УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 121/1286/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

"21" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В.,

СуддівДралла І.Г., Іващенко В.В.

При секретаріЩегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», треті особи - приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання недійсним договору іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору іпотеки.

Позов мотивований тим, що 30 жовтня 2006 року між позивачем та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір пайової участі у будівництві житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, за умовами якого частка пайовика після завершення будівництва виділялась йому в натурі у вигляді двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Пайовий внесок позивача за договором було сплачено повністю. Без урахування майнових прав позивача, без його повідомлення та без одержання його згоди ТОВ «Консоль ЛТД» 14 серпня 2008 року передало незавершене будівництво цього об'єкту в іпотеку ПАТ «Київська Русь». Враховуючи, що договір іпотеки укладений відповідачами без згоди позивача, крім того перешкоджає набуття ним права власності та розпорядження об'єктом договору пайової участі, то такий договір, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним, з підстав передбачених ст.ст. 203, 214 -215 ЦК України.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 14 серпня 2013 року зазначений позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 14 серпня 2007 року, за реєстровим № 7311, укладеним між АБ «Київська Русь» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» в частині передачі в іпотеку двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду, ПАТ «Київська Русь» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку двокімнатної квартири АДРЕСА_1, оскільки він порушує права позивача та не відповідає вимогам статті 583 ЦК України та статті 5 Закону України «Про іпотеку».

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

Так, в силу статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Частиною першої названо статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Іпотека, в силу статті 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Частиною 2 зазначеної статті Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 ЦК України частина друга статті 5 Закону України «Про іпотеку» містить спеціальні умови відносно договорів іпотеки незавершеного будівництва. Зокрема встановлено, що іпотекодавцем об'єкту незавершеного будівництва може бути особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2006 року між ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» та ОСОБА_6 укладено договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 4231/379-24 (р) з додатковою угодою до договору від 13 жовтня 2010 року, за яким сторони домовились про спільну діяльність для досягнення спільної цілі: будівництво житлового будинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 і введення його в експлуатацію, в результаті якої об'єкт є спільною частковою власністю позивача та ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов'язалось по закінченні будівництва об'єкту зі створеної учасниками часткової власності виділити його частку в натурі у виді - квартири АДРЕСА_1.

За умовами п. 3.1. Договору та п. 2 додаткової угоди пайовик зобов'язується в якості свого вкладу в спільну діяльність по дольовій участі в будівництві внести грошові кошти в розмірі 66 460 доларів США та ця сума згідно матеріалів справи внесена ОСОБА_6 у повному обсязі.

За умовами п. 3.7 і п. 3.8 зазначеного договору при виконанні зобов'язання, зазначеного в п. 3.1 цього договору, позивач набуває право на пайову (часткову) участь у будівництві та майнові права на свою частку у спільній частковій власності після введення будівництва в експлуатацію, а фірма втрачає право розпоряджатися зазначеною часткою позивача без її згоди. Достатньою підставою для підтвердження права на пайову участь в будівництві об'єкту пайовиком є даний договір і документи, які підтверджують внесення паю в повному обсязі в межах строку, вказаного в договорі.

Відповідно до п. 3.9 зазначеного договору про пайову участь у будівництві, частка пайовика вважається прийнятою пайовиком після підписання ним акту про виконання договору фірмою.

ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» згідно акту про виконання договору від 15 травня 2012 року надала позивачу квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8). Факт закінчення Товариством будівництва об'єкту підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована у Інспекції ДАБК в АР Крим (а.с. 16-21).

Враховуючи положення Договору про пайову участь та в силу положень статті 331 ЦК України, статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які передбачають виникнення права власності саме після реєстрації нерухомого майна, як офіційного визнання і підтвердження факту виникнення права власності, ОСОБА_6 дійсно на час укладення оспорюваного договору іпотеки не мав права власності та майнових прав на свою частку у спільній частковій власності. Право власності на незавершене будівництво в цілому було зареєстровано за ТОВ фірма «Консоль ЛТД». Проте в іпотеку іпотекодавцем передано і частку, яка не стане власністю ТОВ фірма «Консоль ЛТД» після завершення будівництва і повинна бути передана у власність позивачу.

14 серпня 2008 року між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та АБ «Київська Русь» було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського округу АР Крим ОСОБА_7 за реєстровим № 7311, в який у подальшому: 21 грудня 2009 року за реєстровим № 6721 (а.с. 34-35); 28 грудня 2010 року за реєстровим № 5798 (а.с. 36-37), 12 лютого 2010 року за реєстровим № 501 (а.с. 32 -33) були внесені зміни. За вказаним договором іпотеки забезпечені вимоги іпотекодержателя - АБ «Київська Русь», що випливають з Кредитного договору № 10124-6/КЛ від 14 серпня 2008 року, укладеного між АБ «Київська Русь» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД». В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» надав в іпотеку майно: право оренди земельної ділянки, загальною площею 0,2348 га та об'єкт незавершеного будівництва-багатоповерховий житловий будинок з магазином, паркінгом і даховою котельнею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, після завершення будівництва будинок залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору (а.с. 26-37).

Відповідно до розділу 5 Договору іпотеки, у випадку невиконання відповідачем ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов'язань перед АБ «Київська Русь» з повернення кредиту, іпотекодержатель, в даному випадку відповідач по справі ПАТ «Банк «Київська Русь», набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки, його реалізації і за рахунок вирученої від реалізації суми в повному обсязі задовольнити свою вимогу.

Оскільки будинок знаходиться в іпотеці і ПАТ «Банк «Київська Русь» має право звернення стягнення на нього в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ фірма «Консоль ЛТД», що передбачає можливість відчуження і технічного приміщення позивача, та в Державному реєстрі іпотек зареєстровано обтяження ПАТ «Банк «Київська Русь» на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1, що перешкоджає оформленню прав власності ОСОБА_6 на технічне приміщення, чим порушуються його права на отримання технічних приміщень у власність, права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

В контексті статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних, невизнаних прав та інтересів. Отже, необхідною передумовою для задоволення позову є факт порушення прав позивача.

Враховуючи викладене, положення Договору пайової участі та додаткової угоди до нього, укладених між позивачем і ТОВ фірма «Консоль ЛТД», правовідносини, які виникли на його підставі між сторонами, обґрунтування позову тими обставинами, що в іпотеку передано і частку будинку, яка не є власністю ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і не стане власністю фірми після завершення будівництва, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що порушення при укладенні оспорюваного Договору вимог частини 2 статті 5 Закону України «Про іпотеку» - передача в іпотеку нерухомості, яка не стане власністю ТОВ фірма «Консоль ЛТД» після завершення будівництва, є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки.

Доводи ПАТ «Банк «Київська Русь» про те, що позивач не є особою, яка має право звернення до суду з вимогою про визнання іпотечного договору недійсним; на момент укладення договору позивач не мав і не міг мати права власності на долю в предметі іпотеки та не мав жодних майнових прав щодо предмету іпотеки; що укладення цього договору відповідачами жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача і не посягають на його право власності - колегія суддів вважає неспроможними.

Посилання апелянта на те, що неможливо ідентифікувати "долю пайовика" та що позивачем не надано доказів повної сплати пайового внеску на час укладення іпотечного договору спростовуються матеріалами справи, зокрема змістом Договору про пайову участь у будівництві від 30.10.2006 року; додатковою угодою від 13.05.2010 року до договору від 30.10.2006 року; копіями квитанцій та довідкою від 21.01.2013 року (а.с.15).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є безумовними підставами для скасування рішення суду, яке є правильним по суті і справедливим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 серпня 2013 року залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді