ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

За позовом  Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ 

до  приватного підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ 

про стягнення 62 782грн. 88коп.

                                                                         Суддя Кожан М.П. 

               Секретар судового засідання  Гриценко О.І.                                                                                     

Представники сторін:

У судовому засіданні приймав участь прокурор: Геник Л.С., посвідчення №100 від 28.07.2005р.

Від позивача: Михайленко  О.І., довіреність №29903/10/10 від 06.12.06р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.12.06р.

СУТЬ СПОРУ:

Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України.

              Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів суму -62 782грн. 88коп (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). 

           Відповідач заперечення на позовну заяву не надав, але в судовому засіданні пояснив, що проти позову заперечує.

          В судовому засіданні 13.11.2006р. розгляд справи відкладався.

           Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» Платниками податку з власників транспортних засобів та  інших самохідних   машин   і  механізмів  є  підприємства,  установи  та організації,  які є юридичними особами,  іноземні  юридичні  особи (далі -  юридичні  особи),  а  також  громадяни України,  іноземні громадяни та особи без громадянства (далі -  фізичні  особи),  які мають  зареєстровані  в  Україні  згідно  з  чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ч.3 ст. 6 вказаного Закону у порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають  за  місцем свого знаходження та за місцем постійного базування  транспортних  засобів  до податкових органів  у строки, визначені   законом   для  річного  звітного  періоду,  на  основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою  центральним  податковим  органом  України.

Відповідно до п. 5.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (далі - Закон України №2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації,  вважається  узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.4.1 Закону України №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею,  визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 5.2.1  Закону України №2181 податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків податкового   повідомлення,   за   винятком   випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Таким чином, податкове зобов'язання визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями вважається узгодженим у момент їх отримання.

Відповідно до п.п. 5.2.1  Закону України №2181 у разі,   коли   відповідно   до   закону  контролюючий  орган самостійно визначає податкове зобов'язання  платника  податків  за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки,  визначені у законі з відповідного податку, а  за  їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання  податкового  повідомлення про таке нарахування.  

Згідно п.3.1.1  Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені  в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Платники податків -юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати  та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафна санкції (п.1.1 Закону).

Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання  (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не плачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Активи   платника   податків  -  кошти,  матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній  особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 8 норми Конституції є нормами прямої дії.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що прокурором обрано не встановлений законом порядок захисту порушеного права, оскільки відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкове зобов'язання визначається лише шляхом подання платником податку податкової декларації (розрахунку) або нараховане контролюючим  органом  шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення в порядку, передбаченому ст.. 5 Закону України №2181.   

Позивачем і прокурором не надано суду доказів узгодження у встановленому Законом України №2181 порядку сум податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та  інших самохідних   машин   і  механізмів, у зв'язку із пропуском терміну сплати якого прокурор просить стягнути з відповідача суму заборгованості.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Суддя                                                                                                             М.П.Кожан

Дата складення постанови у повному обсязі- 12.12.2006р.