Справа № 113/839/13-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2013 року
Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого - судді Забара Г.Я.,
за участю секретаря судового засідання Смирнової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Первомайське
обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12013130330000108 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Первомайське Первомайського району АР Крим, громадянина України, не одруженого, не військовозобов'язаного, не працюючого, судимого: 17.12.2003 року Первомайським районним судом АР Крим за ст. ст. 185 ч. 3, 289 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 24 травня 2007 року Первомайським районним судом АР Крим за ст. ст. 185 ч. 3, 296 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі; 24 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Севастополя за ст.. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, відбуває покарання в місцях позбавлення волі з 11.11.2012 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, АРК, у підозрі в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,
за участю прокурора Павлик О.В., захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3,
встановив:
16 червня 2012 року о 4 год. ОСОБА_1, повторно, переслідуючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись на кар'єрі, розташованому неподалік с. Відкрите Первомайського району АР Крим, шляхом вільного доступу з салону автомобіля марки «Рено Менеджер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, викрав ноутбук марки «ASUS К50С», вартістю 3445 грн., мобільний телефон марки «Nokia E71», вартістю 530 грн., з карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 20 грн., з коштами на рахунку в сумі 18 грн., та мобільний телефон марки «LG», вартістю 610 грн., з карткою мобільного оператора «МТС», вартістю 20 грн., з коштами на рахунку в сумі 9 грн., що належать ОСОБА_3, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 4652 грн.
Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе не визнав, показав, що крадіжку він не вчиняв. 15 червня 2013 року він працював на кар'єрі завантажував камень, ввечері він разом з іншими чоловіками вживали спиртні напої, а вранці він поїхав додому, оскільки йому подзвонили з м. Севастополя щодо роботи. Перед від'їздом незнайомий хлопець на ім'я ОСОБА_4 на кар'єрі передав йому на зберігання пакет з ноутбуком і двома мобільними телефонами, пояснив, що ці речі він вкрав, просив тимчасово переховати, що забере у нього їх пізніше. Він залишив ці речі у себе вдома. Повернувся він додому через 3 дні, ОСОБА_4 не дзвонив, не приходив. Він передав ноутбук ОСОБА_5 на зберігання, у якого позичив гроші і знов виїхав. Перед від'їздом він знайомій ОСОБА_6 в Первомайську передав на зберігання два викрадених мобільних телефони. Вже коли він знаходився в СІЗО за обвинуваченням в іншому злочині, до нього приїхали співробітники міліції та прокуратури, застосували до нього фізичний та психологічний вплив з метою отримати його зізнання у викраденні ноутбука та двох мобільних телефонів. Не витримавши тиску він власноручно написав явку з зізнанням в скоєнні цього злочину. Тиск на нього здійснювався також при повідомлені про підозру, його не ознайомили з матеріалами справи, не надали обвинувальний акт.
Не дивлячись на невизнання вини, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину доведена сукупністю зібраних і досліджених у суді доказів, які узгоджуються між собою.
Потерпілий ОСОБА_3 показав в судовому засіданні, що 15 червня 2012 року приїхав на кар'єр поблизу с. Відкрите на своєму вантажному авто під загрузку каменем. На кар'єрі була затримка у відпуску каменя. Машина, що пилить камінь, зламалася, він змушений був чекати. Разом з ним чекати погрузну в ніч залишилось ще дві автомашинами, водії яких йому не були знайомі. Ввечері він попросив хлопців, які працювали на кар'єрі і теж чекали початку погрузки, серед яких був і ОСОБА_1, поїхати в село за продуктами. В одного з них був автомобіль москвич, він погодився відвезти в село поблизу в магазин за продуктами, він заправив йому автомобіль паливом. ОСОБА_1 взяв у нього в борг 100 грн., поїхав з ними, вони купували в магазині спиртне. Повернувшись на кар'єр, він в своєму авто з двома водіями, що залишились чекати загрузку каменя, повечеряли, дивились у цей час на його ноутбуці, який стояв в кабіні авто на панелі разом з двома мобільними телефонами, фільм. Приходив ОСОБА_1, взяв у борг ще 50 грн. Він дав йому ці гроші в рахунок наступної плати як вантажникам. Він сидів в авто на спальному місці, один водій пішов у свій авто спати, другий дивився фільм. Знов прийшов ОСОБА_1, сів в кабіну авто на місце водія, яке було вільне, і попросив у борг ще 500 грн., пояснив що треба для ДАІ, які затримали їх автомобіль москвич з нетверезим водієм, коли вони другий раз поїхали в магазин. Він відмовив ОСОБА_1 надати гроші. ОСОБА_1 бачив в кабіні ноутбук якій працював на панелі, тут же були і два телефони. ОСОБА_1 пішов, потім пішов спати і другий водій. Він не пам'ятає, чи закрив двері кабіни, залишився у «спальнику» спати. Коли вранці прокинувся, побачив що не має ноутбуку і двох телефонів. Крім ОСОБА_1 їх не міг взяти ніхто, тому він пішов до «вагончику», який розташований в 500 метрах від стоянки його автомобілю, де відпочивали працівники кар'єру, спитав ОСОБА_1, але його не було, де він ніхто не бачив і не знав, він зник вранці, на телефоні дзвінки працівників кар'єру він не відповідав, телефон його був вимкнутий. Він повідомив керівника кар'єру, який теж намагався додзвонитися ОСОБА_1, але той був недоступний, тоді викликали міліцію, він написав заяву про крадіжку, його допитали. На початку 2013 року йому працівники міліції повідомили що знайдено ноутбук. Через деякий час він приїхав у справах, в міліції впізнав свій ноутбук, який йому повернули. Телефони не повернули, але заявляти позов він не буде.
Свідок ОСОБА_5, пояснив, що з ОСОБА_1 знайомий, він зайняв останньому в 2012 році 200 грн. ОСОБА_1 в залог залишив йому ноутбук, гроші пообіцяв повернути протягом тижня, але не повернув до цього часу. В 2013 році він від працівника міліції дізнався, що ОСОБА_1 підозрюється у викраденні ноутбука, зрозумів, що цей ноутбук може бути викрадений і передав його в міліцію. Кому належав ноутбук він не знає, ОСОБА_1 казав, що його.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_4 пояснили, що працювали на кар'єрі з ОСОБА_1, ввечері 15 червня 2012 року на автомобілі ОСОБА_8 поїхали в село в магазин за продуктами, з ними був ОСОБА_1, в також водій ОСОБА_3, який покупав продукти. Вони разом вживали спиртне у «вагончику» в кар'єрі, ОСОБА_3 серед них не було, після чого лягли спати. ОСОБА_1 кудись пішов, сказав що зараз повернеться, але не повернувся. ОСОБА_1 повинен був працювати 16 червня. Вранці зі слів ОСОБА_3 дізналися, що у того з машини викрали ноутбук і два мобільних телефони, в крадіжці той підозрював ОСОБА_1. Вони почали дзвонити ОСОБА_1, однак його номер не відповідав, був відключений. Більш вони його не бачили.
Згідно протоколу огляду місця події від 16.06.2012 року кар'єру ТОВ «Деней» біля с. Відкрите оглянутий автомобіль марки «Рено Менеджер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить потерпілому, не має пошкоджень кабіни і салону (а.с. 75-76).
Згідно показань свідка ОСОБА_5 і його заяви (а.с. 78), протоколу огляду ноутбука (а.с. 79) він 20.02.2013 року добровільно видав працівникам міліції ноутбук марки «ASUS К50С», який йому у червні 2012 року під борг у 200 грн. в залог залишив ОСОБА_1. Ноутбук визнаний речовим доказом (а.с. 80) і повернутий потерпілому, згідно його заяви, 17.06.2013 року (а.с. 83).
Суд критично відноситься до показів обвинуваченого, а також його позиції захисту. З урахуванням особи ОСОБА_1, який неодноразово судимий за корисні злочини, його дії з 15 на 16 червня 2012 року, свідчать про скоєння ним крадіжки вказаних речей у потерпілого з автомобілю, які були в салоні відкриті, доступні, ОСОБА_1 мав до них доступ, неодноразово приходив в автомобіль потерпілого, займав у нього двічі гроші, а коли той відмовив йому у третій раз, викрав ноутбук і 2 телефони і відразу вночі покинув кар'єр, незважаючи на те, що зранку повинен був працювати. Після скоєння крадіжки, щоб його не викрили, вимкнув телефон і на дзвінки співробітників і керівника кар'єру не відповідав.
Що стосується свідків захисту, невідомого громадянина на ім'я ОСОБА_4, працівників кар'єру, жителів с. Відкрите, яких обвинувачений наполягав встановити і допитати, назвавши лише їх імовірні імена, свідка ОСОБА_6, який він начебто на зберігання передав викрадені два мобільних телефони, то ніяких даних, що спростовували б обвинувачення ОСОБА_1 у крадіжки ноутбука і мобільних телефонів вони суду не могли повідомити. Як показав обвинувачений ці особи не були свідками скоєння злочину ним або невідомим ОСОБА_4. За дорученням суду органами досудового розслідування проведені оперативно-розшукові дії, і вказані обвинуваченим особи не встановлені. За довідкою ТОВ «Десней», Войковської сільської ради (а.с. 173, 177) особи на ім'я ОСОБА_4 та інші, вказані ОСОБА_1, в той час не працювали на підприємстві і не мешкають в селі Відкрите. Наявність особи на ім'я ОСОБА_4, який за версією ОСОБА_1 в той день скоїв крадіжку, спростовують також допитані в суді потерпілий ОСОБА_3 і свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7.
Суд вважає ці показання обвинуваченого як спроба уникнути покарання за вчинене, спосіб його захисту. Не можна вважати достовірними показання обвинуваченого що невідома особа на ім'я ОСОБА_4, викравши речи, передала їх всі на зберігання зовсім невідомій особі ОСОБА_1, а сама зникла, не залишивши ні адреси, ні телефону, не повернувшись за тривалий час за цими речами.
Допитати свідка ОСОБА_6, на виклику якої наполягав обвинувачений, не можливо, оскільки за місцем реєстрації вона тривалий час не проживає, її фактичне місцезнаходження не установлено (а.с. 160, 174, 176).
Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо застосування під час досудового розслідування до нього недозволених методів ведення досудового слідства для отримання зізнання його у скоєні злочину, за ухвалою суду від 22 жовтня 2013 року перевірені слідчим прокуратури Автономної Республіки Крим у кримінальному провадженні, внесеному до ЕДРДР 24.10.2013 року за № 4201313033000009. Постановою слідчого від 8.11.2013 року вказане кримінальне провадження закрити в зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб Первомайського РВ ГУМВС України в АРК і прокуратури району складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (а.с. 163-169). Все процесуальні дії виконувались органом досудового розслідування і прокуратури в присутності і за участю призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 захисника.
Таким чином, суд всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясував всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненивши з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 185 КК, і правильно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, у зв'язку з чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Скоєний ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, є злочином середньої тяжкості. Обвинувачений неодноразово судимий за корисливі злочини, за місцем проживання характеризується негативно, не працював, постійного місця роботи та доходу не мав. Суд враховує його стан здоров'я, захворювання якого підтверджені матеріалами провадження. Органом досудового розслідування і судом не встановлено обтяжуючих його покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України. ОСОБА_1 не виявив при судовому розгляді щирого каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, але суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує як пом'якшуючу покарання обставину його добровільне, як було встановлено в судовому розгляді, зізнання у скоєні злочину від 12.02.2013 року (а.с. 77).
Всі обставини у сукупності дають суду підстави призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, що суд, відповідно до ст. 65 КК України, вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння нових злочинів. При цьому суд не знаходить підстав для призначення іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив даний злочин до постановлення вироку Ленінським районним судом м. Севастополь від 24.12.2012 року, яким його було засуджено за ст.. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, суд призначає остаточне покарання йому за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.
Цивільний позов потерпілим не заявлено. Судові витрати по справі відсутні. Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.. 100 ч. 9 п. 5 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався і за відсутністю клопотань про його обрання зазначене питання судом не вирішувалось.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України і призначити покарання 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України, до даного покарання приєднати частково не відбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 24 грудня 2012 року, зарахувавши у строк покарання частково відбутий строк за цим вироком, та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 п'ять років шість місяців позбавлення волі, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.
Строк покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 11 листопада 2012 року.
Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ - ноутбук «ASUS K50C», що переданий на зберігання ОСОБА_3, - передати власнику ОСОБА_3 за належністю.
На вирок суду може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 30 днів з моменту проголошення вироку через Первомайський районний суд АР Крим.
Головуючий