Справа № 1-124/2008р.  

                                                                   В  И  Р  О  К                

                                                       І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            15 травня 2008  року.  Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:                                                  головуючого судді   Білокур В.І.,

                                                     при секретарі             Сірій І.В.,                                                                                                     з участю: прокурора  Сухонос А.В.,

                                                                    потерпілих  ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

                                                                    адвоката       ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, не працює, інвалід 2-ї групи,  раніше не судимий,                                            за ст.286 ч.3 КК України,

                                                              В С Т А Н О В И В :   

            06 жовтня 2007 року  близько 15 години на 156км+100м автодороги “Київ-Суми-Юнакіївка” відбулася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої відбулося зіткнення автомобіля марки “Фіат-Регата” д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 з велосипедом під керуванням ОСОБА_5, а саме, розпочавши маневр обгону велисопедиста, ОСОБА_4. виявив наближення зустрічного автомобіля і тому прийняв рішення повернутись на свою смугу руху, але в порушення вимог п.п.14.2”в”,”г”; 10.1; 12.1 Правил дорожнього руху України не забезпечив можливості безпечного керування транспортним засобом і збив велисопедиста ОСОБА_5., після чого автомобіль “Фіат-Регата” з”їхав із проїзжої частини дороги та зіткнувся з придорожнім деревом. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди загинули: велосипедист  ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 та син підсудного ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебавав на момент ДТП на передньому пасажирському сидінні. Самому-ж підсудному ОСОБА_4. внаслідок цієї ДТП  було травматично ампутовано ногу після чого встановлена 2група інвалідності.

              Як і в ході досудового слідства в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4. у повному обсязі визнав себе винним за пред"явленим обвинуваченням, при цьому суду пояснив, що причиною скоєння ним даної ДТП 06.10.2007 року сталася з його необережності при невірному розрахунку у склавшійся дорожній ситуації, коли він вважав, що встигне здійснити обгін попереду їхавшого велосипедиста. Однак, рухаючись зі швидкістю приблизно 80км/год та розпочавши маневр обгону він зрозумів, що не встигне його завершити, бо назустріч рухався автомобіль, а потому він повернув праворуч і вжив екстренного гальмування, від чого автомобіль “понесло” і відбулися вишевказані наслідки по даній ДТП. Визнаючи себе повністю винним у скоєній ДТП, він у повному об”ємі відшкодував заподіяну моральну шкоду потерпілій ОСОБА_2. і попросив вибачення у неї, а також запевнив суд, що він щиро розкаюється у скоєному та просить суд не застосовувати щодо нього суворої міри покарання, не позбавляти волі. 

Крім власних  пояснень самого підсудного ОСОБА_4., його-ж винність у скоєнні даного злочину підтверджується іншими доказами, що досліджені в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. підтвердили вищевикладені обставини з дорожньо-транспортної пригоди від ІНФОРМАЦІЯ_4 та її наслідків, очевидцями якої вони не були, однак відразу дізнались про вчинення з необережності даної ДТП підсудним-водієм ОСОБА_4.. Обидві потерпілі клопотали перед судом про можливість застосування покарання підсудному ОСОБА_4. не пов”язаного з позбавленням волі. Крім того, потерпіла ОСОБА_2. в судовому засіданні заявила про добровільне відшкодування їй у повному об”ємі заподіяної моральної шкоди, а  у частині матеріальної шкоди подала заяву про залишення без розгляду її позовної заяви із-за відсутності документальних підтверджень про її розмір і те, що сам підсудний зобов”язується відшкодувати таку  в добровільному порядку.

            З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9., що дані ними в ході досудового слідства та оголошених в цьому судовому засіданні, підтверджується винність підсудного ОСОБА_4. в необережній формі вини у скоєній ДТП від ІНФОРМАЦІЯ_4, та її наслідках, в т.ч. травматичної ампутації ноги водія.(а.с.43,44,45).

            Відповідними Заключеннями судово-медичних експертиз за №978 та №959 щодо загиблих: ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_3. Та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2. установлені тяжкі тілесні ушкодження, що потягло їх смерть ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с.69-73; 88-93).

            В ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від ІНФОРМАЦІЯ_4 були зафіксовані  конкректні обставини та взаєморозташування транспортного засобу після ДТП, що підтверджується Протоколом огляду місця ДТП, Схемою та фототаблицею до нього.  (а.с.5-26).

            Виходячи із протоколів огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу після ДТП (а.с.27-28; 20-30),   та Заключенням транспортно-трасологічної експертизи №643 (а.с.79-84) встановлено механізм утворення пошкоджень та взаєморозташування під час первинного контакту автомобіля “Фіат-Регата” з велосипедистом, безпосередньо при їх зіткненні.

            Висновком судово-автотехнічної експертизи №379-К  установлено, що дії водія автомобіля “Фіат-Регата” під час розвитку розглядуваної ДТП з технічної точки зору можуть розцінюватися як невідповідні вимогам п.14.2”в”,”г” ПДР України (у першому варіанті ДТП) та п.п.10.1; 12.1 ПДР України (у другому варіанті ДТП), що перебувають у причинному зв”язку з виниклою дорожньо-транспортною пригодою. (а.с.100-104).

             Проаналізувавши  досліджені докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність обвинувачення в тім,  що підсудний ОСОБА_4. порушив п.п.14.2”в”,”г”; 10.1; 12.1 діючих Правил дорожнього руху України, які виразились в тому,  що він керуючи транспортним засобом не забезпечив можливості безпечного ним керування та допустив зіткнення з велисопедистом ОСОБА_5., після чого автомобіль з”їхав із проїзжої частини дороги та зіткнувся з придорожнім деревом, унаслідок чого загинули ОСОБА_5. та ОСОБА_6..

            За таких обставин по справі суд  вважає, що органи досудового слідства правильно кваліфікували дії підсудного ОСОБА_4. за ст.286 ч.3 України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, за що він і повинен нести кримінальну відповідальність.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_4. суд враховує обставини, що пом”якшують його покарання: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій ОСОБА_2.(а.с.203). Обставини, які-б обтяжували покарання підсудного у справі відсутні.

Крім того суд враховує,  що підсудний ОСОБА_4.  вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем свого проживання і в судовому засіданні вибачився перед потерпілою ОСОБА_2., яка просить суд призначити підсудному покарання без позбавлення волі(а.с.203), а інша потерпіла ОСОБА_1. також не має до підсудного жодних претензій оскільки вони обоє втратили рідного сина внаслідок цієї ДТП, а сам підсудний також став інвалідом 2-ї групи із-за ампутації ноги.

За таких що вищевказані декількох обставин пом”якшуючих покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4. злочину із необережності, суд вважає необхідним за ст.286ч.3 КК України підсудному ОСОБА_4. призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України  до позбавлення волі, але нижче від найнижчої межі. При цьому суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4. від  відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов”язків відповідно до ст.ст.75,76 КК України.

            Цивільний позов ОСОБА_2до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди - залишити без розгляду, згідно заяви ОСОБА_2.. (а.с.203).

 Речові докази по справі відсутні, а судові витрати по справі в сумі 1538грн. 34коп. на відшкодування вартості проведення судово-криміналістичних експертиз в НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області, відповідно до ст.93 КПК України підлягають  стягненню з підсудного ОСОБА_4. в прибуток держави.  (а.с.54, 77, 99).

На підставі наведеного, керуючися ст. ст. 323 - 324 КПК України, суд -

                                                             З А С У Д И В :

            ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні ним злочину, передбаченого ст. 286 ч.3  КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України  у вигляді 5 (п”яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

            На підставі ст.ст. 75,76 КК України засудженого ОСОБА_4  звільнити від відбування покарання за даним вироком з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на 2 (два) роки, та покласти на засудженого ОСОБА_4. такі обов”язки: - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, - з”являтися в ці органи для обов”язкової реєстрації впродовж іспитового строку.

            До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишити попереднім - підписку про невиїзд.

            Стягнути з ОСОБА_4 в прибуток держави 1538 (одна тисяча п”ятьсот тридцять вісім) грн. 34коп. на відшкодування вартості проведених судово-криміналістичних експертиз в НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області.

            Цивільний позов ОСОБА_2до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди - залишити без розгляду, згідно заяви ОСОБА_2..

            На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб через Прилуцький міськрайонний суд.

            Головуючий  суддя                                                                                              Білокур В.І.