Апеляційний суд Рівненської області

__________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого: Квятковського А.С.

Суддів: Міщенко О.А., Іващука В.Я.

З участю прокурора: Горбань О.В.

Потерпілого: ОСОБА_1

Захисника: ОСОБА_2

Засудженого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду в м. Рівне апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Здолбунівського районного суду від 21 червня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Здолбунів Рівненської області, проживаючий в АДРЕСА_1 гр.України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, пенсіонер, непрацюючий, раніше не судимий,

- засуджений за ч.1 ст.115 КК України на сім років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено в сумі 54 тис.грн.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 27 вересня 2002 року близько 23 год. знаходячись на лузі, розташованому на відстані 70 метрів від будинку за місцем його проживання АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки, яка виникла між ним та ОСОБА_4 на ґрунті ревнощів, з метою вбивства останньої, умисно наніс якорем стартера від автомобіля марки «ЗАЗ-968» із значною силою не менш чотирьох ударів потерпілій у життєво важливий орган - голову, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді багато уламкового перелому кісток черепа з крововиливами під оболонку мозку, забійних ран волосистої частини голови. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_4 померла на місці події.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 зазначає, що його вина у вчиненні вбивства не доведена. Вказує, що судом було взято до уваги покази, які були дані на досудовому слідстві, а не ті, що в судових засіданнях. Зазначає, що працівники правоохоронних органів чинили на нього фізичний та психологічний тиск погрожуючи посадити сина за зберігання наркотиків, внаслідок чого він написав під їхню диктовку явку з повинною. Вказує на неповноту досудового слідства, оскільки по справі не допитані сусіди ОСОБА_4 та мешканці житлових будинків поблизу водойми. Вважає, що під час слідства недостатньо з'ясовані обставини справи, зокрема, яким чином у кишені спортивних штанів міг знаходитись якір, як він одягав на голову потерпілій целофан, як тягнув потерпілу до водойми і скинув її у водойму. Вказує на застосування незаконних методів слідства до потерпілого ОСОБА_1 та його батька ОСОБА_5, який давав непослідовні показання під час слідства і слідством вони не перевірені. Доводить, що його алібі про непричетність до вбивства підтвердили свідки ОСОБА_6,- його дружина, та свідок ОСОБА_7 Також зазначає, що висновком судово-медичної експертизи трупа встановлено, що тілесні ушкодження нанесені не каменем, а іншим предметом, після чого був змушений переписати явку з повинною. Крім того, вказує, що речові докази, які вилучені в ході огляду місця події з квартири потерпілої ОСОБА_4 слідчим прокуратури на експертизу не направлялись та до матеріалів справи не долучались, що підтверджує однобічність та неповноту досудового слідства. Вказує, що в матеріалах справи наявні два протоколи огляду місця події, датовані одним та тим же числом та проведені в ті ж самі години, але різні по змісту. Доводить, що потерпілій ОСОБА_4 нанесено не менше чотирьох ударів в область голови різними знаряддями, натомість досудовим слідством цих фактів не вияснило, а судом не було надано належної оцінки. Зазначає, що розмір якора, який оглядався слідчим прокуратури не відповідає розмірам того, який вилучений із водойми. Заперечує визнання речовими доказами в справі як якора так і вісь, яка була прив'язана до трупа та доводить про долучення їх до справи з порушеннями вимог КПК. Також вказує, що волосся з рук трупа належить іншій особі, на що судом не було дано відповіді і не зазначено у вироку. Зазначає, що дріт виявлений з трупа ОСОБА_4 та за місцем проживання ОСОБА_6 не має ідентифікуючих ознак, а також мають різний діаметр. Доводить, що на трупі виявлені ушкодження у вигляді переломів кісток черепа, однак у нього на одязі слідів крові не виявлялось. При цьому зазначає, що одна рана на голові потерпілої була від твердого знаряддя з двогранним ребром, а три рани з циліндричною поверхнею, а на експертизу направлявся лише один якір. Вважає, що на експертизу направлялось 3 куски дроту, а згідно експертного дослідження 7 відрізків дроту і ці суперечності не усунуті. Окрім того, вказує, що посилання суду на протоколи відтворення є неправильним, так як згідно матеріалів справи воно проводилось 25.04.2007року, а демонстрування слідчої дії учасникам проводилось 10.04.2007року. Вважає, що додаткове розслідування так і досудове слідство проведено поверхнево та односторонньо.

Просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину та відмовити в цивільному позові ОСОБА_1 за безпідставністю заявлених вимог.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції до початку апеляційного розгляду апеляцію відкликав.

Заслухавши доповідь судді, прохання засудженого ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_2 про скасування вироку, та закриття провадження в справі за відсутністю складу злочину, думку прокурора Горбань О.В. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

При апеляційному розгляді в останньому слові ОСОБА_3 заперечив свою винність у вчиненні даного злочину і просив справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину за наведених у вироку обставинах, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю достатніх доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, та викладених у вироку і є обґрунтованим.

Так, згідно з даними протоколу огляду місця події від 17 листопада 2002року було виявлено труп потерпілої ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті біля берега водойми, розміщеної на віддалі 70 метрів від насосної станції в східному напрямку на відстані 150 метрів від вул.Церковної м. Здолбунів (т.1 а.с.4-12).

В ході огляду трупа ОСОБА_4 18 листопада 2002 року виявлено, що до передньої частини її грудей, тулуба та ніг, прив'язано алюмінієвим дротом сторонній предмет у вигляді осі довжиною 145 см., вагою близько 10 кг., покритої іржею. Вісь фіксована до тіла дротом з м'якого сірого металу /алюміній/ діаметром 3мм циркулярними дугами від шиї до гомілок. На голові трупа надітий чорний поліетиленовий пакет, зав'язаний на шиї білим капроновим шнурком, у руках виявлені окремі волосини. У ході огляду слідчим вилучено одяг потерпілої, шнурок з шиї трупа, металевий предмет (вісь) та дріт, яким він був прикріплений до трупа (т.1 а.с. 28-31).

Згідно висновку експерта №84 на представлених на експертизу одязі, вилученому з трупа ОСОБА_4, а саме на куртці, спортивній куртці, штанах та бюстгальтері виявлено кров людини, походження якої за рахунок крові ОСОБА_4 не виключається (т.1а.с.164-166)

Суд обґрунтовано визнав показання ОСОБА_3, про вчинення вбивства ОСОБА_4 дані ним в ході досудового слідства достовірними, оскільки вони повністю узгоджуються з іншими об'єктивними фактичними даними по справі.

Так, ОСОБА_3, будучи неодноразово допитаним як підозрюваний, обвинувачений, з участю захисника, де йому роз'яснювався зміст ст.63 Конституції України, визнавав себе винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 і зазначав такі деталі із свого особистого життя та вказував на такі обставини, які на той час були відомі лише йому. Зокрема, ОСОБА_3 добровільно дав показання про те, що він раніше зустрічався з ОСОБА_4 і мав з нею близькі стосунки. Проте з часом, він виявив намір припинити з нею стосунки та зустрічі, про що їй повідомив. У відповідь ОСОБА_4 наполягала на цих зустрічах, провокувала та шантажувала його, погрожувала розправою, намагалась покінчити своє життя самогубством, у зв'язку з чим між ними часто виникали конфлікти. Увечері, після розпиття алкогольних напоїв він зустрівся з ОСОБА_4 і коли вона дізналась, що він з сім'єю на слідуючий день їде на весілля до брата ОСОБА_8 між ними знову виник конфлікт, в ході якого він вдарив її по голові якорем від стартера автомобіля. Коли зрозумів, що ОСОБА_4 не подає ознак життя, прив'язав до неї металевий прут, обв'язав голову чорним целофановим пакетом, закрутивши алюмінієвим дротом, який взяв у своєму господарстві і тіло кинув у воду. Після цього побачив на березі якір і також викинув його у воду недалеко від тіла.

Ці показання узгоджуються з даними, які містяться в його ж явці з повинною від 19 листопада 2002року ( т.1 а.с.35-36 ). Саме після цих показань ОСОБА_9, того ж дня 19.11.2002року об 11год.30хв., з місця події - дна водойми неподалік вул.Гончара м.Здолбунів з допомогою магніта було піднято знаряддя злочину - якір (т.1 а.с.37).

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчинені злочину не визнав, поряд з тим підтвердив, що 27 вересня 2002 року він зустрічався з ОСОБА_4, розпивав алкогольні напої, та не заперечив, що увечері того дня зустрічався з нею біля річки.

Про смерть ОСОБА_4, з якою підтримував близькі стосунки та за 6 років знайомства ніколи не сварився, дізнався 17 листопада 2002 року від сина, який сказав, що її знайшли на лузі. Явку з повинною, у якій зізнався у вчиненні вбивства ОСОБА_4, написав під тиском працівників міліції.

При апеляційному розгляді зазначив, що цих працівників не знає, хоч пропрацював у міліції 25 років, з них 5 років начальником Здолбунівського ДАЇ, і скарг на їх дії не писав.Йому обіцяли, що його дії будуть перекваліфіковані на ст.118 КК України, як перевищення меж необхідної оборони. Після закінчення слідства цього не відбулося, а тому він змінив свої показання, відмовившись від наданих слідчому показань про вбивство ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що зміна показань ОСОБА_3 та заперечення ним своєх вини викликана намаганням уникнути відповідальності за злочин і спростовується матеріалами кримінальної справи.

За висновком судово-медичної експертизи №748 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, багатоуламкового перелому кісток черепа із забоєм головного мозку. Тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому кісток черепа з крововиливами під оболонки мозку, забійні рани волосистої частини голови є тяжкими по критерію небезпеки в момент спричинення та виникли прижиттєво від дії твердих тупих предметів, що можливо при нанесенні не менш чотирьох ударів якорем стартера, представленого на експертизу, в момент, коли нападаючий міг знаходитися у різних положеннях по відношенню до потерпілої. Між спричиненими ушкодженнями і настанням смерті існує прямий причинний зв'язок. Механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не протирічить показам обвинуваченого. Слідів, характерних для боротьби чи самозахисту на тілі потерпілої не виявлено. Смерть ОСОБА_4 могла настати в кінці 2002 року Петля /удавка/ на шиї потерпілої була після настання смерті ОСОБА_4, у крові якої виявлений етиловий спирт в концентрації 2.1%о, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння (т.1 а.с.83-86).

Можливість виникнення виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді багатоуламкового перелому кісток черепа внаслідок ударів вилученого в ході огляду місця події якорем стартера підтверджується висновком експерта №127-мк (т.1а.с.157-159).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10, який в ході досудового слідства залучався як спеціаліст, показав, що оглянутий ним предмет (т.4 а.с.13), вилучений по справі, є якір стартера марки «СТ-368», який встановлюється на двигуні «МеМЗ-968 автомобілів марки «Запорожець» моделей «ЗАЗ-968», «ЗАЗ-968А».

Сам ОСОБА_3 підтвердив, що у нього у власності перебував автомобіль марки «Запорожець», Цю обставину ствердили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12

В ході досудового слідства ОСОБА_3 під час проведення з ним 21 листопада 2002 року впізнання вказав як на предмет, що є якорем автомобіля з його господарства, і цим предметом були нанесені удари ОСОБА_4 біля копанки ( т.1 а.с.126-128 ).

Тоді ж, 21 листопада 2002 року з підозрюваним ОСОБА_3 було проведено впізнання інших предметів, де останній вказав на вісь вилучену з трупа ОСОБА_4, пояснивши, що цей предмет він взяв біля сусідського сараю і прив'язав до тіла ОСОБА_4 (т.1 а.с.129-131).

Ці обставини узгоджуються з показаннями допитаного у суді першої інстанції свідка ОСОБА_13, а також з дослідженими показаннями свідка ОСОБА_14 (т.4 а.с.32-34 ), які залучалися до вказаної слідчої дії в якості понятих.

Суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку цим доказам, пославшись на розяснення, які містяться в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року «Про практику застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» щодо участі захисника при проведенні слідчих дій.

За змістом ст.175 КПК України, присутність захисника при проведенні такої слідчої дії як пред'явлення предметів для впізнання не є обов'язковою.

При проведенні з підозрюваним ОСОБА_3 впізнання предметів він не заявляв клопотань про участь захисника у цій слідчій дії та не зазначав про це у протоколі від 21 листопада 2002 року, а тому такі докази обґрунтовано визнано допустимими.

Колегія суддів вважає, що всупереч доводам викладеним в апеляції засудженого ОСОБА_3, суд першої інстанції свій висновок про його винуватість у даному злочині вірно обґрунтував сукупністю й інших належних та допустимих доказів.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 підтвердили випадки конфліктних ситуацій у стосунках між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Допитані в якості свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 дали показання про спільне перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у першій половині дня 27 вересня 2002 року в майстерні ОСОБА_24, де вони разом вживали спиртне. Про близькі стосунки ОСОБА_3 з ОСОБА_4 свідок ОСОБА_22 дізнався від самого ОСОБА_3

За показаннями потерпілого ОСОБА_25, досліджених судом 27 вересня 2002 року близько 20 год. він повернувся додому з роботи. Згодом прийшов його син ОСОБА_1 і сказав, що ОСОБА_4 поїхала займатись по господарству до їх спільного будинку та скоро має повернутись. Оскільки ОСОБА_4 не повернулась, 28 вересня 2002 року він поїхав до будинку, щоб знайти дружину. 29 вересня 2002 року він разом із сином зайшли до сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_26, яка порадила зателефонувати до ОСОБА_3 Його син зустрівся з ним, і вони разом пішли у міліцію повідомити про зникнення дружини. Через тиждень після її зникнення, він знову зустрівся з ОСОБА_3, який розповів, що 27 вересня 2002 року ввечері останній бачився з ОСОБА_4 і розпивав спиртні напої на залізничному вокзалі. Близько 19 год. вони розійшлись і він ОСОБА_4 більше не бачив. Згодом він з ОСОБА_3 поїхали у бар, де останній сказав йому, щоб він не шукав свою дружину, оскільки її, як він вважає, вже немає в живих (т.1 а.с.247-248).

Ці покази ОСОБА_25 співпадають з показами потерпілого ОСОБА_1, про те, що 29 вересня 2002 року при огляді їх будинку, він виявив сумку матері, з якою вона 27 вересня 2002 року близько 18 год. поїхала з квартири займатися господарством.

За висновками психолого-психіатричних експертиз на момент інкримінованого злочину ОСОБА_3 будь-якими психічними захворюваннями не страждав, в тимчасовому хворобливому стані не знаходився і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Проте, експерти зазначають, що він міг перебувати у стані емоційного збудження, яке враховуючи накопичені відредаговані негативні переживання стосовно потерпілої, проявилися в агресивних деструктивних діях і вплинуло на його поведінку.

Крім того, під час проведення судової психолого-психіатричної експертизи, як убачається зі змісту її мотивувальної частини, ОСОБА_3 працівникам відділення СМЕ, де щодо нього проводилась експертиза добровільно виклав обставини вчинення ним убивства ОСОБА_4 (т.1 а.с.200-204).

За даними протоколу огляду місця події від 18 листопада 2002 року з господарства ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 вилучено 1 багатожильний шнур білого кольору довжиною 6м, яким була обмотана копиця сіна, та 10 кусків аналогічного шнуру, які знаходилися в кошику біля дверей сараю. Згідно протоколу детальний огляд сараю було проведено раніше і даний додатковий огляд проводився для відшукання інших речових доказів по справі (т.1а.с.57).

Відповідно до висновку експерта №964 від 11 грудня 2002 року представлені на експертизу зразки шнура, вилучені у господарстві ОСОБА_3 18 листопада 2002 року та з трупа ОСОБА_4 виготовлені із полімерної речовини типу поліпропілену та з якісним хімічним складом, діаметром, питомою вагою і морфологічними ознаками будови мають спільну родову належність (т.1 а.с.182-184).

Про обставини надання дозволу на проведення огляду по АДРЕСА_1 та огляд помешкання підтвердила дружина ОСОБА_6 в ході досудового розслідування (т.1 а.с.56) та в судовому засіданні.

Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не містять протиріч, ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування, об'єктивно й ретельно досліджених у суді, та підтверджених даними судового слідства. Колегія суддів дійшла висновку, що у процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішеня справи, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мало істотне значення для справи. Тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляції ОСОБА_9 про відсутність жодних доказів на підтвердження його вини, істотні порушення процесуального закону при зібранні доказів у ході слідства неповноту слідства та застосування щодо нього незаконних методів слідства є безпідставними.

Посилання в апеляції на необхідність допиту сусідів, не витребування телефонних зєднань, допиту працівників насосної станції та мешканців будинків біля водойм є необґрунтованим. Посилання засудженого на його алібі за показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 позбавлене підстав, оскільки вони є родичами, тобто зацікавленими особами.

За змістом ст.275 КПК України розгляд справи судом проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах предявленого їм обвинувачення. Цих вимог закону суд при розгляді справи теж дотримався.

Як видно з матеріалів справи, сам ОСОБА_3 в минулому працівник міліції зі стажем 25 років служби, з них 10 років він працював начальником ДАЇ Здолбунівського РВ УМВС. В ході апеляційного розгляду ОСОБА_3 підтвердив, що він особисто знав начальника відділу кримінального розшуку ОСОБА_27 раніше, оскільки працював в одному підрозділі і перебував з ним у дружніх стосунках і саме він відбирав у нього явку з повинною, яку писав власноручно і тиску останній на нього не чинив. Оскільки ОСОБА_27 входив до складу слідчо-оперативної групи по даній справі він міг з ним безперешкодно спілкуватись. Твердження ОСОБА_3 про те, що на нього чинили тиск інші працівники міліції не заслуговують на увагу, оскільки жодних заяв з цього приводу він не подавав. У ході досудового розслідування це питання було предметом дослідження та за результатами перевірки слідчим Здолбунівської прокуратури були прийняті процесуальні рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції (т.4 а.с.117,118). В судовому засіданні допитані працівники міліції факт недозволених методів слідства не підтвердили.

Щодо вчинення психологічного тиску на ОСОБА_3, про що він посилався у суді, в апеляції та при апеляційному розгляді через затримання його сина ОСОБА_9 слідчим Здолбунівської районної прокуратури Рудюком В.Р. постановою від 5 квітня 2007 року за цим фактом відмовлено в порушенні кримінальної справи за п.1 ст.6 КПК України відносно службових осіб Здолбунівського РВ УМВС, за відсутністю події злочину.

Предмети, які мають значення для справи, були вилучені та приєднані до справи з дотриманням вимог, передбачених ст.ст.79, 190, 191 КПК України, а тому доводи апеляції про істотне порушення кримінально-процесуального законодавства під час проведення огляду місця події, вилучення та зберігання речових доказів не ґрунтується на матеріалах справи. Що стосується інших речових доказів, про які йдеться в апеляції ОСОБА_3, то з цього питання суд першої інстанції ретельно їх перевірив, дав відповідну оцінку і визнав їх неналежними й недопустимими.

Так, суд перевірив факт відсутності в матеріалах справи основного протоколу огляду місця події, під час якого були вилучені куски дроту, плоскогубці, кліщі і допитав у судовому засіданні як свідка слідчого прокуратури ОСОБА_29 Він показав, що процесуальні дії з огляду помешкань підозрюваного ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 проводили працівники міліції за його дорученням, наданим у порядку ст.114 КПК України, речові докази після їх вилучення передавали на експертизу.

Проте, за висновком службового розслідування від 02 квітня 2007 року, матеріали виконаного доручення слідчого прокуратури Здолбунівського району від 18 листопада 2002 року по справі в канцелярії РВ УМВС не реєструвалися і речові докази не здавалися (т.4 а.с.164 ).

Факт проведення огляду помешкання ОСОБА_3 колишнім слідчим Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_30 підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_32, які залучалися в якості понятих. Проте, пояснити, які саме предмети вилучалися, їх кількість та індивідуальні особливості за спливом часу не змоги.

Свої показання свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_32 повністю підтвердили при проведенні за їх участі відтворення обстановки та обставин події (т.4 а.с.24-25, 29-30).

З постанови слідчого про призначення судово-трасологічної експертизи від 18 листопада 2002 року вбачається, що на дослідження експертам Рівненського НДЕКЦ представлено шість плоскогубців, вилучених в господарстві ОСОБА_4, дріт та плоскогубці, вилучені в господарстві ОСОБА_3, а також дріт, яким був обв'язаний труп ОСОБА_4 (т.1а.с.89).

Згідно висновку експерта №366 від 22 листопада 2002 року сліди перекусу на дроті, вилученому з трупа ОСОБА_4 при огляді трупа в Рівненському ОБСМЕ, яким вона була прив'язана до металевого стороннього предмету, придатні для ідентифікації та залишені різцями плоскогубців №4, вилучених 18 листопада 2002 року в господарстві ОСОБА_6 (т.1а.с.92-99).

З дослідної частини висновку експерта №366 вбачається, що вказані в постанові слідчого предмети доставлені слідчим нарочним упакованими, поліетиленовий пакет з речами, вилученими 18 листопада 2002 року під час огляду помешкання ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 ОСОБА_33, що не відповідає даним протоколу огляду місця події (т.1 а.с.57) щодо осіб, які проводили дану слідчу дію чи приймали у ній участь та адреси її проведення. Дріт, вилучений з трупа ОСОБА_4, складається з семи відрізків довжиною 107см, 180см, 164см, 174см, 60см, 30см, 15см.

Проте, у протоколі огляду місця події від 18 листопада 2002 року кількість вилученого з трупа ОСОБА_4 дроту та довжина не конкретизована, спосіб його зняття з трупа не відображено.

Дріт, вилучений з господарства ОСОБА_6 та представлений на експертизу, слідчим не оглядався, його кількість, довжина та інші особливості не встановлені, до матеріалів справи як речові докази не долучалися.

З висновку експерта №10-46 від 06 квітня 2007 року вбачається, що фрагменти дротів з металу світло-сірого кольору, вилучені в ході огляду трупа ОСОБА_4 та господарства ОСОБА_6 представлені у загальному пакеті (без маркування місця вилучення кожного дроту), позначені експертом за цифровими номерами від 1 до 17. При цьому, об'єкти №1-5, 13, 14, 16, 17 (дроти діаметром 3мм) мають між собою спільну родову належність і не мають спільної родової належності з об'єктами №6-12, 15 (дроти діаметром 3.2мм) (т.4а.с.94-97).

Постановою слідчого від 10 лютого 2003 року до кримінальної справи в якості речових доказів долучено плоскогубці з червоними поліетиленовими ручками, вилучені в господарстві ОСОБА_3 (т.2 а.с.8).

З огляду на викладене, вилучені в господарстві ОСОБА_3 плоскогубці, щодо яких в порушення вимог ст.ст.188, 190 КПК України відсутній письмовий протокол слідчого, та проведені з ними дослідження (висновки експертів) є неналежними доказами у справі, а тому судом правомірно відхилені.

Виходячи з наведених обставин, суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку зібраним у справі доказам і дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України кваліфікував вірно.

Покарання призначено засудженому ОСОБА_3 судом першої інстанції з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, його віку, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Судом також було враховано, що ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин згідно ст..12 КК України, за місцем роботи характеризується позитивно, є пенсіонером за вислугою років, має серцево-судинні захворювання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий. Таке покарання колегія суддів вважає справедливим за даний злочин.

Цивільний позов у справі вирішено відповідно вимог ст.28КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставою для зміни чи скасування вироку при перевірці в апеляційному порядку відповідно до вимог ст.365 КПК України (1960 року) не виявлено.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Здолбунівського районного суду від 21 червня 2013 стосовно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Запобіжний захід ОСОБА_3 підписку про невиїзд змінити на взяття під варту із залу суду.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 20 листопада 2013 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді: А.С. Квятковський

О.А. Міщенко

В.Я. Іващук