21.11.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/2654/2013 Головуючий в першій
Категорія 57 інстанції Шкірай М.І.
Доповідач в апеляційній
інстанції Андрейченко А.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого - Андрейченко А.А.,
суддів - Єфімової В.О., Саліхова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м.Севастополі на ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 05 вересня 2013 року по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у місті Севастополі Сушко Олександра Анатолійовича,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» (далі ПАТ „Севастопольгаз") звернулося до суду із вказаною скаргою, в якій просило визнати дії державного виконавця неправомірними, скасувати постанову від 23.07.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м.Севастополі (далі ВДВС) прийняти до виконання судовий наказ Балаклавського районного суду м.Севастополя від 01.05.2012 року по справі №2701/1395/2012.
Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 05 вересня 2013 року скарга ПАТ „Севастопольгаз" задоволена. Дії старшого державного виконавця ВДВС Сушко О.А. визнані незаконними, скасована постанова останнього від 23.07.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №2701/1395/2012 від 01.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Севастопольгаз" заборгованості за спожитий газ, інфляційні витрати та 3% річних, всього в сумі 1168,89 грн. ВДВС Балаклавського РУЮ м.Севастополя зобов'язано прийняти до виконання зазначений судовий наказ.
ВДВС подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не врахував зміни, які були внесені до Закону України „Про виконавче провадження", згідно яким у виконавчому документі обов'язково повинен бути зазначений індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.
Крім того, зазначає, що суд необґрунтовано зобов'язав увесь відділ виконавчої служби Балаклавського РУЮ м.Севастополя прийняти до виконання виконавчий документ, оскільки це суперечить чинному законодавству.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення вимог скарги, суд першої інстанції виходив із того, що індивідуальний реєстраційний номер боржника зазначається у разі його наявності, а тому визнав дії відповідача законними та скасував оскаржувану постанову.
З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 103 ЦПК України судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.
Згідно п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.05.2013 року Балаклавським районним судом м. Севастополя виданий судовий наказ по справі №2701/1395/2012 про стягнення з Кліменко Ольги Олександрівни на користь ПАТ «Севастопольгаз» заборгованості за спожитий газ, інфляційні втрати та 3% річних, всього у сумі 1168,89 грн., судового збору у розмірі 107,30 грн.
22.07.2013 року ПАТ „Севастопольгаз" подало заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого документу.
З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2013 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополі Сушко О.А. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав невідповідності виконавчого документу вимогам ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", а саме в зв'язку з відсутністю в останньому ідентифікаційного коду боржника.
Задовольняючи скаргу ПАТ «Севастопольгаз», суд першої інстанції виходив з того, що відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав відсутності у виконавчому документів відомостей щодо індивідуального ідентифікаційного номеру боржника є неправомірною.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку та відповідно до вимог матеріального і процесуального закону обґрунтовано задовольнив скаргу на дії державного виконавця ВДВС, оскільки відсутність ідентифікаційного номеру боржника у виконавчому документі не є обставиною, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження.
До того ж відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець з метою захисту інтересів стягувача може самостійно одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Тобто, у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п.3 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової; картки платника податків) боржника.
Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець не звернув уваги на встановлену ст.102 ЦПК України судову процедуру розгляду заяв про видачу судового наказу, згідно якої суддя видає судовий наказ без проведення судового засідання і виклику стягувача і боржника, а згідно зі ст. 32 Конституції України, ст.302 ЦК України ніхто без згоди особи не може збирати та поширювати конфіденційну інформацію про неї чи її персональні дані.
Таким чином, державний виконавець не звернув уваги на те, що у суду та заявника відсутні можливості без згоди боржника, який не викликається до суду, отримати відомості, про які в своїй постанові зазначив державний виконавець.
Посилання в апеляційній скарзі на положення ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не можна визнати обґрунтованим, і таке посилання є формальним, оскільки судовий наказ містить основні його реквізити, передбачені ч.2 ст.103 ЦПК України, дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання, судовий наказ підписаний суддею та скріплений гербовою печаткою.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки їх досліджено та оцінено з додержанням вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м.Севастополі відхилити.
Ухвалу Балаклавського районного суду м.Севастополя від 05 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий /підпис/ А.А. Андрейченко
Судді /підпис/ В.О. Єфімова
/підпис/ В.В. Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя апелційного
суду м.Севастополя А.А. Андрейченко