Справа № 2-165/08
кат.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
08 квітня 2008 року Балаклавський районний суд міста Севастополя в складі:
головуючого - судді Гавури О.В.,
при секретарі - Лесіній Т.Ю.,
за участю представника позивача -ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1. в листопаді 2007 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договорами позики у розмірі 117 960 грн. 90 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач не виконує своїх обов'язків, добровільно не повертає суму боргу, яку він передав йому за договорами позики від 02 березня 2004 року, 07 липня 2004 року, 09 вересня 2004 року, 10 вересня 2004 року, 11 листопада 2004 року, 17 березня 2006 року та від 20 липня 2006 року, чим завдає йому також моральних страждань.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги змінив, просив стягнути 104 325 грн. 90 коп., суму моральної шкоди залишив у розмірі 20 000 грн.
ВідповідачОСОБА_2 та його в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що борг повернув за всіма договорами позики, за 2004 рік в вигляді грошових коштів, а за 2006 рік - транспорними послугами, будівельними матеріалами та пальним.
Свідок ОСОБА_5. в судовому засіданні пояснила, що відповідач повернув борг транспорними послугами, будівельними матеріалами та пальним.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та його представника, свідкаОСОБА_7., дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно договору позики від 02 березня 2004 рокуОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1. 2 700 доларів США та зобов”язався повернути суму боргу за першою вимогою, але не пізніше 01 вересня 2004 року (а.с. 9).
Згідно договору позики від 07 липня 2004 рокуОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1. 3 000 доларів США та зобов”язався повернути цю суму боргу за першою вимогою, але не пізніше 01 жовтня 2004 року (а.с. 10).
Згідно договору позики від 09 вересня 2004 рокуОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1. 1 500 доларів США та зобов”язався повернути її за першою вимогою, але не пізніше 31 грудня 2004 року (а.с. 11).
Згідно договору позики від 10 вересня 2004 рокуОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1. 12 200 доларів США та зобов”язався повернути суму боргу за першою вимогою, але не пізніше 10 вересня 2005 року (а.с. 12).
Згідно договору позики від 11 листопада 2004 рокуОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1. 5 000 доларів США та зобов”язався повернути суму боргу за першою вимогою (а.с. 13).
Гарантом повернення боргу за зазаначеними договорами позики виступав приватний підприємецьОСОБА_6
Крім того, 17 березня 2006 року та 20 липня 2006 року судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договори позики (а.с.14,15), згідно яких позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 718 доларів США та 30 000 гривень відповідно.
З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки-зобов”язання від 15 грудня 2005 року борг за спільними розписками ОСОБА_2. таОСОБА_6 був поділений в рівних частках по 12 400 доларів США, що підтверджується також підписом позивачаОСОБА_1. (а.с.16).
В судовому засіданні встановлено, що згідно розпискиОСОБА_1. від 07 березня 2006 року відповідач ОСОБА_2повернув свою частину боргу за розписками, складеними 02 березня 2004 року, 07 липня 2004 року, 09 вересня 2004 року, 10 вересня 2004 року, 11 листопада 2004 року та за зазначеними договорами позики відповідачу нічого не винен (а.с.38).
Разом з тим, доказів повернення боргу за договорами позики за 2006 рік відповідач не надав. Доводи відповідача про те, що повернення боргу за договорами позики, укладеними в 2006 році підтверджується книгою обліку прибутку та витрат громадянина-суб”єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2., бухгалтерськими розрахунки та показами свідкаОСОБА_7., суд не приймає до уваги, оскільки вони заперечуються позивачем та не можуть бути належними доказами. Розписку про повернення грошових коштів за договорами позики 2006 року відповідачем суду не надано.
Таким чином, своїх зобов'язань повернути суму боргу за договорами позики від 17 березня 2006 року та від 20 липня 2006 року до цього часу відповідач не виконав, грошові кошти не повернув.
Цивільне законодаство України, Декрет КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993 р. передбачає, що предметом договору позики може бути іноземна валюта.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики укладається у письмовій формі.
Стаття 1047 цього ж Кодексу передбачає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин з відповідача на користь позивача стягненню підлягає сума боргу за договорами позики від 17 березня 2006 року та від 20 липня 2006 року у розмірі 43 725 грн. 90 коп., яка складається з суми 30 000 грн.+ 13 725 грн. 90 коп. (2 718 дол.США х 5.05 грн. - за курсом НБУ станом на 06.11.2007р.).
Що стосується вимог про відшкодуваня моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Позивач, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, обгрунтовує її тим, що незаконними діями відповідача йому спричинена суттєва моральна шкода, оскільки він був вимушений займати кошти в борг, погіршилося його здоров”я та відносини в сім”ї. При цьому позивач вважає, що слід керуватися ст.611 та ст.1167 Цивільного кодексу України, які передбачають відшкодування моральної шкоди.
Проте, ст.1167 ЦК України регулює правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди, а тому не поширюється на спірні договірні відносини.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди.
Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст.625 та ст.1050 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної шкоди. Не передбачають таких наслідків порушення договору позичальником і укладені між сторонами договори позики від 17 березня 2006 року та від 20 липня 2006 року, відтак, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 610, 1046, 1047, 1050 ЦК України відповідно до ст.ст. 6, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44 163 грн. 15 коп.: в тому числі 43 725 грн. 90 коп. - сума боргу за договорами позики; судові витрати: 437 грн. 25 коп. - судовий збір; 30 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя шляхом подання в 10-денний термін з моменту проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження рішення суду й подання в термін 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: