ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 р. Справа № 804/12240/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

секретаря судового засідання Бердника С.О.,

за участю:

представника позивача: Сосни І.Л.,

представника позивача: Лубенець С.В.,

представника відповідача: Водопоєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272230 від 08.05.2013, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272230 від 08.05.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні та оформленні результатів перевірки позивача та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення припустився численних порушень норм чинного законодавства України, внаслідок чого були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача. За таких обставин, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти заявленого адміністративного позову в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що фактичною перевіркою ТОВ «Гранд Авто» встановлено порушення п. 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 в частині перевищення строків використання готівки, отриманої на господарські потреби, та недотримання порядку ведення касової книги. На думку відповідача, доводи позивача не вказують на порушення податковим органом вимог чинного законодавства при проведенні перевірки та винесенні податкового-повідомлення рішення № 0001272230 від 08.05.2013, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 відкрито провадження у справі № 804/12240/13-а та призначено її до розгляду на 08.10.2013.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі № 804/12240/13-а суд здійснив заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як належного відповідача у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто» зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.02.2003, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, буд. 22, та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції Жовтневого району м. Дніпропетровська.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена фактична перевірка каси, яка належить ТОВ «Гранд Авто» та розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 22, за результатами якої складено акт фактичної перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, ведення касових операцій.

Згідно з висновками вищевказаного акту, перевіряючими відповідача встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто» п. 2.6., п. 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на підставі акта перевірки №78/04/36/23/32349977 від 11.04.2013, яким встановлено порушення п. 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та згідно Указу Президента України №436 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «С» від 08.05.2013 №0001272230, за яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 59821, 19 грн.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272230 від 08.05.2013.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано Податковим кодексом України, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення).

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюються відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, перевіркою було встановлено, що з каси підприємства позивача видавалися готівкові кошти, а саме: 12.01.2012 ОСОБА_4 в сумі 2000,14 грн. (про що свідчить авансовий звіт № ГА-0000001 від 12.01.2012), 03.01.2012 ОСОБА_5 в сумі 21,50 грн. (про що свідчить авансовий звіт № ГА-0000008 від 03.01.2012), 13.01.2012 ОСОБА_6 в сумі 1878,96 грн. (про що свідчить авансовий звіт № ГА-0000018 від 13.01.2012), 10.05.2012 ОСОБА_7 в сумі 2332,32 грн. (про що свідчить авансовий звіт № ГА-0000123 від 10.05.2012), 20.12.2012 ОСОБА_7 4142,97 грн. (про що свідчить авансовий звіт № ГА-0000123 від 20.12.2012).

Висновок податкового органу про не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства ґрунтувався на даних авансових звітів, в яких довідково наведені дані щодо виданих під звіт коштів та відсутність зазначених даних про таку видачу у касовій книзі.

Таким чином, податковим органом було встановлено не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 10375, 80 грн., чим порушено приписи п. 2.6 Положення.

Разом з тим, перевіркою було встановлено, що з каси підприємства позивача протягом 2012 року видавалися готівкові кошти на господарські потреби підприємства та встановлено перевищення строків використання готівки, отриманої на господарські потреби на загальну суму 31766, 95грн., чим порушено вимоги п. 2.11 вищевказаного Положення.

Відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Частиною 5 пункту 2.6 Положення визначено, що суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п. 4.2 Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Пунктом 4.3 вищенаведеного Положення передбачено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Відповідно до п. 4.4 Положення підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" і "Звіту касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати "Звіт касира" разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у "Вкладному аркуші касової книги".

"Вкладний аркуш касової книги" протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) "Вкладний аркуш касової книги" формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, касова книга позивача ведеться у електронному вигляді, а всі касові операції, що здійснювалися протягом 2012 року, у тому числі і щодо видачі готівки, були зафіксовані у вкладених аркушах касової книги, що були належним чином роздруковані та сформовані у підшивки за період з 23.01.2012 по 28.12.2012, є в наявності у позивача та надавалися відповідачу під час перевірки.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний прибутковий ордер №15 від 05.09.2011 на суму 7687,41 грн., підстава: господарські потреби, виплата заробітної плати за серпень 2011 року. На підставі вказаного ордеру в касовій книзі за 05.09.2011 відображено надходження суми 7687,41 грн.. З цієї суми, згідно записів касової книги за 05.09.2011 ОСОБА_4 на господарські потреби видано 2000,14 грн. (видатковий ордер № 35 від 05.09.2011), ОСОБА_7 на господарські потреби видано 2332,32 грн. (видатковий ордер №37 від 05.09.2011).

На підставі прибуткового ордеру № 27 від 06.12.2011 в касовій книзі відображено надходження грошових коштів у розмірі 6638,48 грн. З вказаних коштів, на підставі видаткового ордеру № 60 від 06.12.11 ОСОБА_6 на господарські потреби видано 1878,96 грн.

Згідно записів касової книги за 26.12.2011, на підставі прибуткового ордеру №28 від 26.12.2011 до каси позивача надійшла сума 21.50 грн., ця сума на підставі видаткового ордеру №67 від 26.12.2011 виплачена ОСОБА_5 на господарські потреби (відповідний запис наявний в касовій книзі позивача за 26.12.2011).

На підставі прибуткового ордеру №27 від 26.11.2012 до каси позивача надійшли грошові кошти в сумі 27914,54 грн. З вказаної суми на підставі видаткового ордеру №77 від 26.11.2012 ОСОБА_7 видано 3636,93 грн. (відповідний запис наявний в касовій книзі позивача за 26.11.2012).

В касовій книзі за 13.12.2012 відображено надходження коштів в розмірі 6133,91 грн. на підставі прибуткового ордеру № 29 від 13.12.2012. Разом з тим, на підставі видаткового ордеру №88 ОСОБА_7 на господарські витрати видано суму 506,04 грн., про що зроблено відповідний запис в касовій книзі за 13.12.2012.

Відповідно до пункту 3.1. Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п. 3.3 вищезазначеного Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Пунктом 3.4 Положення визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

Враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства та встановлені судом обставини справи, суд зазначає, що висновок відповідача про не оприбуткування позивачем грошових коштів у розмірі 10375,89 грн. необґрунтований і спростовується вищевказаними касовими документами позивача.

Разом з тим, суд відзначає, що висновок відповідача щодо не оприбуткування сум, виданих під звіт працівникам підприємства позивача, зроблений на підставі авансових звітів, суперечить вимогам п. 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яким встановлено, що оприбуткування готівки в касах підприємства підтверджується виключно прибутковими касовими ордерами та даними касової книги.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем строків подання авансових звітів щодо використання готівкових коштів, отриманих з каси підприємства позивача на господарські потреби за 2012 рік у розмірі 31766,95 грн., чим порушено вимоги п. 2.11 Положення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.11 розділу 2 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження .

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Підпунктом 170.9.2. статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Таким чином, вищенаведеними положеннями норм чинного законодавства встановлено строки повернення невикористаної готівки, що надана під звіт - не більше двох робочих днів (п. 2.11 розділу 2 Положення) та строк звітування за витрачені кошти на господарські потреби - до закінчення п'ятого банківського дня (пп. 170.9.2. ст. 170 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що відповідачем було встановлено саме порушення позивачем строків подання авансових звітів щодо використання готівкових коштів, виданих з каси підприємства на господарські потреби, тобто строків, встановлених пп. 170.9.2. ст. 170 Податкового кодексу України, та беручи до уваги, що по всім випадкам порушення цих строків ТОВ «Гранд Авто» не було порушено п'ятиденного строку на подання вказаних звітів, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, з наданих для перевірки звітів, вбачається, що у перевіряємий період, позивач видавав готівкові кошти працівникам тільки у погашення перевитрат на господарські потреби, тобто відшкодовував останнім фактично понесені ними витрати на господарські потреби, що здійснювалися працівниками позивача за власні кошти в процесі здійснення своєї службової діяльності. Тобто в даному випадку така форма розрахунків з працівниками має компенсаційних характер.

Отже, позивач не здійснював авансову видачу готівки підзвітнім особам, а тому фактично і не міг порушити вимоги пункту 2.11 Положення щодо дотримання дводенного строку використання готівкових коштів, отриманих з каси підприємства.

Разом з тим, суд зауважує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не містить посилання на порушення позивачем пункту 2.11. розділу 2 Положення, в той час як порушення вимог цього пункту встановлено в акті фактичної перевірки ТОВ «Гранд Авто» за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, ведення касових операцій, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001272230 від 08.05.2013.

Крім того, суд зазначає, що в порушення вимог п. 86.5 Податкового кодексу України відповідачем акт фактичної перевірки ТОВ «Гранд Авто» було надано позивачу без відповідної його реєстрації, без дати та номеру, чим фактично було порушено права позивача на надання заперечень на вказаний акт, передбачені п. 86.7 Податкового Кодексу України, а також порушено вимоги п. 86.8 вказаного Кодексу, яким встановлені строки винесення податкового-повідомлення рішення, які вираховуються від дати вручення платнику податків зареєстрованого акту або від дати винесення висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки, зроблені в акті фактичної перевірки, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0001272230 від 08.05.2013, спростовані матеріалами справи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову ( ч. 2 ст. 71 КАС України).

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, та з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0001272230 від 08.05.2013 належними та допустимими доказами, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001272230 від 08.05.2013 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08.05.2013 № 0001272230.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 598 (п'ятсот дев'яносто вісім ) грн. 22 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2013 року

Суддя О.В. Царікова