Справа №2-563/2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
10 червня 2008 року. Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа Сумська філія ВАТ Страхова компанія “Універсальна” - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
В С Т А Н О В И В :
До суду звернувся позивач із зазначеним позовом до відповідача вказуючи на те, що 02 липня 2007року близько 16год. 30хв. на автошляху “Київ-Суми-Юнакіївка” в с.Охіньки Прилуцького району Чернігівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода в ході якої відбулося зіткнення двох транспортних засобів : автомобіля “Фольксваген- Т4” державний номер НОМЕР_1 під керуванням його власника ОСОБА_2, та автомобіля “ВАЗ-2101” державний номер НОМЕР_2 під керування його власника ОСОБА_1.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач-водій ОСОБА_2. являється винним у розвитку та наслідках даної ДТП із-за допущених порушень правил дорожнього руху при здійсненні обгону, при тому він (ОСОБА_1.) не допустив жодних порушень правил дорожнього руху але не зміг уникнути зіткнення із автомобілем “Фольскваген”, а тому позивач і просить суд стягнути з відповідача 2918грн. на відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди та 1700грн. моральної шкоди, а також стягнути понесені ним судові витрати по даній справі, а саме: 1000грн. витрат на правову допомогу, 150грн. за проведення експертної оцінки збитків, 68грн. (51+17) сплаченого ним судового збору, 30грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вищеназвані позовні вимоги та у своїх поясненнях вказують на те, що у даній ДТП відсутня вина позивача-водія ОСОБА_1. І доведена винність іншого водія-відповідача ОСОБА_2. у допущенні порушень п.14.6 Правил дорожнього руху України із настанням відповідних наслідків - заподіяння позивачу матеріальної і моральної шкоди, при тому, суму на відновлювальний ремонт автомобіля “ВАЗ-2101” визначають за висновком спеціаліста з автотоварознавчого дослідження, а моральну шкоду обгрунтовують тим об”ємом фізичних та психологічних страждань, що мали місце із-за пошкодження автомобіля позивача, необхідністю його (автомобіля) ремонту і неможливості було тривалий час використовувати за призначенням, що і призвело до порушення звичного способу проживання сім”ї позивача, а тому просять суд задовольнити зазначені вимоги у повному обсязі, посилаючись на вимоги ст.ст.1166, 1167, 1187 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні повністю заперечив проти задоволення вимог позивача вказуючи на те, що у цій ДТП винен також водій ОСОБА_1. який не звертався до страхової компанії за відшкодуванням матеріальної і моральної шкоди і на його (відповідача) думку, позивач не довів як розміру збитків матеріального і морального характеру, так і понесених судових витрат у даній справі, унаслідок чого просив відмовити у задоволенні позову в повному об”ємі.
Представник третьої особи Сумська філія ВАТ Страхова компанія “Універсальна” в судове засідання не з”явився, але будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, подали до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність та відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Як установлено в судовому засіданні, 02 липня 2007року близько 16год. 30хв. на автошляху “Київ-Суми-Юнакіївка” в с.Охіньки Прилуцького району відбулася ДТП із пошкодженням транспортних засобів, зокрема, автомобіля марки “ВАЗ-2101” д.н.з.НОМЕР_2 належного позивачу ОСОБА_1..
Відповідною Постановою судді Роменського міськрайонного суду від 22.08.2007року ОСОБА_2. визнаний винним у порушенні п.14.6 Правил дорожнього руху України під час розглядуваної судом ДТП від 02.07.2007року, тобто, скоїв адміністративне правопорушення за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 грн.. (а.с.8).
Іншим судовим рішенням - Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 13.03.2008року провадження по справі про притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрите на підставі ст.247 КупАП із-за відсутності складу адміністративного правопорушення у його діях під час ДТП від 02.07.2007року. (а.с.7).
Тому, вирішуючи спір у даній справі і доведеності вини відповідача ОСОБА_2. у ДТП від 02.07.2008р., суд керується вимогами ч.3 ст.61 ЦПК України про те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За правилами ст.61ч.4 ЦПК України суд приймає цю обставину як підставою для звільнення від доказування, оскільки вищеназвана Постанова судді Роменського міськрайонного суду від 22.08.2007року у справі про адміністративне правопорушення є обов”язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На цих підставах у даній цивільній справі необхідно вважати доведеною винність відповідача ОСОБА_2. у порушенні п.14.6 Правил дорожнього руху України, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв”язку із цією ДТП та наступившими наслідками - пошкодженням автомобіля “ВАЗ-2101” д.н.з. НОМЕР_2, а відтак і заподіянням матеріальної і моральної шкоди його власнику - позивачу ОСОБА_1..
Таким чином, суд, вирішуючи спір у даній справі по суті виниклих правовідносин застосовує положення матеріального права - ст.1188 ЦК України - оскільки ДТП відбулася і збитки позивачу заподіяно унаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому, ч.1п.1 зазначеної норми закону вказує, що така (шкода) відшкодовується на загальних підставах, а саме: - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.4 абз.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 (із наступними змінами) “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, судом установлено, що саме ОСОБА_2. є власником автомобіля “Фольксваген-Т4” д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював експлуатацію зазначеного вище транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки на час скоєння ДТП 02.07.2007року, і ця обставина вказує на його (ОСОБА_2.) безпосередню відповідальність за наслідки дії цього джерела підвищеної небезпеки на загальних підставах (ст.ст.1166, 1188 ЦК України), оскільки доведено саме його винність у скоєнні ДТП 02.07.2007року та наявність причинно-наслідкового зв”язку поміж його необережними діями та наступившими наслідками, а тому, суд вважає безпідставними посилання позивача на ст.1187 ЦК України як підставу до задоволення його вимог, оскільки, як зазначено вище належить застосувати у даних правовідносинах положення ст.1188 ЦК України, бо ДТП відбулася унаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, як це безспірно установлено в судовому засіданні.
Вирішуючи-ж питання про розмір конкректних сум стягнень з відповідача заподіяних збитків на користь позивача, суд знаходить підтвердженим в судовому засіданні заподіяння позивачу ОСОБА_1. матеріальної шкоди на суму 2743грн., як вартість матеріального збитку, (а не 2918грн. як відновлювальний ремонт автомобіля “ВАЗ-2101”), що підтверджується висновком спеціаліста ПП “Експерт” автотоварознавчого дослідження. (а.с.16).
Розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд також вважає задовольнити частково, на суму 1000грн, що підтверджується доказами і як вважає суд буде відповідати тому об”єму та моральних страждань, що отримав позивач ОСОБА_1. із-за пошкодження свого автомобіля та необхідності його відновлювального ремонту, унаслідок чого неможливо було тривалий час використовувати автомобіль за призначенням і отриманого ним нервового потрясіння із погіршенням стану здоров”я після цієї ДТП, а сукупність цих обставин призвела до порушення звичного способу та умов проживання позивача.
Задовольняючи таким чином вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2., суд керуючись вимогами ст.ст. 79, 86, 88 ЦПК України вважає необхідно стягнути з останнього на відшкодування позивачу : 150грн. сплачених коштів за дослідження спеціалістом-автотоварознавцем пошкодженого транспортного засобу, - 98грн. судових витрат по сплаті судового збору та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, - 900грн. витрат на правову допомогу, що відтверджується відповідними квитанціями. (а.с.1-3, 21,22).
На підставі наведеного та вимог ст. ст. 1166, 1167, 1188 ЦК України, п.14.6 Правил дорожнього руху України, керуючись ст.ст. 10, 15, 59, 60, 61, 88, 213 - 215, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1- 2743грн. в рахунок відшкодування матеріального збитку, - 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, - 150грн. сплачених коштів за дослідження спеціалістом-автотоварознавцем пошкодженого транспортного засобу, - 98грн. судових витрат, - 900грн. Витрат на правову допомогу, а всього 4891 (чотири тисячі вісімсот дев”яносто одну) грн..
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - в і д м о в и т и, як безпідставно заявлених.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Прилуцького міськрайонного суду протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий суддя Білокур В.І.