РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 121/5153/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
№ провадження: 22-ц/190/6459/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. П.
"20" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Руснак А.П.,
Суддів:Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,
При секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Фороської селищної ради, Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, Фороська селищна рада про визнання права власності на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у період шлюбу з відповідачкою, ними було укладено договір про пайову участь у будівництві за умовами якого сторони мали діяти з метою створення нежитлової будівлі - магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1,та по закінченні будівництва отримати право власності по ? кожним з учасників договору на магазин.Але по закінченню будівництва право власності на зазначене майно було зареєстровано за відповідачкою у цілому. Оскільки його вклад складає ? частину загальних коштів вкладених у будівництво, просив визнати за ним право власності на 1/2 частку зазначеної нежитлової будівлі.
Треті особи за первісним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, мотивуючи вимоги тим, що між ними та ОСОБА_6, ОСОБА_7 24 жовтня 2001 року було укладено договір про пайову участь у будівництві, відповідно до якого сторони за договором зобов'язалися спільно діяти для досягнення загальної господарської мети - будівництва першого поверху будинку магазина, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Оскільки зазначене майно було створено в результаті їх спільної діяльності з ОСОБА_6, ОСОБА_7, позивачі просять визнати право власності за кожним по 1/4 частки зазначеної нежитлової будівлі.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволені.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку об'єкта нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 264,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9 - відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати по справі у виді судового збору у розмірі 1 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_6 скасувати, ухвалити в цей частині нове рішення про відмову в позові. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 та задоволення їх позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_8, ОСОБА_9 - відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконкому Фороської сільради від 11 липня 1999 року № 205 (2) приватному підприємцю ОСОБА_7 дозволено будівництво магазину на приринковій площі в смт Форос м. Ялта Автономної Республіки Крим, зобов'язано її після закінчення будівництва магазину ввести будівлю в експлуатацію в установленому законом порядку. Згідно з рішенням Фороської сільради від 10 грудня 1999 року № 8.17 приватному підприємцю ОСОБА_7 продано земельну ділянку площею 64,7 кв.м на АДРЕСА_1 на ринковій площі, для будівництва і обслуговування магазину, для здійснення підприємницької діяльності. На підставі цього рішення підприємцю ОСОБА_7 видано державний акт про право власності за земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування магазину площею 64, 7 кв. м від 27 жовтня 2000 року серії КМ №000016.
24 жовтня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладено договір про пайову участь у будівництві, за умовами якого сторони зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальної господарської мети - будівництва першого поверху будівлі магазину, розташованого на АДРЕСА_1 Відповідно до умов цього договору сторони мають право при здачі об'єкта будівництва в експлуатацію оформити право власності на перший поверх магазину по 1/4 частині на кожного учасника договору.
20 квітня 2004 року між зазначеними особами укладено угоду про внесення змін до договору від 24 жовтня 2001 року, відповідно до якої сторони зобов'язані спільно діяти для досягнення загальної господарської мети - будівництва трьохповерхової будівлі магазину, розташованого на АДРЕСА_1; після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та його державної реєстрації сторони отримують право спільної часткової власності на магазин по 1/4 частині на кожного учасника договору.
Рішенням виконкому Фороської сільради від 26 травня 2006 року №74 суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_7 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - магазину продуктово-промислової продукції та кафе на приринковій площі на АДРЕСА_1 загальною площею 263,1 кв. м. На підставі цього рішення 9 лютого 2007 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю магазину та кафе загальною площею 263,1 кв. м.
Рішенням Фороської сільради від 15 грудня 2006 року № 7 затверджений проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0078 га (у доповнення до земельної ділянки, яка перебуває у власності) в оренду строком на 49 років для будівництва й обслуговування магазину продуктово-промислової продукції та кафе за вказаною адресою. На підставі зазначеного рішення 5 березня 2007 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 та Фороською сільрадою укладено договір оренди земельної ділянки.
Після проведеної реконструкції третього поверху вказаної будівлі ОСОБА_7 звернулася із заявою до виконкому Фороської сільради про реєстрацію змін і рішенням виконкому від 21 квітня 2011 року № 50 за ОСОБА_7 зареєстровано відповідні приміщення після проведеної реконструкції третього поверху магазину. На підставі цього рішення 1 червня 2011 року ОСОБА_7 видано нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину загальною площею 264,7 ка. м, розташовану на АДРЕСА_1
Задовольняючи позов ОСОБА_6 та визнаючи за ним право власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не заперечується укладання договору про пайову участь та угоди. Однак після спливу терміну дії договору учасники договору не оформили своїх прав, тому спірне майно, як таке, що створене під час шлюбу є спільною власністю подружжя і частка позивача складає ?, а не ? як це передбачалося договором про пайову участь. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суд послався на те, що договірні відносини учасників договору про пайову участь у будівництві скінчилися, тому вони мають право лише на матеріальну компенсацію.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до вимог ст. ст. 355 - 357 ЦК України, на підставі яких заявлено позов, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Позивач та відповідачка ОСОБА_7 знаходилися у шлюбі з 18 грудня 1987 року по 08 серпня 2011 року. Договір про пайову участь укладений 24 жовтня 2001 року, передбачає участь позивача в будівництві як окремого учасника договору, за рахунок його особистих коштів, а не за рахунок спільних коштів подружжя. За таких обставин пред'явлені ОСОБА_6 позовні вимоги про визнання права власності за ним на 1/2 частину спірної нерухомості не відповідають умовам договору про пайову участь у будівництві, якім передбачено набуття права на її 1/4 частину. А посилання на те, що в новостворене майно ним вкладено кошти, які складають 1/2 частину загальних коштів, вкладених в будівництво, не підтвердженні відповідними доказами.
Застосування судом норм сімейного права за таких обставин та визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя є помилковим.
Рішення як таке, що ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п. 3,4 ч.1. ст. 309 ЦПК України.
Право ОСОБА_6 на отримання у власність ? спірної нерухомості визнається відповідачкою та третіми особами у справі, набуття ним такого права передбачено умовами укладеного ним договору про пайову участь від 24 жовтня 2001 року. Його позовні вимоги підлягають задоволенню частково в обсязі визнання права власності на ? частину спірного нерухомого майна.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом
Позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пред'явлені ними також з підстав ст. ст. 355 - 357 ЦК України, задоволенню не підлягають. ОСОБА_11 до якого пред'явлений позов про визнання права власності, є таким самим учасником договору про пайову участь, титульним власником спірного майна є відповідачка ОСОБА_7
Відповідно до п.10 додаткової угоди укладеної сторонами у разі неможливості надання співвласникам у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності, кожен з них має право вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної компенсації. Однак, такі позовні вимоги ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до інших учасників договору про пайову участь не пред'являлися.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_6 право на ? частку нежитлової будівлі, загальною площею 264, 7 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1
В решті позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
В позові ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку у двадцятиденний строк.
Судді