Справа № 208/1901/2012 Провадження № 22-ц/772/3650/2013Головуючий в суді першої інстанції:Каращук О.Г.

Категорія: 7 Доповідач: Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Сала Т.Б.,

суддів: Луценко В.В., Голоти Л.О.,

при секретарі: Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.02.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Калинівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Калинівської міської ради, про визнання незаконним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Калинівської міської ради, ОСОБА_3, в якому просить визнати незаконним рішення Калинівської міської ради щодо видачі ОСОБА_3 державного акту про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, та скасувати його. Також просить визнати незаконним та скасувати Державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що вона є власницею частини будинку в АДРЕСА_2. В 1993 році ОСОБА_3 придбав житловий будинок по АДРЕСА_1, який знаходиться по сусідству з будинком позивача. За взаємною згодою між сторонами, ОСОБА_3 збудував паркан, між земельними ділянками сторін. В листопаді 2011 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, в якому зазначена частина її земельної ділянки, на якій збудовані два дерев`яних сараї та вбиральня.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не підписувала акту погодження меж земельних ділянок, а розміри та конфігурація ділянки, зазначені в державному акті ОСОБА_3 не відповідають розмірам і конфігурації ділянки, якою він фактично користувався з часу придбання житлового будинку.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні права користування і розпорядженням майном ОСОБА_3, а саме знести дерев'яні будівлі, які належать ОСОБА_2, які знаходяться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3

Ухвалою Калинівського районного суду від 21 травня 2011 року справи за позовом ОСОБА_2 до Калинівської міської ради та ОСОБА_3 і за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження.

Рішенням цього ж суду від 5 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном, а саме знести дерев`яні будівлі, які знаходяться на приватній території ОСОБА_5 та перешкоджають йому у встановлені паркану на межі своєї земельної ділянки.

У позові ОСОБА_2 до Калинівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у позові ОСОБА_3, а позов ОСОБА_2 задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 отримав державний акт на законних підставах відповідно до рішення Калинівської міської ради № 408 від 15 травня 1995 року, у розмірі, який відповідав складеній 20 червня 1980 року експлікації земельної ділянки у м. Калинівці по АДРЕСА_1, в матеріалах справи є підписаний ОСОБА_2 (після зміни прізвища та імені ОСОБА_2.) акт погодження меж земельних ділянок, натомість ОСОБА_2 використовує частину земельної ділянки без належних підстав, чим перешкоджає її власнику ОСОБА_3 у користуванні нею.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов його невірно встановивши обставини справи, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін.

В позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати незаконним рішення Калинівської міської ради щодо видачі ОСОБА_3 державного акту про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Калинівка.

Змісту даної вимоги, відповідає рішення 13-ї сесії 22-го скликання Калинівської міської ради від 15.09.1997 року «Про видачу актів про право власності на землю гр.. ОСОБА_3», відповідно до п. 2 якого, Калинівська міська рада вирішила видати державний акт на право власності на землю гр. ОСОБА_3 площею 0,1622 га по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_3 послався на рішення Калинівської міської ради від 15.05.1995 року, однак, як вбачається з матеріалів справи, 15.05.1995 року рішення про передачу безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 1623 кв.м. для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлового будинку та госпбудівель в м. Калинівка, по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 приймав виконавчий комітет Калинівської міської ради, а не Калинівська міська рада.

Вказане рішення виконавчого комітету, позивач не оскаржує.

Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_2, та те, що рішення виконавчого комітету № 408 від 15 травня 1995 року не оскаржується, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що підстав для дослідження правомірності прийняття такого рішення не має.

Що стосується правомірності прийняття рішення Калинівської міської ради 13-ї сесії 22-го скликання Калинівської ради від 15.09.1997 року «Про видачу актів про право власності на землю гр. ОСОБА_3», то колегія суддів вважає, що дане рішення прийняте в межах компетенції Калинівської міської ради, оскільки, дане повноваження передбачене п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» (Закон, який діяв на час прийняття міською радою рішення), в якому зазначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань врегулювання земельних відносин.

Також згідно зі ст. 9 ЗК України, який діяв на час спірних правовідносин, передача земельних ділянок у власність, а також реєстрація права власності на земельні ділянки, відносилась до компетенції міських районного підпорядкування Рад народних депутатів.

Обставини, викладені ОСОБА_2 в позовній заяві, а саме що в державному акті про право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3, зазначений неточний розмір земельної ділянки, яка фактично накладається на ділянку ОСОБА_2, не підтверджені жодним належним доказом у даній справі.

Твердження апелянта про неповноту з'ясування обставин, оскільки не був допитаний свідок, що стало причиною того, що ОСОБА_2 була позбавлена можливості заявити клопотання про призначення судової експертизи, є надуманим та безпідставним. Колегією суддів встановлено, що представники ОСОБА_2 неодноразово приймали участь в судових засіданнях, і жодного разу не заявляли клопотання про призначення судової експертизи. А показання свідка при вирішенні питання - чи співпадають розміри земельної ділянки вказані в державному акті фактичним розмірам земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 (питання апелянта), не можуть бути підставою для призначення судової експертизи, тим більше, не можуть бути належним доказом при вирішенні даного питання.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені, ОСОБА_2 змінила ім'я та прізвище на ОСОБА_2 (а.с.7).

В матеріалах справи міститься викопіювання із схематичного плану земельного кварталу по домоволодінню АДРЕСА_2 (користувач ОСОБА_2 та ОСОБА_12) від 08.06.2000 року, в якому міститься відмітка, що норма землекористування не встановлена. Площа - 926 кв.м. (а.с. 11)

Разом з тим, рішенням Калиінвської міської ради 19 сесії 3 скликання від 27.03.2002 року ОСОБА_2 передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 611 кв.м. по АДРЕСА_2(а.с.17).

А рішенням Калинівської міської ради № 422 від 27.10.2011 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0454 га по АДРЕСА_2.(а.с.14).

Отже, у викопіюванні із схематичного плану земельного кварталу по домоволодінню та у зазначених рішеннях зазначені різні площі земельної ділянки по АДРЕСА_2.

З наявності розбіжностей у зазначених документах, можна зробити лише припущення щодо розміру земельної ділянки, якою користувалась ОСОБА_2

Відповідно до ч. 4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Однак, судом першої інстанції не встановлено, на яких правових підставах ОСОБА_2 користувалась земельною ділянкою до 2000 року (до прийняття рішення Калинівської міської ради від 27.03.2002 року про безоплатну передачу земельної ділянки ОСОБА_2.).

Належних доказів, того, що ОСОБА_2 виділялась земельна ділянка в користування на час безоплатної передачі землі ОСОБА_3 (1997р.) немає. ОСОБА_2 не довела свого права користування земельною ділянкою до 2000 року.

А від так, стверджувати, що безоплатна передача у власність земельної ділянки ОСОБА_3 та видача йому державного акту, порушувало право ОСОБА_2 як користувача земельною ділянкою, не можливо.

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що оспорюваний державний акт видано без погодження з нею меж земельних ділянок.

Судом першої інстанції дана обставина була досліджена, і суд встановив, що існує Акт погодження меж земельної ділянки, в якому наявні підпис ОСОБА_2, що спростовує твердження ОСОБА_2 (а.с.31). Встановлена судом обставина ОСОБА_2 не оскаржується в апеляційному порядку.

З приводу позовної давності, то ОСОБА_2, яка заявляє про те, що суд помилково не звернув уваги на те, що відповідач пропустив без поважних причин строк звернення до суду колегією суддів до уваги не береться, оскільки заяви про застосування строків позовної давності під час розгляду справи по суті ОСОБА_2 та її представники не робили та не подавали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести дерев'яні будівлі, які знаходяться на його земельній ділянці, то колегія суддів прийшла до висновку, що дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 до свого позову, як доказ наявності перешкод у встановленні паркану по межам земельної ділянки зазначених в державному акті, надано лист міського голови Калинівської міської ради від 25.04.2012 року, в якому ОСОБА_3 повідомляють про те, що він не має можливості встановити новий паркан у відповідності з розмірами, вказаними у державному акті, так як цьому перешкоджають дерев'яні будівлі ОСОБА_2

Даний лист колегія суддів не вважає допустимим доказом в обґрунтування вимог ОСОБА_3, оскільки, по - перше, лист від імені виконавчого комітету міської ради підписаний головою міської ради, і по-друге, не зрозуміло, що стало підставою для надання ОСОБА_3 такого роду листа.

Суд першої інстанції не встановив, а від так не зазначив в своєму рішенні які саме будівлі (господарські споруди) належать ОСОБА_2, і які з них розміщені на земельній ділянці ОСОБА_3.

Відповідно до викопіровки із схематичного плану земельної ділянки (а.с.11) - сараїв, які розміщені на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_2 декілька. Які саме сараї просить знести ОСОБА_3, судом не встановлено, а відповідачем, в процесі розгляду апеляційної скарги, не зазначено.

При розгляді справи, з доказів наявних в матеріалах справи, не можливо було встановити як розміщенні дерев'яні сараї по відношенню до меж земельної ділянки ОСОБА_3, і чи знаходяться ці сараї саме на земельній ділянці чи на межі земельної ділянки ОСОБА_3

Належних доказів на підтвердження цього, суду не надано.

Пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу наявності дерев'яних сараїв, не являються доказами для підтвердження цих обставин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, висновок якої при вирішенні даного питання був би належним та допустимим доказом, жодна із сторін та їх представників, не заявляла.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухвалені рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а від так наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, що в силу ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.02.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Калинівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Калинівської міської ради та про визнання незаконним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Калинівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Калинівської міської ради, про визнання незаконним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку - відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис) Сало Т.Б.

(підпис) Голота Л.О.

Судді: (підпис) Луценко В.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Вінницької області Сало Т.Б.