УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 2-3570/11Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

"13" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівМ’ясоєдової Т.М. Курської А.Г.

При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, поділ житлового будинку, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на додаткове рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним додатковим рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 860,40 грн., пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на те, що додаткове рішення ухвалено незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї 50 % вартості експертизи, оскільки такі вимоги позивачкою не заявлялися та на момент ухвалення судом рішення від 18.01.2012 року позивачкою не було надано доказів, яки б підтвердили її витрати на проведення експертизи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7 та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці, на користь якої ухвалено рішення, повинні бути відшкодовані понесені нею судові витрати.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з дотриманням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, поділ житлового будинку, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15.04.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10.08.2010 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, а саме: усунуто ОСОБА_6 перешкоди у користуванні належною їй 1/2 часткою будинку по АДРЕСА_1 та вселено ОСОБА_6 у зазначений будинок. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26.10.2011 року рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 15.04.2010 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 10.08.2010 року в частині вимог про поділ будинку в натурі скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному розгляді справи рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.01.2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду АР Крим від 21.03.2012 р., позовні вимоги ОСОБА_6 про поділ будинку в натурі задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на будинок з прибудовами, що розташований по АДРЕСА_1, здійснено поділ будинку в натурі.

12.07.2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_7 на свою користь судових витрат в сумі 860,40 грн., сплачених за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Пунктом 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 220 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 220 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду на даний час не виконано, а тому позивачка не пропустила строк для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення (т. 2 а. с. 145-146).

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.10.2009 року по даній справі була проведена судова будівельно-технічна експертиза № 2816, яку позивачка ОСОБА_6 та відповідачка ОСОБА_7 сплатили по 860,40 грн. кожна, що стверджується матеріалами справи (а. с. 84, 161).

Оскільки зазначена експертиза була проведена судом для з'ясування обставин, що мали значення для справи, а саме для вирішення позовних вимог ОСОБА_6, які судом були задоволені, тому суд першої інстанції правильно та відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнув з відповідачки на користь позивачки понесені нею судові витрати.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 під час розгляду справи судом першої інстанції не надала докази на підтвердження сплати нею 860,40 грн., а тому позовні вимоги не були підтверджені належними доказами згідно з п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначений пункт цієї частини ст. 220 ЦПК України регулює питання щодо усунення неповноти судового рішення, при якому позовні вимоги були заявлені, досліджені, а суд з цього приводу рішення не ухвалив.

Питання розподілу судових витрат не регулюється положенням пункту 1 частини 1 ст. 220 ЦПК України, оскільки не стосується позовних вимог, а лише залежить від того чи задоволено позов повністю, частково, або у його задоволенні відмовлено.

Враховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову ОСОБА_6 про поділ будинку, не вирішив питання про стягнення судових витрат позивачки за проведену по цій справі судову будівельно-технічну експертизу і були надані докази сплати за експертизу, проти яких ОСОБА_7 не заперечує, рішення ухвалено на користь позивачки, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_7 860,40 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалюючи додаткове рішення, судом першої інстанції вимоги процесуального права додержано, підстав для скасування додаткового рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Додаткове рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: