Справа № 0210/2266/2012 Провадження № 22-ц/772/2581/2013Головуючий в суді першої інстанції:Питель С.М.

Категорія: 19 Доповідач: Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого судді Сала Т.Б.

Суддів: Панасюка О.С., Зайцева А.Ю.

при секретарі Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 липня 2013 року у цивільній справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області, про відшкодування витрат за період навчання, -

встановила:

До суду звернулась Національна академія внутрішніх справ з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача вартість навчання у розмірі 28243,83 грн. Позов мотивований тим, що відповідач навчалась у Київському національному університеті внутрішніх справ за рахунок коштів державного бюджету, і повинна була відпрацювати три роки по місцю роботи, яке вказане у направлені на роботу. Однак відповідач звільнилась за власним бажанням, а у разі відмови від подальшого проходження служби їй необхідно відшкодувати фактичні витрати за період навчання.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції не були встановленні обставини та відповідно до них правовідносини, дані обставини встановлювались апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, між Київським національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_2 29 листопада 2007 року був укладений договір про підготовку фахівця у даному університеті.

Відповідно до наказу № 463 від 18.06.2010 року по університету, ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «правознавство» та видано диплом спеціаліста.

Після закінчення навчання ОСОБА_2 отримала направлення на роботу 46/3-88 до Крижопільського РВ на посаду слідчого. Дата прибуття 19 червня 2010 року.

Відповідно до Наказу від 10 травня 2001 року № 81о/с лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено по пункту «ж» ст. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» за власним бажанням. Підстава звільнення - рапорт ОСОБА_2

29.04.2011 року ОСОБА_2 написала рапорт на ім'я начальника УМВС України у Вінницькій області в якому зазначила, що причиною звільнення є одруження з громадянином Молдовської республіки. Крім цього, зазначає, що питання про прийом знову на роботу до ОВС ставити не буде, оскільки має наміри проживати за межами України.

КМУ України своєю постановою від 01 березня 2007 року затвердив Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС України.(далі по тексту - Порядок)

Відповідно до п. 1 Порядку (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зазначено, що цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах. А саме у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання.

Відповідно до п.3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням чи управлінням МВС та особою.

Відповідно до п.3 вищезазначеного договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є, крім іншого, звільнення з органу внутрішніх справ за власним бажанням без поважних причин та відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Витрати відшкодовуються також особами жіночої статі у повному розмірі за весь період навчання ( п.5 Порядку).

У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (п.6 Порядку).

Отже, як встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 звільнилась з органів внутрішніх справ до закінчення встановленого 3-річного терміну перебування на службі за власним бажанням і фактично відмовилась від подальшого проходження служби, про що свідчать її заяви та рапорти. А отже підпадає під дію п.3 вказаної угоди, тобто з неї підлягають стягненню витрати за період навчання.

Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням;оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. (п.2 Порядку).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів про діючі тарифи в місцевості розташування навчального закладу, на підставі яких зроблено розрахунки про витрати на навчання.

Крім того, позивач не надав даних, яких вимагав суд, а саме загальна сума утримання курсанта за кожен рік, в зв'язку з чим об'єктивно визначити суму грошової вимоги не представляється можливим.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суду не може погодитись, оскільки в матеріалах справи містяться відповіді на запити суду та ухвали суду щодо надання відповідних документів, в яких зазначається причини неможливості надати ті чи інші документи. Суд першої інстанції не перевірив викладене у наданих відповідях, та взагалі не проаналізував ті, докази, які були надані позивачем.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, жодним чином не спростував і не намагався спростувати розмір витрат на навчання, маючи при цьому процесуальну можливість.

Даючи оцінку наданих позивачем довідок фактичних витрат пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 на підтвердження розміру відшкодування вартості навчання, суд дійшов висновку, що такі є належними доказами, оскільки були складені відповідно до спеціально визначеного порядку.

Крім того, суд першої інстанції зробив висновок, що позивачем не надано жодного доказу про відмову ОСОБА_2 в добровільному порядку відшкодувати витрати, а тому підстав звернення до суду немає, оскільки відсутній спір, а право позивача не було порушено.

Однак, з таким висновком колегія суддів теж не може погодитись, оскільки судом першої інстанції в повній мірі не досліджені докази надані позивачем.

Зокрема, колегією суддів було встановлено, що в довідці про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця (а.с.11)зазначено анкетні дані курсанта, період його навчання та розмір фактичних витрат, пов'язаних з навчанням, який становив 29846,25 грн. Також в довідці зазначено реквізити Київського національного університету внутрішніх справ для перерахунку цих коштів. З даною довідкою ознайомлена ОСОБА_2, що беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_2 знала про обов'язок відшкодувати витрати за навчання та розмір відшкодування.

Обізнаність ОСОБА_2 про свій обов'язок відшкодувати витрати, підтверджується її рапортом, в якому ОСОБА_2 власноручно зазначає, про те, що її повторно ознайомлено з усіма умовами договору та довідкою про відшкодування фактичних витрат на навчання.

Отже, знаючи про свій обов'язок відшкодувати витрати та про їх розмір, ОСОБА_2 не вчинила жодних дій щодо відшкодування витрат, що в свою чергу підтверджує факт відмови останньої в добровільному відшкодуванні витрат, що є підставою, відповідно до п. 4.4 договору, для звернення позивача до суду.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, відповідач була працевлаштованою за направленням на роботу, але звільнилася за власним бажанням не пропрацювавши 3 років, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем виконано обов'язок згідно умов типової угоди, укладеної між сторонами, а відповідачем, в свою чергу, порушено взяті на себе зобов'язання, а тому дані обставини є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову про стягнення вартості навчання, яке відповідно до розрахунків, які приймаються судом, складають 28243,83 грн. (розрахунок а.с. 64-65).

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 всіх витрат, пов'язаних з навчанням, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному об'ємі в розмірі відповідно до розрахунку вказаних витрат.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. А тому, скасовуючи рішення першої інстанції і ухвалюючи нове, яким позов задовольнити, необхідно з відповідача на користь позивача стягнути 282,44 грн., понесених ним документально підтверджених витрат по сплаті судового збору.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 28243 (двадцять вісім тисяч двісті сорок три) грн. 83 (вісімдесят три) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ 282,44 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис) Т.Б. Сало

(підпис) А.Ю. Зайцев

Судді: (підпис) О.С. Панасюк

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Вінницької області Сало Т.Б.