Справа №1805/7673/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко А.П.
Номер провадження 22-ц/788/2363/13 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.
Категорія - 51
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Маслова В. О., Сибільової Л. О.,
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумського державного університету
про зміну підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу і зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а :
27 вересня 2011 року ОСОБА_3 вперше звернувся до суду з позовом, який розглядався у даній справі.
Позивач просив суд :
- скасувати наказ № 105-ІІ від 28 лютого 2008 року;
- зобов'язати видати новий наказ, яким вважати його звільненим днем винесення рішення за ч. 3 ст. 38 КЗпП;
- зобов'язати видати трудову книжку з внесеними змінами у відповідності з п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року;
- зобов'язати надати всі необхідні документи для встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, оригінали з мокрими печатками акту ф. Н-1, акту ф. Н-5 та направлення на МСЕК;
- стягнути компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку, вихідну допомогу, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки ( т.1 ас. 7-8).
Рішенням суду від 09 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені або невірно застосовані норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_3 працював в Сумському державному університеті на посаді сторожа відділу охорони з 16 жовтня 2001 року по 29 лютого 2008 року ( т.1 а.с.13; т. 2 а.с. 248).
Наказом СумДУ від 28 лютого 2008 року № 105-ІІ сторожа відділу охорони ОСОБА_3 звільнено 29 лютого 2008 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Наказано також бухгалтерії провести повний розрахунок на 29 лютого 2008 року та виплатити грошову компенсацію за 10 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 16 жовтня 2007 року по 29 лютого 2008 року. (т. І а.с.108-109).
Зі змісту наказу про звільнення позивача з роботи вбачається, що він за останній рік перед звільненням двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності і знову допустив порушення трудової дисципліни.
Зокрема.
05 жовтня 2007 року, заступивши для охорони майна університету, ОСОБА_3 покинув місце служби, займався навантаженням та вивозом будівельного сміття для особистого гаражу, чим порушив вимоги пунктів 2.4,2.5, 2.6, 2.15 Робочої інструкції № 34 сторожа корпусу «Г», затвердженої проректором по АГЧ ОСОБА_4. За ухилення від виконання своїх трудових обов'язків наказом № 556-ІІ від 02 листопада 2007 року ОСОБА_3 була оголошена догана ( т.1 ас. 103).
08 грудня 2007 року, несвоєчасно прибувши для несення служби, ОСОБА_3 ухилявся від виконання службових обов'язків без поважних причин. За назване порушення трудової дисципліни наказом № 672-ІІ від 24 грудня 2007 року до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани ( т.1 ас.104).
За порушення трудової дисципліни, які були допущені у грудні 2007 року, наказом № 47-ІІІ від 25 січня 2008 року ОСОБА_3 була оголошена догана ( т.1 ас. 105). Проте, після видання названого наказу адміністрації СумДУ стали відомі нові факти, пов'язанні з порушенням трудової дисципліни, про які йшла мова у наказі № 47-ІІІ від 25 січня 2008 року, а тому цей наказ був скасований наказом № 94-І від 19 лютого 2008 року з метою застосування до ОСОБА_3 більш суворого заходу дисциплінарного стягнення (т.1 ас. 106).
26 лютого 2008 року на засіданні профкому СумДУ було вирішено надати згоду профкому на звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст. 40 КЗпП України (т. І а.с.111).
Наказом № 105-ІІ від 28 лютого 2008 року сторож відділу охорони ОСОБА_3 був звільнений 29.02.2008 р. за п. 3 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Наказано провести з ним повний розрахунок станом на 29.02.2008 р. та виплатити грошову компенсацію за 10 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 16.10.2007 р. по 29.02.2008 р. ( т.1 ас.108).
Підставою для видання наказу про звільнення стало допущене ОСОБА_3 систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, з урахуванням того, що раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оголошених наказами № 556-ІІ від 02 листопада 2007 року та № 672-ІІ від 24 грудня 2007 року.
З наказу про звільнення позивача вбачається наступне.
« У відповідності до графіку чергування ОСОБА_3 повинен був заступити на охорону 12 грудня 2007 року, проте на роботі він не з'явився, в порушення вимог п. 2.1 робочої інструкції № 34 про неможливість виходу на роботу адміністрацію СумДУ заздалегідь не попередив, був відсутнім на роботі з невідомих причин до 31 грудня 2007 року. На підтвердження поважності причин відсутності на роботі 16 січня 2008 року ОСОБА_3 надав листок непрацездатності серії ВАК № 250522, виданий 27.12.2007 р., з якого вбачалось, що він знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні Сектору медичного забезпечення УМВС України в Сумській області з 11 по 27 грудня 2007 року.
У зв'язку з відсутністю на роботі з 28 по 31 грудня 2007 року без поважних причин наказом № 47-ІІІ від 25.01.2008 року до ОСОБА_3 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Період тимчасової непрацездатності з 11 по 27 грудня 2007 року на підставі листка непрацездатності був оплачений ОСОБА_3 у встановленому порядку.
Як на поважну причину своєї відсутності на роботі з 28 по 31 грудня 2007 року ОСОБА_3 4 лютого 2008 року надав копію обмінної карти з санаторію "Буревісник" м. Євпаторія, яка суперечила вищеназваному листку непрацездатності. Службовим розслідуванням 12 лютого 2008 року було встановлено, що ОСОБА_3 перебував на санаторно-курортному лікуванні з 12.12.2007 р. по 31.12.2007 p., а наданий ним листок непрацездатності не відповідає дійсності.
В наказі про звільнення ОСОБА_3 зазначалось, що в порушення вимог посадової інструкції він заздалегідь не попередив керівництво про неможливість виходу на роботу згідно графіку, не з'являвся на роботу і не виконував службових обов'язків 12, 16, 20, 24 та 28 грудня 2007 року, що призвело до того, що охорона майна університету у ці дні здійснювалась неефективно. Констатовано також про те, що кошти для оплати фіктивної непрацездатності за період з 11.12.07 р. по 28.12.07 р. отримані ОСОБА_3 шляхом обману. Дані обставини стали підставою для утримання з заробітної плати ОСОБА_3 безпідставно отриманих за вищеназваним лікарняним коштів.
Як зазначалось у наказі про звільнення, не дивлячись на дисциплінарні стягнення, ОСОБА_3 продовжив порушувати трудову дисципліну. Так, 27.01.2008 p., заступивши на зміну з запізненням на 1 годину 20 хвилин, близько 10 год. 40 хв. він зник з території, де повинен нести охорону, і був відсутній 2 години. Встановлено, що у цей час він знаходився у спортивному комплексі і дивився волейбольний матч. У відповідності до затвердженого графіку чергувань, з яким ОСОБА_3 був ознайомлений, 24.02.2008 р. він мав заступити на чергування о 8-й годині. З'явившись на роботу близько 14-ї години, своє запізнення він пояснив тим, що його зняли з потягу. Щодо підстав зняття з потягу та обставин запізнення на роботу надати пояснення відмовився » ( т. 1 ас. 108).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення .
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про доведеність фактів порушення ОСОБА_3 трудової дисципліни без поважних причин, які відображені у наказах № 556-ІІ від 02 листопада 2007 року та № 672-ІІ від 24 грудня 2007 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_3 був ознайомлений з цими наказами і знову допустив невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх доводів про те, що за час перебування у трудових відносинах з відповідачем звертався із заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП. Таку заяву він подав вже після його звільнення. В той же час у відповідача було достатньо підстав для звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Доводи апеляційної скарги про незаконність наказу про звільнення колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними у справі доказами.
Судом встановлено, що 29 лютого 2008 року ОСОБА_3 був запрошений до відділу кадрів, щоб довести до його відома наказ про звільнення. Зайти до відділу кадрів він відмовився. У зв'язку з цим працівники відділу кадрів ОСОБА_5 (заступник начальника відділу кадрів) та ОСОБА_6 (провідний фахівець відділу) за дорученням свого керівника зайшли до кабінету начальника відділу охорони ОСОБА_7, де на той час знаходився ОСОБА_3, і в присутності ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_3 про його звільнення 29 лютого 2008 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України та запропонували йому отримати копію наказу № 105-ІІ від 28 лютого 2008 року, трудову книжку та розрахунок в касі університету (т. І а.с 110).
Проте, ОСОБА_3 відмовився отримати копію наказу і трудову книжку, про що названими особами був складений відповідний акт ( т. 1 ас.110).
Під час розгляду справи ОСОБА_3 не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач створював для нього будь-які перешкоди у отриманні ним своєї трудової книжки.
В той же час 03.03.2008 р. та 01.04.2008 р. відповідач надсилав позивачу листи з проханням отримати трудову книжку у зв'язку з його звільненням. З цього приводу відповідач надав беззаперечні докази, а саме, повідомлення про вручення особисто ОСОБА_3 поштового відправлення ( т. 1 ас. 117, 118 зворот).
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність вини СумДУ у затримці видачі позивачу трудової книжки, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою у видачі трудової книжки.
Встановлено і цих обставин ОСОБА_3 не заперечує, що станом на час ухвалення рішення він вже отримав у відповідача свою трудову книжку.
Колегія суддів вважає, що у вищенаведеній частині рішення суду є законним і обгрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.
В той же час колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення позову про стягнення компенсації за невикористану відпустку та в частині покладення на Сумський державний університет обов'язку надати оригінал з "мокрою" печаткою акту форми Н-5 та направлення на МСЕК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, оскільки при вирішенні названих позовних вимог суд допустив порушення норм матеріального права та помилився у оцінці доказів у справі.
При вирішенні позову про стягнення компенсації за невикористану відпустку колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 2001 року являється інвалідом ІІІ групи, проте позивач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили, що під час перебування у трудових відносинах він повідомляв адміністрацію СумДУ про наявність у нього групи інвалідності. Доводи позивача про протилежне спростовуються матеріалами справи. Зокрема, при написанні заяв на відпустки ОСОБА_3 жодного разу не зазначив про те, що має щорічну основну відпустку тривалістю 26 календарних днів та бажає її отримати. Навпаки, з його заяв на відпустки вбачається, що він з року в рік подавав заяви про надання щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дня ( т. 1 ас.89-92).
З "особової карточки" ОСОБА_3 вбачається, що вона не містить будь-яких відміток про наявність у нього групи інвалідності, а із записів у цій картці про надання відпусток вбачається, що з 2001 по 2007 рік позивачу надавалась щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні (т. 1 ас. 83).
Від ОСОБА_3 за час його роботи в СумДУ ніколи не надходило будь-яких скарг щодо невірної тривалості його щорічної основної відпустки. З матеріалів справи вбачається, що лише в позовній заяві, яка була подана до суду 27.09.2011 р. (через 2,5 роки після звільнення), ОСОБА_3 вперше зазначив про те, що має ІІІ групу інвалідності та має право на щорічну основну відпустку 26 календарних днів.
У преамбулі Закону України "Про відпустки" зазначається, зокрема, що цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, …. задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Відповідно до ст.6 Закону "Про відпустки" інвалідам III групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 26 календарних днів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що щорічна основна відпустка для інвалідів ІІІ групи тривалістю 26 календарних днів являється для працівника державною гарантією його права на відпочинок.
За наведених обставин колегія суддів виходить з того, що не дивлячись на те, що про наявність у позивача права на щорічну основну відпустку 26 календарних днів СумДУ стало відомо лише після його звільнення, таке право підлягає захисту (як гарантоване державою його право на відпустку) шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористаних 14 календарних днів відпустки (2 дня х 7 років). При підрахуванні розміру компенсації колегія суддів керується інформацією, яка міститься у довідці відповідача щодо нарахування відпускних: 14 днів х 19,34 грн. = 270 грн. ( т.1 ас. 167) .
В той же час слід зазначити, що стягнення на користь позивача названої компенсації невикористаної відпустки не може бути підставою для застосування положень ст. 117 КЗпП України, оскільки ненадання позивачу відпустки тривалістю 26 календарних днів сталося з вини самого позивача, який, як вже зазначалось вище, за час своєї роботи не повідомив відповідача про наявність у нього групи інвалідності. За таких обставин відсутня вина СумДУ у ненаданні позивачу щорічних відпусток тривалістю 26 календарних днів, а при його звільненні - відсутня вина СумДУ у невиплаті грошової компенсації за невикористаних 14 календарних днів відпустки.
При вирішенні позову про покладення на Сумський державний університет обов'язку надати оригінал з "мокрою" печаткою акту форми Н-5 та направлення на МСЕК колегія суддів виходить з наступного.
Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції ОСОБА_3 не заперечував то факту, що хоч і несвоєчасно, але отримав оригінал акту форми Н-1, проте категорично заперечував отримання оригіналу акту форми Н-5 та направлення на МСЕК.
На підтвердження своїх доводів про те, що названі документи були вручені позивачу, відповідач посилався на записи, які були зроблені у "журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків" ( т.1 ас. 124-126).
З приводу названого доказу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи ухвалою від 20 жовтня 2011 року суд першої інстанції зобов'язав Сумський державний університет надати цілий ряд документів стосовно спору, який розглядався у даній справі.
Надані відповідачем на пропозицію суду документи знаходяться у т.1 на ас. 64-148.
Серед названих документів є ксерокопії титульної сторінки і двох аркушів "журналу реєстрації потерпілих від нещасних випадків". Відповідач не заперечував, що суд першої інстанції оглядався оригінал цього "журналу" і переконався у тому, що надана суду ксерокопія відповідає оригіналу ( т.1 ас. 124-126).
Відповідно до запису у названому "журналі" 04.03.2008 р. ОСОБА_3 отримав акт за формою Н-1. Вбачається, що у 2011 році у названому "журналі" не було будь-яких інших записів щодо отримання позивачем інших документів, окрім акту Н-1 (ас. 126).
Проте, на підтвердження своїх доводів про вручення позивачу оригіналу акту форми Н-5 та направлення на МСЕК, представник СумДУ надав у судовому засіданні суду апеляційної інстанції для огляду вищеназваний "журнал реєстрації потерпілих від нещасних випадків", який вже містив додаткові записи, яких не було у 2011 році, тобто під час надання суду першої інстанції ксерокопії даного "журналу". Зокрема :
- біля одного підпису ОСОБА_3 зроблені дописки про те, що 04.03.2008 р. він, начебто, отримав не тільки акт форми Н-1, але й ще акт форми Н-5;
- зроблена дописка про те, що "акт форми Н-5 і направлення на МСЕК отримав повторно 03.02.2009 р." і т.д. Біля цієї дописки стоїть підпис, але ОСОБА_3 категорично заперечує, що це його підпис.
Заслухавши пояснення сторін, колегія суддів прийшла до висновку про недостовірність інформації, яка міститься у дописках, зроблених у названому "журналі" після виготовлення з нього ксерокопії у 2011 р.
При ухваленні нового рішення колегія суддів виходить з доведеності факту отримання 04.03.2008 р. ОСОБА_3 акту форми Н-1, оскільки з цього приводу у "журналі" був зроблений відповідний запис і ОСОБА_3 поставив свій підпис. Є очевидним і те, що дописки до цього запису "про отримання 04.03.2008 р. ще й акту форми Н-5" - були зроблені вже після надання суду ксерокопії з журналу у 2011 році.
За таких обставин викликає сумніви у своїй достовірності і запис "про отримання ОСОБА_3 повторно 03.02.2009 р. акту форми Н-5 і направлення на МСЕК". При цьому колегія суддів виходить з того, що :
- по-перше, відсутні достовірні дані про вручення позивачу названих документів у перший раз;
- по-друге, при виготовленні ксерокопії цього аркушу "журналу" у 2011 році названий запис (начебто зроблений 03.02.2009 р.) був відсутній.
Відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112, чинного на час виникнення спірних правовідносин :
п. 10. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний, зокрема, негайно: 2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування ;
п. 13. Комісія зобов'язана протягом трьох діб, зокрема : скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі - акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;
п. 22. Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) протягом трьох діб надсилаються роботодавцем, зокрема, потерпілому або особі, яка представляє його інтереси.
Таким чином колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Сумський державний університет надати ОСОБА_3 оригінал з "мокрою" печаткою акту форми Н-5, затвердженого 18 грудня 2007 року, та направлення на МСЕК, так як надання працівнику (потерпілому) названих документів передбачено п.22 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, пп.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2013 року в частині вирішення позову про стягнення компенсації за невикористану відпустку та в частині покладення на Сумський державний університет обов'язку надати оригінал з "мокрою" печаткою акту форми Н-5 та направлення на МСЕК - скасувати і ухвалити нове рішення.
Стягнути з Сумського державного університету на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку, за 14 календарних днів, 270 грн. 76 коп. ( двісті сімдесят грн. 76 коп.).
Зобов'язати Сумський державний університет надати ОСОБА_3 оригінал з "мокрою" печаткою акту форми Н-5, затвердженого 18 грудня 2007 року, та направлення на МСЕК.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -