11.11.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц/797/2581/2013 р. Головуючий у першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Колбіної Т.П., Клочка В.П.,
за участю:
секретаря - Мазнєва Ю.М.,
представника відповідача - Олійникової Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» в особі Севастопольської філії, про визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 серпня 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2013 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» в особі Севастопольської філії, в якому просить кредитні договори, укладені між ОСОБА_5 та ПАТ КБ „ПриватБанк", визнати недійсними.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що при укладенні кредитного договору №SЕНOGК0336239Н від 10.08.2006, договору іпотеки від 10.08.2006 та кредитного договору №SЕ00GА0000272 від 26.02.2008 та іпотечного договору від 26.02.2008, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "Приватбанк", він, чоловік позичальниці, не надавав згоди на це, чим порушені вимоги ст. 65 Сімейного кодексу України, ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення, у зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.161).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог позивача, їх недоведеності та відсутності підстав для задоволення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.08.2006 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір №SЕНOGК0336239Н, відповідно до якого ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 136000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.08.2021 року. 26.02.2008року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір №SЕ00GА0000272, відповідно до якого ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 74600,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,26 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.02.2028 року.
Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст.65 Сімейного Кодексу України дружина (чоловік) розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладений між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "ПриватБанк". ОСОБА_5 позовну заяву про недійсність кредитних договорів №SЕНOGК0336239Н від 10.08.2006р. та кредитного договору №SЕ00GА0000272 від 26.02.2008 не подавала. Як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.115), шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний 23 березня 1994 року, свідоцтво про розірвання шлюбу видано 27.03.2002р., а кредитні договори між ОСОБА_5 та ПАТ КБ«Приватбанк» були укладені 10.08.2006р. та 26.02.2008р.Тобто, кредитні договори між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк" були укладені після розірвання шлюбу між сторонами.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звертаючись із позовом про визнання кредитних договорів недійсними ОСОБА_4 ставить питання, що не стосуються його прав та обов'язків.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те що позивач, при укладенні іпотечних договорів не надавав на це згоди, колегія суддів не може прийняти їх до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.
З договору купівлі-продажу від 10.08.2006р. (а.с.110)та із довідки ДКП БТІ та ДРОНМ від 15.08.2006р. (а.с.114) вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить на праві власності по 1/2 частині житлового будинок АДРЕСА_1. Відповідно до п.11.10 іпотечного договору від 10.08.2006р.(а.с.11-15) та п.п.12.1,12.2,12.3 іпотечного договору від 26.02.2008р.(а.с.16-19), ОСОБА_4 надав згоду на передачу своєї частини будинку за адресою АДРЕСА_1 у іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" для забезпечення зобов'язань ОСОБА_5 за кредитними договорами №SЕНOGК0336239Н та №SЕ00GА0000272. Договори іпотеки та згода засвідчені приватними нотаріусами Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Таким чином, правильно врахувавши викладені обставини справи, вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що стороною позивача не доведені вимоги позову про недійсність кредитних договорів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд встановив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, підстав передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: В.І.Птіціна
Судді: Т.П.Колбіна
В.П.Клочко