АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2045/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 45 Коваль А.Б.

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Магда Л. Ф.

суддів Міщенко С. В. , Сіренко Ю. В.

при секретарі Бурдукова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: ОСОБА_11, про відновлення порушеного права та визнання права користування земельною ділянкою, вивчивши матеріали справи, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 27 березня 2012 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: ОСОБА_11, про відновлення порушеного права та визнання права користування земельною ділянкою.

В позовній заяві вказував, що 22 лютого 2006 р. він, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, придбав 466/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на неприватизованій земельній ділянці, а тому згідно ст. 120 ЗК України він набув право користування земельною ділянкою за цією адресою пропорційно частці в будинку.

7 серпня 2007 р. ухвалою Уманського міськрайонного суду між ним, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 було укладено мирову угоду про порядок користування

будинковолодінням по АДРЕСА_1

За даним будинковолодінням закріплено земельну ділянку площею, яка становить 2 221 кв. м.

14 липня 2006 р. згідно рішення Уманської міської ради Черкаської області № 27-3/5, позивач приватизував земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0466 га. з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 634518 від 23 січня 2007 р. та земельну ділянку площею 0,0744 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 634519 від 24 січня 2007 р.

Позивач зазначав, що в подальшому ним було відчужено послідовно за окремими договорами купівлі-продажу декілька окремо існуючих об'єктів власності по АДРЕСА_1

Так, 10 грудня 2007 р. згідно з договором купівлі-продажу частини будинку, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Копиловим В.І., на користь ОСОБА_9 було відчужено 13/50 частини житлового будинку та земельну ділянку площею 151 кв.м. для обслуговування жилого будинку, вказана земельна ділянка належала позивачу на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 634518.

21 березня 2007 р., згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Копиловим В.І. на користь ОСОБА_13 земельну ділянку площею 339 кв. м., із земельної ділянки, належної позивачу на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 634519 з цільовим призначенням для особистого селянського господарства.

24 березня 2008 р., згідно з договором купівлі-продажу частини будинку, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, було відчужено на користь ОСОБА_10 103/500 частини житлового будинку та земельну ділянку площею 255 кв.м. з земельної ділянки 466 кв. м., 60 кв. м. земельної ділянки спільного користування, вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 634518.

Частина земельної ділянки, яка належала позивачу згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 634519, яка залишилась, площею 405 кв. м., нікому не відчужувалась та не оскаржувалась.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2009 р. визнано частково недійсним рішення Уманської міської ради від 14 липня 2006 р. № 27-3/5 в частині передачі йому у власність земельної ділянки площею 744 кв. м. для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 744 кв. м. серії ЯГ № 634519 на ім'я ОСОБА_7

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21 березня 2007 р. земельної ділянки площею 339 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_13, посвідчений Уманською держнотконторою за № 2-1494.

Зобов'язано ОСОБА_13 повернути ОСОБА_7 земельну ділянку площею 339 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1, придбану ним по договору купівлі-продажу від 21 березня 2007 р. Зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_13 кошти в сумі 12 496 грн., одержані ним по договору купівлі-продажу від 21 березня 2007 р.

На виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2009 р. складено акт Державного виконавця від 18 квітня 2011 р. та Постановою державного виконавця від 30 червня 2011 р. у зв'язку із виконанням рішення суду виконавче провадження закінчено.

У своєму листі від 17 серпня 2011 р. Головне управління держкомзему у Черкаській області повідомило позивача, що він вправі звернутись з завою до міської ради стосовно оформлення права на земельну ділянку по вул. Чапаєва 42.

Позивач також зазначав, що він звертався до Уманської міської ради, яка згідно протоколу № 29 від 22 січня 2010 р. надала йому дозвіл на підготовку технічної документації для посвідчення права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Для чого ПП Геоплан була складена відповідна схема розподілу земельної ділянки із якою погодилась ОСОБА_15 що підтверджується її підписом. ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовились підписувати дану схему розподілу.

Тому позивач просив суд відновити його порушене право та визнати за ним право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Черкаської області відповідно до частки в будинку в розмірі 862 кв. м.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2012 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_7 право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Черкаської області відповідно до частки в будинковолодінні в розмірі 862 кв. м.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду справи в апеляційному суді до участі у справі були залучені в якості правонаступників ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_6 та ОСОБА_16.

ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в засідання не апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчать поштові повідомлення та розписки про вручення їм повісток, що приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_6, ОСОБА_16, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду повинно бути скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_7, суд виходив з того, що він набув право користування частиною земельної ділянки, площею 862 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1, відповідно до частки у будинковолодінні за вказаною адресою.

Проте погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може, оскільки вони не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 мав у власності 46,6 % або 466/1000 частин будинку по АДРЕСА_1 з 22 лютого 2006 року на підставі договору купівлі-продажу частини будинку (а. с. 22).

Співвласниками цього будинку були ОСОБА_8, якій належало 37,8 % будинку та ОСОБА_11, якій належить 15,6 % будинку.

Рішенням Уманської міської ради від 14 липня 2006 року № 2.7-3/5, ОСОБА_7 було передано у приватну власність земельні ділянки по АДРЕСА_1, площею 466 кв. м для обслуговування жилого будинку, в тому числі 60 кв. м у спільне користування разом з іншими співвласниками будинку, та площею 744 кв. м для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного рішення йому були видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Співвласнику будинку ОСОБА_17 було передано у приватну власність частину присадибної земельної ділянки, площею 378 кв. м, згідно із рішенням сесії Уманської міської ради від 30 березня 2012 р. (а. с. 123).

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2009 р., яке є чинним на час розгляду даної справи, по справі за позовом ОСОБА_8 до Уманської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_13, третя особа - ОСОБА_11, про визнання рішення Уманської міської ради частково недійсним, визнання державного акту частково недійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнано частково недійсним рішення Уманської міської ради від 14 липня 2006 року № 2.7-3/5 в частині передачі у власність земельної ділянки, площею 744 кв. м ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 744 кв. м серії ЯГ №634519 на ім'я ОСОБА_7 (а. с. 30-32).

В мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що виділення земельної ділянки тій чи іншій особі у користування чи у власність є виключною компетенцією місцевих органів влади та самоврядування та що, як встановлено в судовому засіданні, будь-які рішення про виділення земельної ділянки під будинок, про її розподіл між співвласниками та про вилучення частини земельної ділянки для господарських потреб в матеріалах справи відсутні, так як вони не приймалися.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже з наведеного видно, що ОСОБА_7 на той час на законних підставах належало право власності на 466/1000 частин будинку та 466 кв. м присадибної земельної ділянки, з яких 60 кв. м перебувало у спільному користуванні співвласників будинку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2007 р. ОСОБА_7 продав ОСОБА_9 13/50 (260/1000) частин будинку по АДРЕСА_1 та 151 кв. м належної йому земельної ділянки за вказаною адресою (а. с. 26-27).

24 березня 2008 р. він продав 103/500 (206/1000) частин вказаного будинку ОСОБА_10 (а. с. 29) та 255 кв. м присадибної земельної ділянки (а. с. 83).

Таким чином, на час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_7 розпорядився належними йому: частиною будинку (260/1000 + 206/1000 = 466/1000 частин) та земельною ділянкою (151 кв. м + 255 кв. м + 60 кв. м спільного користування співвласників будинку = 466 кв. м) і права власності ні на частину будинку, ні на частину присадибної земельної ділянки не мав.

Що стосується частини земельної ділянки, що фактично перебуває у користуванні співвласників будинку по АДРЕСА_1, на яку ними не оформлено право власності, і відносно якої, як встановлено рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2009 р., органами місцевого самоврядування не приймалося відповідних рішень про виділення її у користування чи у власність мешканцям або співвласникам цього будинку, то колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_7, який не являється співвласником житлового будинку, не може з підстав, зазначених ним у позовній заяві, а саме встановлених ст. ст. 81, 88, 120 ЗК України, вимагати визнання за ним права користування зазначеною земельною ділянкою, оскільки в даних статтях передбачено право особи на захист своїх прав землекористування як власника чи співвласника нерухомості та земельної ділянки.

Пред'являючи позов до суду про право користування земельною ділянкою, яка хоч і перебуває у фактичному користуванні співвласників будинку, однак, як видно з матеріалів справи, відноситься до земель територіальної громади міста, позивач не зазначив у якості відповідача у справі власника цієї земельної ділянки, а саме орган місцевого самоврядування - Уманську міську раду, а суд, вирішуючи спір сторін, перебрав на себе повноваження цього органу, виділивши в користування ОСОБА_6 частину земельної ділянки без відому та згоди зазначеного органу.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду не може залишатися без змін, підлягає до скасування, а по справі слід ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: ОСОБА_11, про відновлення порушеного права та визнання права користування земельною ділянкою скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 - правонаступники ОСОБА_6 та ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: ОСОБА_11, про відновлення порушеного права та визнання права користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :