ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
21.11.2013 Справа № 908/3398/13
Суддя Топчій О.А., розглянувши позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до 1-го відповідача: Приватного підприємства "Діапазон", м. Запоріжжя
до 2-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Київ
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
у справі № 908/3398/13
за позовом: Приватного підприємства «Діапазон», м. Запоріжжя
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Київ
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Запорізької області розглядається справа № 908/3398/13за позовом Приватного підприємства «Діапазон» до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
20 листопада 2013р. до господарського суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до 1-го відповідача Приватного підприємства «Діапазон», 2-го відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», третьої особи: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Розглянувши позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами, суд дійшов до висновку про відмову у її прийнятті з наступних підстав.
У відповідності до ст. 26 ГПК України третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, може вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін, у разі, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Фізичні особи, що не є суб'єктами господарської діяльності мають право звертатися до господарського суду у випадках передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до ст.. ст. 13, 15, 16 ГПК України підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Статтею 12 ГПК України передбачений перелік спорів, що підвідомчі господарським судам.
В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011р. зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Тобто, підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.
З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
В тому разі, якщо учасниками спору є фізичні особи, але спір не є пов'язаним з корпоративними відносинами та приватизацією, то незалежно від статусу інших учасників спору, позовні вимоги підлягають розгляду в суді загальної юрисдикції.
ОСОБА_1 подав до суду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, як фізична особа та його вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не носять характеру корпоративних відносин та спір не пов'язаний з приватизацією державного чи комунального майна, а тому даний позов не підлягає розгляду в господарських судах.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись ст. ст. 12, 26, 62 п. 1, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
В прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 - відмовити.
Суддя О.А.Топчій