УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 2-243/2010Головуючий суду першої інстанції:Чумаченко Р.Д.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

"21" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В.,

СуддівДралла І.Г., Іващенко В.В.

При секретарі Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 травня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Позов мотивований тим, що відповідач є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем, користується ними, однак оплату повністю не призводить. Внаслідок чого за період з 01.02.1997 року по 01.10.2009 року утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2 590, 01 грн. У зв'язку з чим просять стягнути суму боргу у розмірі 2 590, 01 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 травня 2010 року зазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість у сумі 1 440, 58 грн., судові витрати за ітз судового розгляду справи 30 грн. та за повідомлення відповідача через газету 40, 30 грн. Всього 1 510, 88 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору дарування від 14 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_8 (дарувальники) та ОСОБА_6, після реєстрації шлюбу ОСОБА_6, (обдарована), остання є власником квартири АДРЕСА_1 /а.с. 44/.

ОП "Кримтеплокомуненерго" надає послуги з теплопостачання, відповідач споживає ці послуги, проте плату за надані послуги не здійснює, внаслідок чого у період за період з 01.02.1997 року по 01.10.2009 року утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2 590, 01 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи заборгованість за спожиту теплову енергію, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності у межах строку позовної давності за період з 01.02.2001 року по 01.10.2009 року у розмірі 1 440, 58 грн.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

Відповідно до вимог статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов'язаний вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У позовній заяві ОП "Кримтеплокомуненерго" просило стягнути заборгованість зі комунальні послуги, яка виникла за період з 01.02.1997 року по 01.10.2009 року. З позовом до суду ОП "Кримтеплокомуненерго" звернулося у листопаді 2009 року, тобто спірні правовідносини виникли у період дії ЦК України 1963 року та ЦК України 2003 року.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

За положеннями ст. 75 ЦК України 1963 року позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем не заявлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у межах строку позовної давності за період з 01.02.2001 року по 01.10.2009 року.

Доводи апелянта про відсутність договірних правовідносин між сторонами у справі неспроможні, оскільки, проживаючи в багатоквартирному будинку, відповідач фактично є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались цьому будинку, а відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок по укладенню договору на надання житлово-комунальних послуг лежить на споживачеві - відповідачу по справі.

Посилання апелянта на те, що теплова енергія нею фактично не споживалась за період з 01.02.2001 року по листопад 2008 року, оскільки за вказаною адресою вона не проживала є безпідставними, оскільки обов'язок вносити плату за комунальні послуги у власника жилого приміщення з'являється з виникнення права власності на дане житлове приміщення, і це не залежить від того, як треті особи - наймачі житлових приміщень - перераховують цю плату.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді