Справа № 127/13958/13-ц Провадження № 22-ц/772/2971/2013Головуючий в суді першої інстанції:Саблук С.А.

Категорія: 48 Доповідач: Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого судді Сала Т.Б.,

Суддів: Голоти Л.О., Зайцева А.Ю.

при секретарі Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановила:

До суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в кому просила стягнути на її користь з останнього аліменти за минулий час та стягувати в подальшому на утримання дочки в розмір ? частини заробітку (доходи) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Вінницького міського суду від 18 липня 2013 року позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі ? всіх видів заробітку.

Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, та стягувати з нього на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі ? усіх видів заробітку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення першої інстанції незаконне та не обґрунтоване, оскільки, судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що позивач не довела тих обставин, які зазначені нею в позові (крім наявності інвалідності по захворюванню у дитини). Витрати на лікування дитини у зв'язку з хворобою, не можуть братись судом до уваги при розгляді справи про стягнення аліментів, оскільки повинні розглядатись в порядку ст.185 СК України, яка регламентує стягнення додаткових витрат. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, те, що відповідач сплачує платежі по кредитному договору, який був укладений з банком під час перебування у шлюбі з позивачем. Також не було враховано матеріальний стан позивача, та те, що відповідач вимушений винаймати житло, що в свою чергу тягне за собою додаткові витрати.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, являються ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Будь-яких інших обставин судом першої інстанції встановлено не було.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу є підставою для зміни рішення першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду від 09 липня 2013 року (справ № 127/13915/13-ц), шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який був укладений та зареєстрований 14.07.2001 року, розірвано.

В рішенні суду зазначено, що від шлюбу мають доньку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що також підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 18 вересня 2002 року (серія НОМЕР_1).

Як вбачається витягу з Наказу командира в/ч А 0201 від 21.06.2013 року про відпустку, ОСОБА_2 має звання підполковника і займає посаду начальника відділу бойового чергування, збору і обробки інформації.

Грошове забезпечення у ОСОБА_2 у лютому та березня 2013 року становило 4299,57 грн., в квітні - 4396,97 грн., а в травні-липні 2013 року - по 4633,71 грн.

Відповідно до довідки, виданою 30.08.2013 року військовою частиною, ОСОБА_2, до отримання житлової площі, прописаний за місцем дислокації військової частини - АДРЕСА_1.

Відповідно до аналогічної довідки від 07.08.2013 року, за цією ж адресою зареєстрована ОСОБА_3 та донька, ОСОБА_4

Судом встановлено, що ні позивач, ні відповідач у своїй власності житла не мають.

Відповідно до довідки, виданою командиром в/ч 1660 в квітні 2013 року грошове забезпечення ОСОБА_3 складало 2135 грн., а в травні - вересні 2013 року - по 2624,9 грн. щомісячно.

Відповідно до медичного висновку 65/д від 27.04.2013 року на дитину-інваліда з дитинства у віці до 18 років, ОСОБА_4, виявлене в неї захворювання дає право на одержання допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років.

Даний висновок дійсний до 27 квітня 2015 року.

Відповідно до довідки виданої Лівобережного відділу соціального захисту №1 від 29 серпня 2013 року ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Лівобережному ВСЗН № 1, і отримує державну соціальну допомогу дитині-інваліду: в березні та квітні 2013 року - по 1230,8 грн., в травні - 1013,51 грн., а в червні - серпні - по 894 грн..

Як позивач, так і відповідач стверджує про наявність у кожного з них кредитних зобов'язань перед банками. Наявність таких зобов'язань підтверджується кредитними договорами, копії яких є в матеріалах справи. Однак, колегія судді вважає, що наявність кредитних зобов'язань жодним чином не впливає на розмір аліментів, які повинні стягуватись з відповідача з метою утримання неповнолітньої доньки.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Отже, обоє з батьків, мають рівний обов'язок щодо утримання дитини.

При розгляді даної цивільної справи колегія суддів бере до уваги не лише рівність батьків щодо обов'язку утримувати свою дитину, а й поняття прожиткового мінімуму, про який зазначається у ст. 1Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

В статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» установлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, який становить з 01 січня 2013 року 1108 грн.

Розмір аліментів, який просить стягнути позивач, а саме ? від усіх видів заробітку відповідача, в т.ч. грошового забезпечення, буде більш ніж вдвічі перевищувати прожитковий мінімуму встановлений законодавством.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_3 отримує на дитину-інваліда щомісячно соціальну допомогу.

В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.

Колегія суддів змінюючи рішення суду першої інстанції враховує стан здоров'я доньки ОСОБА_4, враховує наявність соціальної допомоги на дитину-інваліда, рівне матеріальне становище кожного із батьків дитини та їх рівність щодо обов'язку утримувати їхню доньку, враховує поняття та розмір прожиткового мінімуму, який являється орієнтовною величиною для визначення необхідного розміру аліментів, а також враховує відсутність інших обставин, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів.

Інші обставини, про які зазначає позивач та відповідач колегія суддів вважає таким, що не мають істотне значення для справи, крім того не підтверджена належними доказами.

Згідно п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення першої інстанції і зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду щодо розміру аліментів, які необхідно стягувати з відповідача, і вважає достатнім стягувати аліменти в розмірі ? часини всіх видів заробітку ОСОБА_2.

В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам ч.2 ст.182 (мінімальний розмір аліментів на одну дитину), ст.183 (розмір аліментів у частці від заробітку) та ст. 191 (час з якого присуджуються аліменти) СК України.

Що стосується витрат, пов'язаних з лікуванням дитини-інваліда, то дані витрати при подачі відповідного позову можуть бути стягнуті судом в порядку ст.185 СК України, яка регламентує участь батьків у додаткових витратах на дитину.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. керуючись ст. 180 СК України, ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2013 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? всіх видів заробітку ОСОБА_2.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти з дня його проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Сало Т.Б.

(підпис) Зайцев А.Ю.

Судді: (підпис) Голота Л.О.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Вінницької області Сало Т.Б.