АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Кримінальне провадження № 643/9921/13-к Головуючий 1 інстанції: Задорожна А.М.

Апеляційне провадження № 11кп/790/408/13

Категорія: ч.2 ст.189, ч.2 ст.146 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Щебетун Л.М.,

суддів Гришина П.В.,

Лесика С.М.,

при секретарі Бондаренко Є.Б.,

за участю:

прокурора Крестьянінової І.А.,

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження №12013220470001996 у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Харкова, громадянин України, з вищою юридичною освітою, неодружений, працює адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого 7 вересня 2010 року Полтавською обласною КДКА, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6, раніше не судимого,

визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.189, ч.2 ст.146,ч.1 ст.162,ч.3 ст.357 КК України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м.Харкова, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7, раніше не судимого,

визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.189, ч.2 ст.146 КК України.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець м.Харкова, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений,має на утриманні неповнолітню дитину не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1; раніше судимого: вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 3 серпня 2011 року за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.189, ч.2 ст.146 КК України,

за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Московського району міста Харкова та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Московського районного суду міста Харкова від 22 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

встановила:

Вироком Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_2 визнаний винним з призначенням покарання за ч.2 ст.189 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.146 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч.1 ст.162 КК України - 2 роки обмеження волі; за ч.3 ст.357 КК України - 2 роки обмеження волі. В силу ст.70 КК України , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання - 4 роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання постановлено відраховувати з 30 травня 2013 року.

Обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін.

ОСОБА_3 визнаний винним з призначенням покарання за ч.2 ст.189 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.146 КК України - 1 рік 6 місяців позбавлення волі. В силу ст.70 КК України , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, від призначеного покарання ОСОБА_3 звільнений з випробуванням строком - 3 роки.

ОСОБА_4 визнаний винним з призначенням покарання за ч.2 ст.189 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.146 КК України - 1 рік 6 місяців позбавлення волі. В силу ст.70 КК України , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано частину невідбутого покарання за вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 3 серпня 2011 року у виді 1 місяця позбавлення волі, та остаточно призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання постановлено відраховувати з моменту фактичного затримання.

Стягнуто з обвинувачених на користь НДЕКЦ грошові кошти за проведення судово-дактилоскопічних експертиз - 588,00 грн. за кожну експертизу; за проведення судово-балістичних експертиз - 978,00 грн.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Судом встановлено, що взимку 2013 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування і в ході судового розгляду встановити не представилося за можливе, у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне особисте збагачення шляхом вимагання та примусового привласнення прав на майно ОСОБА_7 та подальшу його реалізацію, а саме-квартири останнього АДРЕСА_2.

Підшукуючи співучасника з метою реалізації свого злочинного корисного наміру взимку 2013 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування і в ході судового розгляду встановити не представилося за можливе, ОСОБА_2 в ході розмови із раніше знайомим йому ОСОБА_3 повідомив останньому про існування особи похилого віку ОСОБА_7 та запропонував насильно під психологічним або фізичним впливом схилити останнього до примусового переоформлення та продаж його квартири, при цьому гроші, отримані від реалізації квартири, ОСОБА_2 запропонував поділити між собою: 60 відсотків йому, а 40 відсотків ОСОБА_3, на що останній, керуючись своїми корисливими мотивами злочинного збагачення, дав свою згоду.

Для реалізації своїх злочинних намірів ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 шляхом омани, психологічного або фізичного насильства викрасти ОСОБА_7, доставити до заздалегідь орендованого домоволодіння, в якому під психологічним тиском і погрозою застосування фізичного насильства вимагати в останнього передати їм права на квартиру, примусити його це зробити та насильно утримувати у домоволодінні до моменту продажу його квартири для того, щоб ОСОБА_7 погодився на незаконну передачу прав на майно, не вчинив дій, які б завадили реалізації його квартири та не звернувся до органів міліції. З висунутим ОСОБА_2 планом вимагання у ОСОБА_7 прав на майно ОСОБА_3 повністю погодився.

Також при розробці плану скоєння злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися про координацію та розподіл між собою функцій та обов'язків наступним чином.

Так, ОСОБА_2 після спільного зі ОСОБА_3 викрадення ОСОБА_7, повинен був застосувати до останнього психологічний або фізичний вплив для здійснення передачі їм прав на квартиру, а в подальшому, зломивши волю та отримавши насильницьким шляхом згоду ОСОБА_7 на виконання їх злочинних намірів, володіючи навичками адвокатської діяльності та юридичною освітою, повинен був займатись юридичними та іншими питаннями, пов'язаними з переоформленням та продажем квартири ОСОБА_7, а також фінансуванням їх злочинної діяльності при її виконанні.

ОСОБА_3, у свою чергу, повинен відповідати за їх безпеку під час викрадення, транспортування та утримання ОСОБА_7 в орендованому домоволодінні, а саме: у разі будь-якого супротиву з боку ОСОБА_7 або інших осіб повинен його фізично подолати, забезпечити особисту безпеку ОСОБА_2 та власну, а також здійснити психологічний вплив до ОСОБА_7 для зламу його волі та примушення останнього передати їм права на квартиру.

Виконуючи свій злочинний намір, на початку березня 2013 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування і в ході судового розгляду встановити не представилося за можливе, ОСОБА_2 зустрівся із ОСОБА_8 та орендував належне останньому приватне домоволодіння АДРЕСА_8, про що повідомив ОСОБА_3 Оглянувши разом з останнім зазначений будинок, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійшли до висновку про можливість подальшого насильницького утримання в ньому ОСОБА_7, таємного від будь-яких сторонніх осіб.

Також ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 охороняти ОСОБА_7 у період часу, поки він буде утримуватися в орендованому домоволодінні, проте ОСОБА_3 не дав своєї згоди та запропонував доручити виконання цих дій своєму знайомому ОСОБА_4, який перебуває в скрутному матеріальному становищі, на що ОСОБА_2 погодився.

20.03.2013 року близько 18:00 ОСОБА_3 влаштував зустріч ОСОБА_2 з ОСОБА_4 У ході зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 про своє скрутне матеріальне становище та здійснення своєї попередньої злочинної діяльності, а останній, не виказуючи своїх дійсних майбутніх злочинних дій, запропонував йому підібрати оплачувану роботу, на що ОСОБА_4 погодився. При цьому за спільно розробленим та схваленим планом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було достовірно відомо, що ОСОБА_4 у подальшому, після викрадення ОСОБА_7, повинен буде здійснювати його насильницьке утримування у домоволодінні АДРЕСА_8 проти волі останнього до моменту продажу квартири, для того, щоб ОСОБА_7 не вчинив дій, які б завадили їх злочинним намірам щодо вимагання, реалізації квартири і злочинного збагачення, та не звернувся до органів міліції, проте на той час про це ОСОБА_4 не повідомили.

Виконуючі свої злочинні наміри за ініціативи ОСОБА_2 22.03.2013 року близько 19:40 останній, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зустрічаються в районі зупинки громадського транспорту « 24-х поверхівка» по просп. 50-річчя ВЛКСМ у м. Харкові. У ході розмови ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_2, діючи з метою реалізації спільного умислу, спрямованого на заволодіння і продаж шляхом вимагання належної ОСОБА_7 квартири, повідомив ОСОБА_4, що зараз їм треба забрати якогось громадянина.

Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на автомобілі «Хюндай Акцент», державний номер не встановлений, під управлінням ОСОБА_2 поїхали до буд. АДРЕСА_2 до місця проживання ОСОБА_7 Під'їхавши до вказаного будинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вийшли з автомобілю, а ОСОБА_4 залишився в ньому. Біля під'їзду № 1 вищевказаного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зустріли ОСОБА_7, та, діючи спільно і узгоджено між собою, підійшли до нього та наказали ОСОБА_7 слідувати за ними. При цьому ОСОБА_2 ввів ОСОБА_7 в оману, пред'явивши йому посвідчення, без можливості прочитання змісту цього посвідчення, та запропонував йому проїхати до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області нібито для з'ясування наявності в останнього боргів за комунальні послуги та створення антисанітарних умов проживання в квартирі, на що ОСОБА_7, не знаючи дійсних злочинних намірів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дав свою згоду та, будучи введеним в оману, сів в автомобіль. При цьому ОСОБА_7 посадили в автомобіль на заднє сидіння між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим позбавили його будь-якої можливості здійснити опір.

Після цього, на вищевказаному автомобілі «Хюндай» ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доставили ОСОБА_7 до приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_8.

Знаходячись у вказаному домоволодінні, ОСОБА_2, виконуючи свою роль у злочині, знявши куртку, продемонстрував ОСОБА_7 наявність зброї - пістолету типу револьвер «Safari 820 G», серійний номер НОМЕР_2, який є вогнепальною зброєю придатною для використання за цільовим призначенням, і з метою реалізації злочинного умислу повідомив ОСОБА_7 про те, що він буде насильно утримуватися в домоволодінні, поки не буде здійснено переоформлення та продаж належної йому квартири, при цьому вказав, що у разі незгоди з цією вимогою він його вб'є, тобто позбавить життя.

При цьому, вимагаючи у ОСОБА_7 передачі їм прав на квартиру та подальший її продаж, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи спільно та узгоджено, здійснювали психологічний тиск, одночасно ОСОБА_2 виказував погрози застосування фізичного насильства ОСОБА_7

У цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_4 про те, що згідно з раніше укладеною між ними домовленістю, ОСОБА_4 повинен примусово утримувати ОСОБА_7 у вказаному домоволодінні проти його волі до того часу, поки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шляхом застосування психологічного або фізичного насильства не примусять ОСОБА_7 передати їм права на квартиру і не продадуть її та те, що за свою участь у скоєнні даного злочину він отримає винагороду у сумі 1000 доларів США. Розуміючи злочинні наміри ОСОБА_2 і ОСОБА_3, направлені на вимагання чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер їх дій, керуючись своїми корисливими мотивами злочинного збагачення, ОСОБА_4 дав свою згоду на участь у спільному з ними вимаганні у ОСОБА_7 права на майно, подальшої реалізації належної останньому квартири та погодився виконувати свою роль у даному злочині, а саме: здійснення протизаконного насильницького утримання ОСОБА_7 у домоволодінні за вищевказаною адресою до часу реалізації цього плану злочинного збагачення та отримання своєї частки від неї.

Також ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовились про те, що ОСОБА_4 безпосередньо буде перебувати із ОСОБА_7 у домоволодінні, здійснювати постійний нагляд за ним під час незаконного утримання, годувати продуктами харчування, які буде привозити ОСОБА_2, та у разі будь-яких надзвичайних подій поінформує ОСОБА_3, який у свою чергу повідомить про це ОСОБА_2

Виказану 22.03.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу передачі їм прав на розташовану у АДРЕСА_2, вартістю 193 734,00 грн., та погрозу у разі незгоди застосування фізичного насильства, у тому числі і вбивства, ОСОБА_7 сприйняв реальною через демонстрацію наявності зброї з боку ОСОБА_2 та фактичну обстановку, а саме, що він перебував під контролем трьох фізично сильніших, ніж він, молодих чоловіків, у домоволодінні, вихід із якого для нього був обмежений, був фактично викрадений і знаходився там проти своєї волі, був позбавлений можливості вільного пересування, а також можливості здійснити будь-які дії про надання йому допомоги іншими особами. У зв'язку з цим у ОСОБА_7 після залякування з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склалося переконання про дійсність реалізації погрози застосування фізичного насильства та його вбивства, якщо він не виконає пред'явленої вимоги.

Після виказування при вищевказаних обставинах вимог передачі прав на квартиру та залякування ОСОБА_7 можливістю вчинити фізичне насильство та вбивство ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_7 ключі від належної йому квартири за вищевказаною адресою та передав їх ОСОБА_2, а ОСОБА_4 із ОСОБА_2 закрили ОСОБА_7 у дальній кімнаті домоволодіння на ключ із зовнішньої сторони, при цьому відкрити двері із самої кімнати неможливо, а вікно в кімнату було зачинено ставнями із зовнішньої сторони будинку.

У подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи за раніше розробленим та схваленим ними планом, виконуючи свої ролі у вимаганні права на майно ОСОБА_7 та подальшому своєму злочинному збагаченні після реалізації незаконного продажу квартири, незаконно утримують останнього проти його волі у приватному домоволодінні за адресою: м. Харків, вул.Томська,94, у період часу з 22:00 22.03.2013 по 09:00 01.04.2013. При цьому ОСОБА_4 безпосередньо знаходився у домоволодінні та здійснював охорону незаконного утриманого ОСОБА_7, а ОСОБА_3 змінював ОСОБА_4 під час необхідності у вказаний ним час. 01.04.2013 через необачність ОСОБА_4 ОСОБА_7 вдалося втекти з домоволодіння та звернутися до правоохоронних органів.

Крім того, під час вимагання у ОСОБА_7 прав на належне останньому майно, а саме - квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили викрадення ОСОБА_7 та його незаконне позбавлення волі за наступних обставин.

Так, взимку 2013 року, точна дата та час у ході розслідування не встановлені, у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне особисте збагачення, шляхом вимагання за рахунок примусового привласнення прав на майно ОСОБА_7 та подальшу його реалізацію, а саме - квартири останнього АДРЕСА_2.

Для реалізації своїх злочинних намірів ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 шляхом омани, психологічного або фізичного насильства викрасти ОСОБА_7, доставити до заздалегідь орендованого домоволодіння, в якому під психологічним тиском і погрозою застосування фізичного насильства пред'явити останньому вимогу передати їм права на квартиру, примусити його це зробити та насильно утримувати у домоволодінні до моменту продажу його квартири для того, щоб ОСОБА_7 погодився на незаконну передачу прав на майно, не вчинив дій, які б завадили реалізації його квартири та не звернувся до органів міліції. З висунутим ОСОБА_2 планом вимагання у ОСОБА_7 прав на майно ОСОБА_3 повністю погодився.

Також при розробці плану скоєння вимагання у ОСОБА_7 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися про координацію та розподіл між собою функцій та обов'язків наступним чином.

Так, ОСОБА_2 після спільного з ОСОБА_3 викрадення ОСОБА_7, повинен був застосувати до останнього психологічний або фізичний вплив для здійснення передачі їм прав на квартиру, а в подальшому, зломивши волю та отримавши насильницьким шляхом згоду ОСОБА_7 на виконання їх злочинних намірів, володіючи навичками адвокатської діяльності та юридичною освітою, повинен був займатись юридичними та іншими питаннями, пов'язаними з переоформленням та продажем квартири ОСОБА_7, а також фінансуванням їх злочинної діяльності при її виконанні.

ОСОБА_3, у свою чергу, повинен відповідати за їх безпеку під час викрадення, транспортування та утримання ОСОБА_7 в орендованому домоволодінні, а саме: у разі будь-якого супротиву з боку ОСОБА_7 або інших осіб повинен його фізично подолати, забезпечити особисту безпеку ОСОБА_2 та власну, а також здійснити психологічний вплив до ОСОБА_7 для зламу його волі та примушення останнього передати їм права на квартиру.

Виконуючи свій злочинний намір, на початку березня 2013 року, точна дата та час у ході розслідування не встановлені, ОСОБА_2 зустрівся із ОСОБА_8 та орендував належне останньому приватне домоволодіння АДРЕСА_8, про що повідомив ОСОБА_3 Оглянувши разом з останнім зазначений будинок, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійшли до висновку про можливість подальшого насильницького утримання в ньому ОСОБА_7, таємного від будь-яких сторонніх осіб.

Також ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 охороняти ОСОБА_7 у період часу, поки він буде утримуватися в орендованому домоволодінні, проте ОСОБА_3 не дав своєї згоди та запропонував доручити виконання цих дій своєму знайомому ОСОБА_4, який перебував в скрутному матеріальному становищі, на що ОСОБА_2 погодився.

20.03.2013 близько 18:00 ОСОБА_3 влаштував зустріч ОСОБА_2 з ОСОБА_4 У ході зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 про своє скрутне матеріальне становище та здійснення своєї попередньої злочинної діяльності, а останній, не виказуючи своїх дійсних майбутніх злочинних дій, запропонував йому підібрати оплачувану роботу, на що ОСОБА_4 погодився. При цьому за спільно розробленим та схваленим планом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було достовірно відомо, що ОСОБА_4 у подальшому, після викрадення ОСОБА_7, повинен буде здійснювати його насильницьке утримування у домоволодінні проти волі останнього до моменту продажу квартири, для того, щоб ОСОБА_7 не вчинив дій, які б завадили їх злочинним намірам щодо вимагання, реалізації квартири і злочинного збагачення, та не звернувся до органів міліції, проте у цей час це ОСОБА_4 не повідомили.

Виконуючі свої злочинні наміри за ініціативи ОСОБА_2 22.03.2013 близько 19:40 останній, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зустрічаються в районі зупинки громадського транспорту « 24-х поверхівка» по просп. 50-річчя ВЛКСМ у м. Харкові. У ході розмови ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_2, діючи з метою реалізації спільного умислу, спрямованого на заволодіння і продаж шляхом вимагання належної ОСОБА_7 квартири, повідомляє ОСОБА_4, що зараз їм треба забрати якогось громадянина.

Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на автомобілі «Хюндай Акцент», державний номер не встановлений, під управлінням ОСОБА_2 поїхали до місця проживання ОСОБА_7 Під'їхавши до вказаного будинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вийшли з автомобілю, а ОСОБА_4 залишився в ньому. Біля під'їзду № 1 вищевказаного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зустріли ОСОБА_7, та, діючи спільно і узгоджено між собою, підійшли до нього та наказали йому слідувати за ними. При цьому ОСОБА_2 ввів ОСОБА_7 в оману, пред'явивши йому посвідчення, без можливості прочитання змісту цього посвідчення, та запропонував йому проїхати до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області нібито для з'ясування наявності в останнього боргів за комунальні послуги та створення антисанітарних умов проживання в квартирі, на що ОСОБА_7, не знаючи дійсних злочинних намірів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дав свою згоду та, будучи введеним в оману, сів в автомобіль. При цьому ОСОБА_7 посадили в автомобіль на заднє сидіння між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим позбавили його будь-якої можливості здійснити опір.

Після цього, на вищевказаному автомобілі «Хюндай» ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доставили ОСОБА_7 до приватного домоволодіння за адресою АДРЕСА_8.

Знаходячись у вказаному домоволодінні, ОСОБА_2, виконуючи свою роль у злочині, знявши куртку, продемонстрував ОСОБА_7 наявність зброї - пістолету типу револьвер «Safari 820 G», серійний номер НОМЕР_2, який згідно висновків судово-балістичної експертизи № 215 від 14.06.2013 є вогнепальною зброєю придатною для використання за цільовим призначенням, і з метою реалізації злочинного умислу повідомив ОСОБА_7 про те, що він буде насильно утримуватися в домоволодінні поки не буде здійснено переоформлення та продаж належної йому квартири, при цьому вказав, що у разі незгоди з цією вимогою він його вб'є, тобто позбавить життя.

При цьому, вимагаючи у ОСОБА_7 передачі їм прав на квартиру та подальший її продаж ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи спільно та узгоджено, здійснювали психологічний тиск, одночасно ОСОБА_2 виказував погрози застосування фізичного насильства ОСОБА_7

У цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_4 про те, що згідно з раніше укладеною між ними домовленістю, ОСОБА_4 повинен примусово утримувати ОСОБА_7 у вказаному домоволодінні проти його волі до того часу, поки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шляхом застосування психологічного або фізичного насильства не примусять ОСОБА_7 передати їм права на квартиру і не продадуть її та те, що за свою участь у скоєнні даного злочину він отримає винагороду у сумі 1000 доларів США. Розуміючи злочинні наміри ОСОБА_2 і ОСОБА_3, направлені на вимагання чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер їх дій, керуючись своїми корисливими мотивами злочинного збагачення, ОСОБА_4 дав свою згоду на участь у спільному з ними вимаганні у ОСОБА_7 права на майно, подальшої реалізації належної останньому квартири та погодився виконувати свою роль у даному злочині, а саме: здійснення протизаконного насильницького утримання ОСОБА_7 у домоволодінні за вищевказаною адресою до часу реалізації цього плану злочинного збагачення та отримання своєї частки від неї.

Також ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовились про те, що ОСОБА_4 безпосередньо буде перебувати із ОСОБА_7 у домоволодінні, здійснювати постійний нагляд за ним під час незаконного утримання, годувати продуктами харчування, які буде привозити ОСОБА_2, та у разі будь-яких надзвичайних подій поінформує ОСОБА_3, якій у свою чергу повідомить про це ОСОБА_2

Виказану 22.03.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу передачі їм прав на розташовану у АДРЕСА_2, вартістю 193734,00 грн., та погрозу у разі незгоди застосування фізичного насильства, у тому числі і вбивства, ОСОБА_7 сприйняв реальною через демонстрацію наявності зброї з боку ОСОБА_2 та фактичну обстановку, а саме, що він перебував під контролем трьох фізично сильніших, ніж він, молодих чоловіків, у домоволодінні, вихід із якого для нього був обмежений, був фактично викрадений і знаходився там проти своєї волі, був позбавлений можливості вільного пересування, а також можливості здійснити будь-які дії про надання йому допомоги іншими особами. У зв'язку з цим у ОСОБА_7 після залякування з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склалося переконання про дійсність реалізації погрози застосування фізичного насильства та його вбивства, якщо він не виконає пред'явленої вимоги.

Після виказування при вищевказаних обставинах вимог передачі прав на квартиру та залякування ОСОБА_7 можливістю вчинити фізичне насильство та вбивство ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_7 ключі від належної йому квартири за вищевказаною адресою та передав їх ОСОБА_2, а ОСОБА_4 із ОСОБА_2 закрили ОСОБА_7 у дальній кімнаті домоволодіння на ключ із зовнішньої сторони, при цьому відкрити двері із самої кімнати неможливо, а вікно в кімнату було зачинено ставнями із зовнішньої сторони будинку.

Таким чином, при фактичному викраденні та подальшому незаконному утриманні ОСОБА_7 у вищевказаному домоволодінні, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також ОСОБА_4, що діяли спільно та узгоджено між собою, на ОСОБА_7 здійснювався психологічний тиск, який виразився у погрозах застосувати фізичне насильство, погрозу вбивства, погрозу застосування зброї. Даний психологічний тиск на ОСОБА_7 здійснювався ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як окремо кожним, так і спільно. Примусово утримуючись у вищевказаному домоволодінні ОСОБА_7 був позбавлений можливості за своєю волею вибирати своє місце знаходження, включаючи вільне переміщення, знаходився в тому місці, де він знаходитися не бажав, та не мав змоги вільно залишити, або покликати з нього сторонніх осіб про допомогу. До ОСОБА_7 застосоване і фізичне насильство, адже він був поміщений у заздалегідь підготовлене приміщення - кімнату у будинку, яка була зачинена на ключ.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи за раніше розробленим та схваленим ними планом, виконуючи свої ролі у вимаганні права на майно ОСОБА_7 та подальшому своєму злочинному збагаченні після реалізації незаконного продажу квартири , незаконно утримують останнього проти його волі у приватному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_8, у період часу з 22:00 22.03.2013 по 09:00 01.04.2013. При цьому ОСОБА_4 безпосередньо знаходився у домоволодінні та здійснював охорону незаконно утримуваного ОСОБА_7, а ОСОБА_3 змінював ОСОБА_4 під час необхідності. Упродовж вказаного часу ОСОБА_7 був позбавлений можливості належним чином харчуватись, адже йому давали тільки кефір та хліб, а також був позбавлений можливості здійснювати гігієну та справляти свої природні потреби у спеціально відведених для цього місцях.

При цьому, як вже було вказано вище, ОСОБА_7, будучи особою похилого віку, утримувався у виснажливих умовах - у зачиненій кімнаті без належних умов мешкання та при ненаданні належної їжі.

01.04.2013 через необачність ОСОБА_4 ОСОБА_7 вдалось втекти із вищевказаного домоволодіння та звернутись до правоохоронних органів.

У результаті злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_7 тривалий час протиправно, проти його волі утримувався у вищевказаному домоволодінні, чим були порушені його права, передбачені п. 1 ч. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Крім того, під час скоєння 22.03.2013 за вищевказаними обставинами, діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимагання у ОСОБА_7 прав на належне йому майно, викрадення та незаконного позбавлення волі останнього і насильницькому утриманні у домоволодінні, після виказування йому вказаними особами залякувань і погроз застосування фізичного насильства та вбивства, а також демонстрації вогнепальної зброї, ОСОБА_3 примусово отримує від ОСОБА_7 ключі від квартири за вищевказаною адресою. При цьому ОСОБА_7 погрози застосування насильства сприймалися як реальні і за фактичних обставин, такими які могли бути реально виконаними.

Квартира в якій мешкає ОСОБА_7 та на яку останній має майнові права.

З метою відшукання та вилучення в даній квартирі особистих документів ОСОБА_7 та документів на квартиру для подальшого використання їх у незаконній реалізації цієї квартири, ОСОБА_2 вирішив незаконно проникнути до його житла проти волі самого ОСОБА_7, де знайти такі документи, достовірно знаючи про протиправний характер своїх дій при ненаданні ОСОБА_7 добровільної згоди на вчинення такої дії.

Реалізуючи свій злочинний намір, використовуючи відібрані шляхом психологічного тиску, залякування і можливості застосування фізичного насильства у ОСОБА_7 ключі, умисно діючи проти волі останнього, ОСОБА_2 у період часу з 22:00 22.03.2013 по 09:00 01.04.2013, точна дата та час розслідуванням не встановлені, таємно від ОСОБА_7 та інших осіб проник до чужого житла: квартири АДРЕСА_2 звідки викрав паспорт ОСОБА_7 Своїми протизаконними діями ОСОБА_2 умисно порушив право ОСОБА_7 на недоторканність житла, гарантоване ст. 30 Конституції України.

Крім того, у період з 22 год. 00 хв. 22.03.2013 року по 09 год. 00 хв. 01.04.2013 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування і в ході судового розгляду встановити не представилося за можливе, ОСОБА_2 порушив гарантовану Конституцією України недоторканість житла ОСОБА_7, проникнув до квартири останнього, ОСОБА_2, діючи умисно з корисливих мотивів, викрав паспорт громадянина України, виданого 17.02.2005 Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_7, для подальшого його використання з метою реалізації спільного із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умислу, спрямованого на незаконне заволодіння і продаж належної ОСОБА_7 квартири.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду відносно нього скасувати та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, звільнити його від відбування покарання з випробуванням 4 роки, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховані дані про його особу. Зазначив, що має ряд хронічних захворювань; щиро розкаявся у вчиненні злочинів, сприяв розкриттю злочинів на досудовому слідстві; судом не враховано, що потерпілому від злочину не було нанесено ніяких тілесних пошкоджень та матеріальної шкоди.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засуджених, просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та осіб обвинувачених та ухвалити новий вирок з призначенням покарання:

ОСОБА_2 за ч.2 ст.189 КК України - 6 років позбавлення волі, за ч.2 ст.146 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.1 ст.162 КК України - 3 роки обмеження волі, за ч.3 ст.357 КК України - 2 роки обмеження волі; на підставі ч.1 ст.70 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 6 років;

ОСОБА_3 за ч.2 ст.189 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.146 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 3 роки; застосувати до нього обов'язки, передбачені п.п.1,2,3 ст.76 КК України;

ОСОБА_4 за ч.2 ст.189 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.146 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки. Відповідно до вимог ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 3 серпня 2011 року остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців.

В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не в достатній мірі враховані наслідки злочинних дій обвинувачених, злочин скоєно відносно особи похилого віку, пенсіонера, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2, хоча і має право на зайняття адвокатською діяльністю, своєю безпосередньою діяльністю не займається, вчинює при цьому численні злочині, переважна більшість яких відноситься до категорії тяжких,умисних,корисливих, завдаючи шкоду правам та свободам громадян.

ОСОБА_4 раніше судимий неодноразово, та не зробив відповідних висновків для себе, вчинив знов злочин, який є умисним, корисливим.

Також зазначено, що судом при призначенні покарання ОСОБА_3 за вчинені ним злочини вірно прийнято рішення про можливість застосування ст.75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з іспитовим строком.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу; обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає,що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Оскільки в суді першої інстанції кримінальне провадження розглядалось в спрощеному порядку та згідно ч.3 ст.349 КПК України не досліджувались докази щодо обставин злочину, які ніким не оспорюються, вирок в частині фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій обвинувачених не перевіряється.

Покарання засудженим ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст.ст.65,66,67 КК України, в межах санкцій статей, за які їх засуджено, при цьому враховано характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи засуджених.

При постановленні обвинувального вироку та призначенні покарання судом враховано щире каяття обвинувачених в скоєному, сприяння у розкритті злочинів, і це визнано обставиною, що пом'якшуює їм покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд встановив вчинення злочинів відносно особи похилого віку.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 суд визнав рецидив злочинів та вчинення злочинів відносно особи похилого віку.

При призначенні покарання ОСОБА_4 судом застосовані положення ст.71 КК України, враховано,що він вчинив злочин у період випробування, призначеного вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 3 серпня 2011 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та не вбачає підстав для його зміни чи скасування за доводами, викладеними в апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2

Процесуальних порушень до безумовного скасування вироку суду колегією суддів не встановлено.

Керуючись: ст.ст.404,405,407,418,419, ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Московського районного суду міста Харкова від 22 липня 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.189,ч.2 ст.146,ч.1 ст.162,ч.3 ст.357 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст.189,ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст.189, ч.2 ст.146 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий-суддя-

Судді: