воріт позивач придбав емаль «Hammerite» 0,75л у кількості 14 шт. за ціною 150 грн. кожна, розчинник «Hammerite» 1 л у кількості 2 штук за ціною 130 грн. кожна, на загальну суму 2360 грн. (а.с.7).
Згідно із актом №125 про прийомку виконаних будівельних робіт від 03.08.2012 року вартість робіт з відновлення воріт становить 3656,52 грн. (а.с.86-89).
З накладної від 19.03.2007 року слідує, що придбані ОСОБА_1 ворота металеві з ковкою і калиткою були покриті фарбою «Hammerite» (а.с.82).
Згідно з висновком судової будівельно – технічної експертизи від 28.05.2013 року № 31-0206 вартість відновлюваних робот по усуненню пошкоджень (надпису) в’їзних воріт на територію домоволодіння за адресою: м. Сімферополь, вул. Кемаль Якуб, 99, виконаних підрядним способом з урахуванням кошторису прибутку підрядника у розмірі – 309 грн.; коштів на покриття адміністративних витрат будівельно – монтажних організації у розмірі 140 грн. (з урахуванням ПДВ) складає 8111 грн. (а.с.173-192).
В судовому засіданні експерт пояснив, що за технологією нанесення фарби необхідно спочатку зняти стару фарбу, крім того, щоб уникнути переходів необхідно фарбувати поверхню повністю.
За клопотанням представника відповідача судом було призначено повторну документальну судову будівельно-технічну експертизу, при цьому сторонам були роз’яснені положення щодо наслідків ухилення від участі в експертизі.
Однак, у зв’язку з не проведенням оплати експертизи відповідачем, ухала суду про призначення повторної документальної судової будівельно-технічної експертизи була скасована.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на відшкодування матеріальної шкоди на користь позивача 6016 грн. 25 коп. (2360 грн. – витрати на покупку емалі та розчину + 3656,52 грн. - вартість робіт з відновлення воріт), які підтверджуються платіжними документами, договором, актом виконаних робіт та які витратив реально позивач на відновлення воріт (а.с.84,86-89,144-146,231).
Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З урахуванням положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно яких крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи ступінь вини відповідача, її поведінку, характер і глибину внутрішніх переживань, які поніс позивач у зв'язку з пошкодженням свого майна, намагання відновити порушений звичний для нього порядок життя, суд, виходячи з принципів розумності і справедливості, вважає за необхідне визначити моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача розмірі 500 грн. Вказану суму, суд вважає достатньою для компенсації моральних страждань позивача.
Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,60 грн.
Позивач просить також стягнути на його користь з відповідача в якості відшкодування матеріальної шкоди витрати на правову допомогу в розмірі 1600 грн.
Види судових витрат (до яких віднесено витрати на правову допомогу - ст. 84 ЦПК України) визначені у ст. 79 ЦПК України, а їх розподіл здійснюється судом відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом (ст.ст. 88, 89 ЦПК України).
Отже витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, понесені позивачем у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи, процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, і не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
У матеріалах справи немає документів, які свідчать про те, що ОСОБА_3, який брав участь у справі є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Крім того, відповідно до довіреності, позивачем надано ОСОБА_3 повноваження свого представника, саме в такому процесуальному статусі він брав участь в судових засіданнях. ОСОБА_11, з яким укладено договір про надання правової допомоги, участь в судових засіданнях не брав, також і з квитанції від 02.10.2012 року не можна встановити кому саме сплачені кошти, не надано і доказів, що ОСОБА_11 є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги, також з огляду на вимоги Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат
на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» не зазначено скільки часу витрачено ним і які правові послуги конкретно ним надано позивачу.
Враховуючи наведене, підстав для стягнення витрат на правову допомогу немає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212 – 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6016 гривень 52 копійки, моральну шкоду в розмірі 500 гривень, судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н. М. Заболотна