ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18.11.2013Справа № 901/2952/13
За позовом Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум»
про розірвання договору оренди та стягнення 123 492,74 грн.
Суддя С.А.Чумаченко
Представники сторін:
від прокуратури - Проватар Т.В., старший прокурор відділу прокуратури м. Сімферополя;
від позивача - Манжула А.М., довіреність № 700/40/01 від 17.06.2013, представник;
від відповідача - Головченко І.В., довіреність б/н від 03.10.2013, представник.
СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора міста Сімферополя звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради 119 782,71 грн. орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з частину січня 2013 по 30.06.2013 та 3 710,03 грн. пені за період з 01.01.2013 по 10.062013, що підлягають зарахуванню на р/р 33218871700002 у ГУ ГКСУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ОКПО 38040558; розірвання договору оренди комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів від 12.02.1993, укладений 16.08.2007 року у новій редакції на підставі Угоди про зміну та доповнення договору від 16.08.2007 «Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради - цілісного майнового комплексу по індивідуальному пошиву та ремонту взуття Орендному взуттєвому підприємству «Даніель», укладений між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та ТОВ «Даніель-Максимум»; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» повернути орендоване комунальне майно - цілісний майновий комплекс по індивідуальному пошиву та ремонту за адресою: м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, остаточною вартістю 1 517214,00 грн. Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.08.1993 між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Сімферопольською фабрикою індпошиву та ремонту взуття (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум») було укладено договір про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради - цілісний майновий комплекс за адресою: м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а. Додатковими угодами був продовжений строк дії договору та був змінений розмір орендної плати. В результаті проведеної перевірки прокуратурою м. Сімферополя було встановлено, що відповідач встановлений договором обов'язок щодо своєчасного внесення орендної плати не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з орендної плати відповідно до пункту 3.5 договору за період з 01.12.2012 по 30.06.2013, з урахування часткової сплати, у розмірі 119 782,71 грн., що і стало підставою для звернення прокуратурою до господарського суду із позовною заявою.
Заявою від 05.11.2013 прокурор конкретизував прохальну частину позовної заяви. Таким чином, суд продовжує розгляд справи за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» про:
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель- Максімум» 119 782, 71 грн. орендної плати за період - частина січня 2013 року по 30.06.2013 та 3 710,03 грн. пені за період з 01.01.2013 по 10.06.2013 на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, перерахувавши їх до міського бюджету м. Сімферополя;
- розірвання договору оренди комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів від 12.02.1993, в редакції угоди від 16.08.2007 «Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради - цілісного майнового комплексу по індивідуальному пошиву та ремонту взуття Орендному взуттєвому підприємству «Даніель», укладеного між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум»;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель- Максімум» повернути орендоване комунальне майно цілісного майнового комплексу по індивідуальному пошиву та ремонту взуття, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, що складається з: будівлі управління (інвентарний номер 4), цеху розрубу (інвентарний номер 3), майстерні № 11 (інвентарний номер 6); майстерні № 22 (інвентарний номер 5); майстерні № 7 (інвентарний номер 7); майстерні № 26 (інвентарний номер 8); майстерні № 36 (інвентарний номер 9); майстерні № 24 (інвентарний номер 10); майстерня № 1 (інвентарний номер 11): машинки для розтягування взуття(інвентарний номер 154); машинки «ПЄРСИ» (інвентарний номер 128); машинки швейної (інвентарний № 25); машинки швейної (інвентарний № 26); машинка швейної (інвентарний № 27); станка оздоблювального СОМ (інвентарний № 147); станка оздоблювального (інвентарний № 360); станка оздоблювального СОМ (інвентарний № 349); станка оздоблювального СОМ (інвентарний № 377); станка оздоблювального СОМ (інвентарний № 141); станка СОМ-3 (інвентарний № 146); станка СОМ-3 (інвентарний № 143); станка СОМ-3 (інвентарний № 151); станка оздоблювального (інвентарний № 145); станка ОМ-2Р (інвентарний номер 129) ринковою вартістю 1 490 274 грн. до комунальної власності Сімферопольської міської ради.
Присутній у судовому засіданні прокурор та представник Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради підтримали та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради не визнав з підстав, викладених у раніше поданому відзиві від 14.10.2013, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, а тому не знаходить підстав для відкладення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокуратури, позивача та відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
12.02.1993 між виконкомом Сімферопольської міської ради народних депутатів (орендодавець) та організацією орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття (орендар) було укладено договір про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття (а.с. 14-16).
Предметом даного договору виступив цілісний майновий комплекс за адресою: м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, який був переданий орендарю за актами № 1, № 2 прийому-передачі у комунальну власність Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття - а.с. 17-18).
З рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів № 152 від 12.02.1993 «Про реєстрацію орендного взуттєвого підприємства «Даніель» вбачається, що орендне взуттєве підприємство «Даніель» є правонаступником раніше зареєстрованого орендного підприємства фабрики індивідуального пошиву та ремонту взуття «Ремобувь», яке вирішено зареєструвати та видати свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 20).
В подальшому сторонами вносились зміни до даного договору та продовжувався строк його дії.
Так, додатковою угодою № 1033 від 23.07.1999 строк дії договору оренди комунального майна від 12.02.1993 продовжено до 01.07.2000 (а.с. 26).
Додатковою угодою № 1321 від 28.02.2000 строк дії договору оренди комунального майна від 12.02.1993 продовжено до 01.08.2001 (а.с. 32).
Додатковою угодою № 1301 від 27.07.2001 строк дії договору оренди комунального майна від 12.02.1993 продовжено до 01.08.2002 (зворот а.с. 34).
Додатковою угодою № 870 від 24.05.2002 строк дії договору оренди комунального майна від 12.02.1993 продовжено до 01.08.2003 (а.с. 36).
Угодою про зміни та доповнення договору від 12.02.1993 сторони узгодили, зокрема, що Фонд комунального мана Сімферопольської міської ради є правонаступником прав та обов'язків реорганізованого Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим у м. Сімферополі за вищевказаним договором (а.с. 38).
На підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 392 від 27.02.2004 була укладена угода про зміну і доповнення до договору оренди, пунктом 11.2 якої встановлено, що строк дії договору оренди від 12.02.1993 також продовжувався на підставі рішення міськвиконкому Сімферопольської міської ради № 1236 від 16.09.1998 та від 27.02.2004 року № 392 до 01.10.2004 року (а.с. 48-52).
На підставі рішення 25-ої сесії 4-го скликання Сімферопольської міської ради № 369 від 17.02.2005 та ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2007 року у справі № 2-5/4782-2007 укладена угода про зміну та доповнення за договором оренди комунального майна від 12.02.1993, пунктом 10.1 якої строк дії договору оренди продовжено до 01.10.2008 року.
В подальшому, на підставі наказу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради № 836 від 11.11.2008 укладена угода про зміну та доповнення до договору оренди, пунктом 1 якої строк дії договору оренди від 12.02.1993 продовжено до 01.10.2009 року (а.с. 66).
Угодою від 05.11.2009 строк дії договору оренди продовжено до 01.10.2010 року (а.с. 65).
Угодою від 11.10.2011 строк дії договору оренди від 12.02.1993 продовжено до 01.10.2011 (а.с. 67).
Угодою № 12 від 23.12.2011 строк дії договору оренди продовжено до 01.10.2012. Зазначеною угодою та додатковою угодою від 25.01.2012 року внесено зміни в договір в частині орендної плати (а.с. 71-72).
В подальшому договір оренди від 12.05.1995 року в порядку, який передбачено частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», продовжено за відсутністю заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 621763 від 11.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» є правонаступником Орендного взуттєвого підприємства «Даніель» (а.с. 131-134).
Пунктом 2.2 договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності від 12.02.1993 встановлено, що орендна плата за використання встановлюється у розмірі 1,5% госпрозрахункового доходу за закінченням кожного кварталу.
Розмір орендної плати у подальшому неодноразово змінювався додатковими угодами від 30.06.2000, 11.07.2002, 30.05.2003, 27.02.2004, 06.08.2007.
16.08.2007 сторонами було укладено угоду про зміну та доповнення договору від 12.02.1993 та викладено договір у новій редакції (а.с. 57-64).
Пунктом 3.1 договору у редакції угоди від 16.08.2007 визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 та становить без ПДВ за перший місяць оренди січень 2007 року 2 526, 27 грн.
Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний (пункт 3.2 договору у редакції угоди від 16.08.2007).
Згідно пункту 3.3 договору у редакції угоди від 16.08.2007 орендна плата перераховується орендарю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, що слідує за звітним місяцем.
Пунктом 3.5 договору у редакції угоди від 16.08.2007 визначено, що оренда плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету у відповідності з діючим законодавством України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день сплати.
Угодою № 11 про внесення змін та доповнень від 23.12.2011 сторони договору дійшли згоди щодо зміни розміру орендної плати з 20.09.2011 та у пункті 3.1 визначили, що розмір орендної плати за перший місяць оренди складає 12 209,17 грн. (вересень 2011 року), згідно з угодою № 12 від 23.12.2011 орендна плата за місяць становить 20 249, 75 грн. (з листопада 2011 року), додатковою угодою № 12/1 від 25.01.2012 сторони встановили, що щомісячна орендна плата становить 20 229, 52 грн.
Проте, відповідач своє зобов'язання за договором оренди від 12.02.1993 щодо внесення орендної плати виконав лише частково. Неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати призвело до виникнення заборгованості з орендної плати відповідно до пункту 3.5 договору за період з 01.12.2012 по 30.06.2013 у розмірі 119 782,71 грн. (а.с. 83).
З метою досудового врегулювання даного спору Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити суму заборгованості за договором оренди від 12.02.1993, а саме: № 79/40/02 від 21.01.2013, № 232/40/02 від 21.02.2013, № 329/40/02 від 21.03.2013, № 451/40/02 від 22.04.2013, № 541/40/02 від 20.05.2013, № 683/40/02 від 21.06.2013, № 763/40/2 від 22.07.2013 (а.с. 84-90).
Проте, спроби досудового вирішення спору до позитивних результатів не призвели.
Таким чином, станом на сьогоднішній день за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» числиться заборгованість з орендної плати за договором про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття від 12.02.1993 у розмірі 119 782,71 грн.
Доказів погашення зазначеної суми заборгованості відповідачем всупереч вимогам статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.
Дослідивши надані прокурором та сторонами документи в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Звертаючись до суду з даними позовними вимогами, прокурор вказав на те, що недобросовісні дії відповідача, пов'язані з неналежним виконанням ним обов'язків своєчасного внесення плати за користування комунальним майном, а також з повернення комунального майна - цілісного майнового комплексу, завдають шкоду майновим інтересам держави, у зв'язку з чим виникла необхідність стягнення заборгованості за договором до бюджету у судовому порядку.
Предметом дослідження у даній справі є договір про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття від 19.02.1993.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Також відповідні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки він регулює, зокрема, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Так, частина 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
До основних обов'язків орендаря згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відноситься, зокрема, внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Термін договору оренди згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається за погодженням сторін.
Так, матеріали справи не містять доказів того, що договір про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття від 12.02.1993 втратив свою чинність, а відтак він є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» порушив одну із істотних умов договору про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття від 12.02.1993, не виконав належним чином своє зобов'язання за договором стосовно внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 119 782,71 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
У своєму відзиві відповідач не визнає заборгованість зі сплати орендних платежів за договором про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття від 12.02.1993 у розмірі 119 782,71 грн. з тих підстав, що термін дії вищевказаного договору закінчився 01.10.2012, у зв'язку з чим нарахування орендної плати за період з січня 2013 року є необґрунтованим. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що після закінчення строку дії договору оренди 01.10.2012, він не користувався майном, натомість неодноразово звертався до позивача про передачу (повернення) об'єкту оренди, але позивач не приймав об'єкт оренди і тільки 29.01.2013 між сторонами була укладена угода про повернення цілісного майнового комплексу. Крім того, відповідно до наказу Фонду комунального майна № 20 від 30.01.2013 відповідачем була створена інвентаризаційна комісія. На виконання даного наказу відповідачем був складений інвентаризаційний опис основних коштів, який був зданий до Фону комунального майна. Таким чином, відповідач вказує на відсутність його вини з неповернення об'єкту оренди, оскільки позивач сам ухиляється від його отримання та складення акту прийому-передачі.
Проте, слід зауважити, що заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки відповідачем не надано доказів того, що договір про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття від 12.02.1993 втратив свою чинність або був розірваний у встановленому порядку.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення
або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, строк дії договору про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття від 12.02.1993 був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором в порядку частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а відтак він є обов'язкових для виконання сторонами.
Крім того, твердження відповідача про ухилення позивача від прийняття об'єкту договору оренди - цілісного майнового комплексу та складення акту його прийому-передачі є також необґрунтованими, оскільки угодою щодо умов повернення цілісного майнового комплексу від 29.01.2013 на орендаря покладено ряд обов'язкові з вжиття заходів до повернення майна - цілісного майнового комплексу.
Так, пунктом 2.1 угоди встановлено, що при поверненні орендованого майна сторони керуються Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в міністерстві юстиції України 25.09.1997 за № 446/2250, що передбачає: створення спільної комісії по розмежуванню та оцінці вартості майна, що знаходиться на балансі підприємства; проведення повної інвентаризації майна, що знаходиться на балансі підприємства; проведення аудиторської перевірки стану бухгалтерської обліку майна, що перебуває в оренді, та іншого майна, за весь період оренди (рух основних засобів, нарахування і використання амортизаційних відрахувань по орендованих основних засобах, джерела придбання нових основних засобів та невідокремлюваних поліпшень орендованих основних засобів за час від початку оренди до дати інвентаризації, погоджених орендодавцем, переоцінки необоротних активів відповідно до вимог ПСБУ № 7 «основні засоби»); проведення оцінки вартості орендованого майна та майна набутого під час оренди за бюджетні кошти та за рахунок амортизаційних відрахувань, що знаходиться на балансі підприємства; погашення орендарем заборгованості з орендної плати, а у разі відсутності у орендаря коштів допускається погашення боргу за рахунок іншого майна, яке належить орендареві; прийняття рішення щодо розпорядження майном, що належить Сімферопольській міській раді.
Таким чином, відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» були вжиті не всі заходи щодо повернення об'єкту оренди. А відтак, суд дійшов висновку, що вини позивача у неприйнятті цілісного майнового комплексу немає, натомість обов'язок повернення вказаного майна відповідачем існує і на сьогоднішній день.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» заборгованості з орендної плати за договором про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів організації орендарів Сімферопольської фабрики індпошиву та ремонту взуття від 12.02.1993 у розмірі 119 782,71 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, Заступником прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» пені за період з 01.01.2013 по 10.06.2013 у розмірі 3 710,03 грн.
Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.
Так, пунктом 3.5 договору в редакції угоди від 16.08.2007 визначено, що оренда плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету у відповідності з діючим законодавством України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день сплати.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Системний аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом.
Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вимоги Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» пені за період з 01.01.2013 по 10.06.2013 у розмірі 3 710,03 грн. є обґрунтованими, заснованими на нормах діючого законодавства, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
З приводу позовних вимог Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради щодо розірвання договору оренди комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів від 12.02.1993, в редакції угоди від 16.08.2007 «Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради - цілісного майнового комплексу по індивідуальному пошиву та ремонту взуття Орендному взуттєвому підприємству «Даніель», укладеного між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» суд вважає необхідним зазначити наступне.
Частинами 1, 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Аналогічна правова позиція закріплена частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України: договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Сторони, в свою чергу, узгодили у підпункті 10.4 договору від 12.02.1993 у редакції угоди від 16.08.2007, що за ініціативою однієї зі сторін цей договір може бути розірваний рішенням господарського суду у випадках, передбачених діючим законодавством.
Крім того, згідно положень пункту 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» законом (частина третя статті 291 Господарського кодексу України, частина друга статті 651, стаття 783 Цивільного кодексу України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.
З огляду на те, що відповідач порушив істотні умови договору, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати за договором від 12.02.1993 за період з січня 2013 року по 30.06.2013 у розмірі 119 782,71 грн., суд задовольняє позовні вимоги Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради щодо розірвання договору оренди комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів від 12.02.1993, в редакції угоди від 16.08.2007 «Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради - цілісного майнового комплексу по індивідуальному пошиву та ремонту взуття Орендному взуттєвому підприємству «Даніель», укладеного між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум».
Крім того, відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 3 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, зокрема, що у разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.
Можливість розірвання договору оренди цілісних майнових комплексів за рішенням суду передбачена також пунктом 2 наказу Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997 «Про затвердження Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди».
З огляду на вищевикладене, суд задовольняє також позовну вимогу Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум» повернути орендоване комунальне майно цілісного майнового комплексу по індивідуальному пошиву та ремонту взуття, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а.
У судовому засіданні 18.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 25.11.2013.
Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель- Максімум» на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради 123 492,74 грн., у тому числі заборгованість з орендної плати у розмірі 119 782, 71 грн. та пеню у розмірі 3 710,03 грн.
3. Розірвати договір оренди комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів від 12.02.1993, в редакції угоди від 16.08.2007 «Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради - цілісного майнового комплексу по індивідуальному пошиву та ремонту взуття Орендному взуттєвому підприємству «Даніель», укладений між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даніель-Максімум».
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніель- Максімум» повернути орендоване комунальне майно цілісного майнового комплексу по індивідуальному пошиву та ремонту взуття, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, що складається з: будівлі управління (інвентарний номер 4), цеху розрубу (інвентарний номер 3), майстерні № 11 (інвентарний номер 6); майстерні № 22 (інвентарний номер 5); майстерні № 7 (інвентарний номер 7); майстерні № 26 (інвентарний номер 8); майстерні № 36 (інвентарний номер 9); майстерні № 24 (інвентарний номер 10); майстерня № 1 (інвентарний номер 11); машинки для розтягування взуття (інвентарний номер 154); машинки «ПЄРСИ» (інвентарний номер 128); машинки швейної (інвентарний № 25); машинки швейної (інвентарний № 26); машинка швейної (інвентарний № 27); станка оздоблювального СОМ (інвентарний № 147); станка оздоблювального (інвентарний № 360); станка оздоблювального СОМ (інвентарний № 349); станка оздоблювального СОМ (інвентарний № 377); станка оздоблювального СОМ (інвентарний № 141); станка СОМ-3 (інвентарний № 146); станка СОМ-3 (інвентарний № 143); станка СОМ-3 (інвентарний № 151); станка оздоблювального (інвентарний № 145); станка ОМ-2Р (інвентарний номер 129) ринковою вартістю 1 490 274 грн. до комунальної власності Сімферопольської міської ради.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.А. Чумаченко