14.11.2013
Справа № 127/19531/13-к
Провадження № 1/127/424/13
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2013 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Іванченко Я. М.,
секретарів – Ліщишина О.С., Курутіної О.В.,
за участю:
прокурора – Хоменка П.Л.
захисника – ОСОБА_1,
підсудного – ОСОБА_2,
перекладача – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, особи без громадянства, ІНФОРМАЦІЯ_3, без постійного місця проживання, раніше судимого:
- 19.02.1975 року Військовим трибуналом військової частини №64022 по ст. 247 п. «А» КК РСФСР до 5 років позбавлення волі;
- 28.04.1983 року Окрябирським районним судом м. Кірова за ч.2 ст. 144, ч.2 ст. 147, 40 УК РСФСР до 4 років позбавлення волі;
- 17.05.1984 року Усть-Куломским районним судом Коми АССР за ст. 206 ч.4, ст. 41 УК РСФСР до 6 років 11 місяців позбавлення волі, 01.02.1991 року звільнений по відбуттю покарання,
- 03.05.2000 року Туапсинським районним судом Краснодарського КР по. п. «а», «г» с. 2 ст. 162, п. «б», «г» ч.2 ст. 159, ч.2 ст. 325, ч.3 ст. 69 КК російської Федерації до 8 років позбавлення волі, згідно постанови Приморсько-Ахтарського районного суду Краснодарського КР від 02.12.2004 року звільнений на випробувальний термін строком 4 місяці 16 днів,
- у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України,-
в с т а н о в и в :
30.07.2011 року ОСОБА_2 будучи підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого злочину – вбивстві (матеріали виділені в окреме провадження), маючи на меті переховування від правоохоронних органів, незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_4. Так він, 31.07.2011 року, близько 07:00 години, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, перебуваючи на території приватного домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Вінниця, проїзд Волошковий, 27, зловживаючи довірою ОСОБА_4, під приводом потреби в лікуванні зубів, отримав від останньої грошові кошти у сумі 300 гривень, які використав на переховування від працівників міліції, при цьому не маючи наміру повертати кошти. Своїми умисними діями ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 300 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_2, 31.07.2011 року, близько 07:30 години, перебуваючи у приміщені будинку, що розташоване за адресою: м. Вінниця, проїзд Волошковий, 27, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_5, під приводом потреби в лікуванні зубів, отримав від останнього грошові кошти в сумі 1000 гривень, при цьому не маючи наміру їх повертати. Дані кошти ОСОБА_2 потерпілому не повернув та використав на переховування від правоохоронних органів. Своїми умисними діями ОСОБА_2 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 1000 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_2, 31.07.2011 року, близько 11:00 години, перебуваючи у приміщені квартири № 87, що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Короленка, 35, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_6, повідомивши їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для сплати орендної плати за квартиру, отримав від останньої гроші у сумі 200 гривень, не маючи наміру повертати грошові кошти. Дані кошти ОСОБА_2 використав на переховування від працівників міліції. Своїми умисними діями ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 200 гривень.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав, дав суду показання, що він брав кошти вборг у потерпілих та кошти мав намір повернути та повернув, затримка з поверненням коштів виникла в зв’язку з тим, що він був затриманий працівниками міліції.
В ніч з 30.07.11 на 31.07.11 в його помешканні сталось вбивство. 31.07.2011 року йому потрібні були кошти для власних потреб, щоб поїхати в Росію попрощатися з рідними – неофіційною дружиною та сином, після чого він мав намір здатись до правоохоронних органів, тому зустрівшись зранку з ОСОБА_5, з яким у нього були довірливі відносини, попросив у останнього на лікування зубів кошти, та останній дав йому 500 гривень. Він пообіцяв повернути гроші через кілька днів. Він не міг повідомити ОСОБА_5 про реальну причину необхідності коштів.
Також 30.07.11 ОСОБА_4 принесла йому молоко і він згадав, що давав їй кошти на зберігання. Він не брав вборг кошти у ОСОБА_4, остання повернула йому його кошти, оскільки він залишив місце проживання, яке винаймав у останньої, достроково. Кошти він давав ОСОБА_4 на зберігання на випадок, якщо буде необхідно розрахуватись за житло.
ОСОБА_4 повернула йому лише частину коштів, які він їй залишав.
В ОСОБА_6 30.11.2013 року він брав вборг кошти в сумі 200 гривень, при цьому повідомив останній, що кошти йому потрібні на оплату за наймане житло.
31.07.11 приїхавши на вокзал, виявилось, що немає квитків в Росію, тому він був змушений поїхати до ОСОБА_6, де побувши деякий час він знову поїхав на вокзал та попрямував до своїх рідних.
03.08.2011 року він повернувся на територію України, влаштувався на роботу в м. Одесі з метою заробити кошти, щоб повернути потерпілим, однак 06.08.11 був затриманий працівниками міліції.
У нього не було наміру обманювати потерпілих та не повертати гроші потерпілим, про що свідчить те, що він повернув кошти навіть утримуючись під вартою, а також те, що він влаштувався на роботу.
Незважаючи на не визнання вини підсудним, його вина у вчиненні інкримінованих злочинів повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства та підтверджується показаннями як потерпілих, так і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Так, допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_5 дав суду показання, що він познайомився з підсудним в 2011 році, оскільки він також винаймали житло у ОСОБА_4 При цьому підсудний назвався Петровичем. Підсудний розповідав, що він мав оформити та отримувати військову пенсію, в зв’язку з тим, що приймав участь в бойових діях в Афганістані. Підсудний кілька разів позичав у нього кошти, які завжди повертав. В кінці липня місяця 2011 року, зранку, ОСОБА_2 попросив позичити йому гроші на лікування зубів в сумі 1000 гривень, які пообіцяв повернути. Від заявленого цивільного позову відмовився, пояснив, що він не має до підсудного претензій ні морального, ні матеріального характеру. Підсудний повернув йому 500 гривень. Для нього не мало значення чи поверне ОСОБА_2 кошти, однак підсудний все ж таки обіцяв їх повернути. Він не говорив ОСОБА_2, що той може не повертати кошти, однак для нього не мало суттєвого значення те, чи поверне підсудний йому кошти.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні дала суду показання, що вона була знайома з ОСОБА_2 біля одного року, в зв’язку з тим, що підсудний допомагав їй по домогосподарству, де працював останній і чим займався їй відомо не було. В липні 2011 року ОСОБА_2, якого вона знала під іншим іменем, попросив у неї вборг кошти в сумі 200 гривень для оплати орендованого житла, сказав, що поверне гроші, коли отримає пенсію. Якби їй було відомо, що позичені кошти підсудний збирається витратити на переховування від працівників міліції, вона б не позичала йому гроші. Не вважає підсудного шахраєм, претензій ні морального, ні матеріального характеру до нього не має. Від заявленого нею цивільного позову відмовилась, оскільки від імені ОСОБА_2 їй були повернуті гроші в сумі 200 гривень.
Дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_4, встановлено, що вона здає в оренду одноповерховий однокімнатний будиночок, який розташований на території її домоволодіння за адресою: м. Вінниця, проїзд Волошковий, 27 (вул. Дружба, 27). З грудня 2010 року у ОСОБА_4М даний будиночок почав орендувати ОСОБА_7 Після того як ОСОБА_7 почав винаймати зазначений будинок, він пред’явив їй паспорт громадянина України, виданий на його ім’я, в якому було зазначено, що він прописаний у Дніпропетровській області, проте точної адреси прописки вона не запам’ятала. 31.07.2011 року, зранку, близько 08:00 години, до неї в будинок зайшов ОСОБА_7 та попросив у неї грошові кошти в сумі 300 гривень, при цьому повідомивши, що дані кошти йому необхідні на лікування зубів. Так як ОСОБА_4 знала ОСОБА_7 з гарної сторони, до цього декілька разів давала йому гроші вборг, тому вона передала ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 300 гривень. Гроші в сумі 300 гривень ОСОБА_7 пообіцяв повернути через 2-3 дні. Факт передачі нею коштів ОСОБА_7 ніхто не бачив. Після того як останній взяв у неї гроші, він направився у невідомому їй напрямку і вона його до 09.09.2011 року не бачила. 09.09.2011 року вона була запрошена слідчим СУ для проведення слідчої дії – пред’явлення особи для впізнання, так як вона добре запам’ятала риси обличчя ОСОБА_7, в ході проведення вказаної слідчої дії вона впізнала ОСОБА_7 До теперішнього часу ОСОБА_7 грошей їй не повернув, чим завдав їй матеріальної шкоди на загальну суму 300 гривень. Від заявлення цивільного позову відмовилась, пробачила обвинуваченого (а.с. 36).
Крім показань потерпілих, вина підсудного підтверджується також і іншими доказами, зібраними у справі, а саме:
- протоколом очної ставки від 31.10.2011 року проведеної між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с. 60-61);
- протоколом очної ставки від 31.10.2011 року проведеної між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.62-63 );
- висновком експерта НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області № 3519-П від 27.10.2013 року (т.1 а.с.72-77), згідно якого в паспорті громадянина України серії АМ 042921 на ім’я ОСОБА_7, виданого Староміським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області від 24.10.200 року, були внесені зміни шляхом переклеювання фотокартки, імітація рельєфної печатки, видалення літер та підпису та внесення зміни в відомості, зазначені в паспорті;
- постановою слідчого СВ Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_8 від 22.11.2011 року по кримінальній справі №11290376 про уточнення анкетних даних ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 99-100).
Проаналізувавши показання підсудного, який свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав, показання потерпілих, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів доведено повністю, а його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковано за:
- ч. 1 ст. 190 КК України як незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство);
- ч. 2 ст. 190 КК України як незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Так, судом було встановлено, що 30.07.2011 року ОСОБА_2 будучи підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого злочину – вбивстві (матеріали виділені в окреме провадження), маючи на меті переховування від правоохоронних органів, 31.07.2011 року, близько 07:00 години, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_4 під вигаданим приводом нібито в потребі на лікування зубів, отримав від останньої грошові кошти у сумі 300 гривень, які використав на переховування від працівників міліції, при цьому не маючи наміру повертати кошти, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 300 гривень. Крім того, 31.07.2011 року, близько 07:30 години, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_5, під приводом вигаданої потреби коштів на лікуванні зубів, отримав від останнього грошові кошти в сумі 1000 гривень, при цьому не маючи наміру їх повертати, кошти потерпілому не повернув та використав на переховування від правоохоронних органів, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1000 гривень. Також, 31.07.2011 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_6, під надуманим приводом термінової необхідності грошей для сплати орендної плати за квартиру, отримав від останньої гроші у сумі 200 гривень, не маючи наміру повертати грошові кошти. Дані кошти ОСОБА_2 використав на переховування від працівників міліції, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 200 гривень.
Суд, враховуючи похилий вік потерпілих те, що їм відшкодована шкода через знайомих ОСОБА_9, під час його перебування під вартою, критично оцінює та не бере до уваги змінені в судовому засіданні показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стосовно того, що вони надали кошти підсудному без обумовлення точного часу поверненні коштів, оскільки вони спростовуються їхніми ж показаннями, наданими ними під час досудового слідства та діями самого підсудного по поверненню коштів потерпілим, а тому суд вважає, що такі показання ОСОБА_10 та ОСОБА_5 спрямовані на покращення долі підсудного.
Крім того, суд враховує, що підсудний називався потерпілим не власним іменем, а використовував підроблений паспорт та відомий потерпілим як ОСОБА_7, що на переконання суду також свідчить про намагання ОСОБА_2 ввести в оману потерпілих.
Також суд бере до уваги, що ОСОБА_2 повідомляв потерпілим неправдиву інформацію з приводу того, що він отримає пенсійне забезпечення, що підтверджується показаннями ОСОБА_5, що суд розцінює як умисні дії, спрямованні на входження в довіру до потерпілих та намагання підсудного переконати останніх в своїй спроможності повернути кошти.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно того, що він не вчиняв злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України, не мав наміру заволодіти коштами потерпілих шахрайським шляхом, оскільки кошти їм повернув та не сприймає їх як доказ невинуватості підсудного, оскільки вони не мають під собою логічного підґрунтя, оскільки вони містять протиріччя, а саме: спочатку ОСОБА_2 повідомляв суду, що він брав кошти у потерпілих в борг, після чого повідомив, що ОСОБА_4 повернула йому кошти, які він передав їй на зберігання, при цьому повідомляючи, що в ОСОБА_6 він позичив 200 гривень з метою розрахуватись за житло з ОСОБА_4, а також суперечать показанням потерпілих оскільки як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5, ОСОБА_4 повідомляли, що підсудний позичав у них кошти та мав повернути за кілька днів, однак цього не зробив. Такі показання ОСОБА_2 свідчать про намагання підсудного ввести суд в оману, а тому суд розцінює показання обвинуваченого як природну захисну реакцію та намагання підсудним уникнути відповідальності за скоєні злочини.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши усі докази зібрані в справі в їх сукупності, суд також приходить до остаточного переконання про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1ст. 190 та ч.2 ст. 190 КК України.
Виходячи із загальних засад призначення покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, свою вину у вчиненні злочину не визнав, у вчиненому не розкаявся, задовільно характеризується за місцем проживання (т. 1 а.с.86 ), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 84-85), відповідно до висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи №594 від 11.10.2011 року не виявляє ознак алкогольної залежності, виявляє ознаки зловживання алкоголем, примусового лікування не потребує (т. 1 а.с. 70).
Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом’якшували б покарання ОСОБА_2, або відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання, судом не встановлено.
Сукупність зазначених обставин дають суду підстави вважати, що виправлення ОСОБА_2, не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції ст. ст. 190 ч.1, 190 ч.2 КК України , із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі.
При цьому початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу його затримання.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд –
з а с у д и в :
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 190 та ч.2 ст. 190 КК України та призначити покарання:
- за ч.1 ст. 190 КК України у виді 1 року обмеження волі,
- за ч.2 ст. 190 КК України у виді 2 років 6 місяці позбавлення волі
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку Відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 06.09.2011 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити обраний – тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженим, який утримується під вартою – в той же строк, з дня отримання копії вироку суду.
Суддя: Я. М. Іванченко