Судове рішення #33590633

Справа №345/1084/13-ц

Провадження №22-ц/779/2595/2013

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О.І.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.








УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Горейко М.Д., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря: Турів О.М.,

з участю сторін: представника апелянта - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Перевозецька сільська рад Калуського району, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, свідоцтва про право власності та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2013 року, -

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_8, якому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого нотаріусом Калуської державної нотконтори 27.01.2006 року, належала ? частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. Крім нього, спадкоємцем першої черги після смерті батька була його сестра - ОСОБА_5, яка відмовилась від прийняття спадщини. Він звернувся до Калуської районної державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину по закону на ? зазначеного будинковолодіння, однак у видачі такого свідоцтва йому відмовлено з надуманих підстав.

Ухвалою суду від 20.03.2013 року до участі в справі залучено ОСОБА_6 в якості третьої особи на стороні відповідача.

У квітні 2013 року ОСОБА_6 подала зустрічний позов, який мотивувала тим, що проживає в АДРЕСА_1, на ? якого претендує позивач. ОСОБА_9 - батько подарував їй ? спірного будинковолодіння згідно договору дарування від 26.01.1983 року, який нотаріально посвідчений Перевозецькою сільською радою. ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла мати - ОСОБА_10, після смерті якої вона проживала у будинку, а отже прийняла спадщину. Спадкоємцем по закону після смерті матері був також брат ОСОБА_8(батько позивача), який спадщини не прийняв, так як в 6-місячний строк не звернувся в нотаріальну контору за видачею свідоцтва про право на спадщину. Однак, як їй стало вже після смерті брата, що за рішенням виконкому Перевозецької сільської ради від 23.12.1997 року №17 за матір'ю ОСОБА_10 будо визнано права власності на все будинковолодіння, без врахування договору дарування, посвідченого тією ж Перевозецької сільською радою у 1983 році, та видано ОСОБА_10 свідоцтво від 31.08.2004 року про право власності на все будинковолодіння. Також їй стало відомо, що 27.01.2006 року державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори її брату ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки мати ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а брат ОСОБА_8 в 6-місячний строк після її смерті не звертався до Калуської нотконтори за видачею свідоцтва про право на спадщину, то вважає свідоцтво про право на спадщину видане йому 27.01.2006 року нотаріусом неправомірно. Просила зустрічний позов задовольнити та визнати недійсними: видане Перевозецькою сільською радою Калуського району Івано-Франківської області свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.08.2004 року на ім'я ОСОБА_10 та видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.01.2006 року на ? частину спадкового майна ОСОБА_8 після смерті матері ОСОБА_10. Також просила визнати за нею право власності на все спадкове майно після смерті матері ОСОБА_10

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третіх осіб Перевозецької сільської ради Калуського району, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на спадкове майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_8, а саме на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Перевозецькою сільською радою Калуського району Івано-Франківської області від 31.08.2004 року на ім'я ОСОБА_10.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27.01.2006 року на ? частину спадкового майна ОСОБА_8 після смерті матері ОСОБА_10.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_10, а саме на ? житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1.

На зазначене рішення представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд порушив норми ст.ст.119, 120 ЦПК України прийняв до розгляду зустрічний позов ОСОБА_6, яка не будучи відповідачем, а третьою особою без самостійних вимог, не мала права подавати зустрічного позову. Крім того, такий позов всупереч ст.123 ЦПК України подано нею після проведення попереднього судового засідання. З цих підстав суд повинен був відмовити у прийнятті зустрічного позову до розгляду. Судом безпідставно відмовлено в задоволенні письмового клопотання про виклик свідків. Представник апелянта вважає, що суду прийшов до необгрунтованого висновку про те, що первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню на тій підставі, що ОСОБА_6 до дня смерті спадкодавця ОСОБА_10 проживала в спадковому будинку, а тому вважається такою, що прийняла спадщину - ? від належної її матері ? частини домоволодіння. При цьому суд не дав належної правової оцінки тому факту, що батько позивача ОСОБА_4 подав нотаріальній конторі заяву по прийняття спадщини, в якій повідомив, що крім нього спадкоємцем є його сестра ОСОБА_6, і йому на законних підставах було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Судом незаконно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі до розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення права на спадкування, провадження у якій відкрито 16.09.2013 року. Крім того, зазначає, що суд безпідставно не застосував позовну давність на підставі оголошеної ним в судових дебатах заяви до позовних вимог ОСОБА_6 Посилаючись на наведене, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісним позов ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представник третьої особи ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Представник Перевозецької сільської ради в судове засідання не з'явився, у поданій суду факсимільній заяві апеляційної скарги не визнає, просить розгляд справи проводити у його відсутності, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апелянта , перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити як необґрунтовану з таких підстав.

Колегією встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, що не заперечується сторонами. ОСОБА_9 ? зазначеного будинковолодіння подарував ОСОБА_6, що підтверджується договором дарування, який нотаріально посвідчений Перевозецькою сільською радою від 26.01.1983 року та записаний у книзі нотаріальних дій під №1(а.с.60).

ОСОБА_6 проживала і проживає в цьому будинку, про що підтвердив представник Перевозецької сільської ради.

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що засвідчується свідоцтвом про смерть (а.с.88). На час смерті належне їй спадкове майно складалося з ? зазначеного вище будинковолодіння. Спадкоємцями по закону були ОСОБА_6 та ОСОБА_8 В 6-місячний строк з часу смерті ОСОБА_10 ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_8 до нотаріальної контори за місцем знаходження майна не зверталися із заявами про видачу їм свідоцтва про право на спадщину, так як правовстановлюючих документів про належне спадкодавцю ОСОБА_10 на праві власності майно на день смерті не було. Однак, оскільки ОСОБА_6 проживала у будинку після смерті матері, то фактично вступила в управлінням спадковим майном, а отже прийняла спадщину.

Ст.549 ЦК України в ред. 1963 року, чинною на час відкриття спадщини визначено,що, вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він в 6-місячний строк з дня відкриття спадщини подав нотаріальному органу заяву про прийняття спадщини за місцем знаходження спадщини або якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Доводи представника апелянта в тій частині, що ОСОБА_6 не прийняла спадщину, бо проживала в своїй частині будинку, а не в тій, в якій проживала ОСОБА_10 не заслуговують на увагу, оскільки будинок має один господарський номер і його розподіл не проводився.

Перевозецька сільська рада через 4 роки після смерті ОСОБА_10 видала свідоцтво про право власності на все будинковолодіння на ім'я ОСОБА_10, датоване 31.08.2004 року, з посиланням на рішення виконкому Перевозецької сільська рада №17 від 23.12.1997 року, яким за ОСОБА_10 було визнано право власності на все будинковолодіння. Таке рішення та свідоцтво було прийнято з порушенням вимог закону, без врахування договору дарування, згідно якого ОСОБА_8 подарував ? частину будинковолодіння своїй дочці ОСОБА_6, посвідченого тією ж Перевозецької сільською радою 26.01. 1983 року, та занесеного у книгу реєстрації нотаріальних дій під №1 за 1983 рік(а.с.140).

З огляду на викладене, колегія вважає встановленим, що спадкове майно після смерті ОСОБА_10 складалося не з цілого будинковолодіння, а лише з ?, на яке по закону мали право діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Хоча нотаріус Калуської державної нотаріальної контори і направив письмове повідомлення ОСОБА_6 в лютому 2005 року про подання ОСОБА_8 заяви про видачу свідоцтва про право власності на половину спадкового майна після смерті матері ОСОБА_10, однак письмової згоди на видачу такого свідоцтва ОСОБА_8, ОСОБА_6 не надала.

В такому випадку нотаріус повинен був відмовити ОСОБА_8 у видачі свідоцтва та рекомендувати звернутися в суд з питанням про продовження строку для прийняття спадщини, однак нотаріус ОСОБА_12 видала таке свідоцтво ОСОБА_8, в якому частка успадкованого ним майна після смерті ОСОБА_10 визначена неправильно ? , замість ?.

Однак, з огляду на те, що ОСОБА_8 пред'явив нотаріусу одну з ощадних книжок, належних спадкодавцю ОСОБА_10 на день смерті, з якої ним було отримано грошовий вклад, слід вважати, що ним теж було прийнято спадщину, оскільки чинною на той час ст.549 ЦК України 1963 року (пунктом 5 коментованої редакції) було визначено, що прийняття частини спадкового майна означає прийняття спадщини в цілому, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що батько позивача ОСОБА_8 успадкував ? спадкового майна, належного на день смерті спадкодавцю ОСОБА_10

Враховуючи викладене, колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд порушив норми матеріального права - ч.3 і ч.4 ст.267 ЦК України, які підлягали застосуванню, так як він в судових дебатах просив застосувати строк позовної давності до вимог по зустрічному позову ОСОБА_6, яка про порушення свого права дізналася ще в лютому 2005 року з повідомлення Калуської державної нотаріальної контори, а до суду звернулася у квітні 2014 року, то такі колегія не знаходить обґрунтованими, виходячи з наступного.

Зі змісту повідомлення Калуської державної нотконтори(а.с.90) ОСОБА_6 могла дізнатися про те, що ОСОБА_8 подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_10 і що йому буде видане свідоцтво про право власності на ? спадкового майна після смерті ОСОБА_10, а ? залишиться для неї. Оскільки в неї був договір дарування на ? майна, то могла передбачати, що ОСОБА_8 буде видано свідоцтво на ? спадкового майна після смерті матері, якій належала ? майна, а їй залишається ?. Зі змісту повідомлення їй не могло бути відомо ні про свідоцтво про право власності на все майно, видане Перевозецькою сільською радою 31.08.2004 року на ім'я матері, ні про свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_8 на ? спірного будинковолодіння, оскільки про такі в повідомленні не зазначено. Про зазначені свідоцтва ОСОБА_6 дізналася в серпні 2012 року після подачі заяви позивачем до Калуської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_8, про що підтверджує відмова нотаріуса(а.с.4).

Відповідно до змісту ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася про порушення свого права, яку правильно суд застосував, відхиливши заяву представника позивача про застосування строку позовної давності до зустрічного позову.

Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права - вимог ст.ст.34, 35, 119, 123, 124 ЦПК України: неправомірного прийняття зустрічного позову від третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_6, який може бути заявлений тільки відповідачем, яким не є ОСОБА_6 та може бути заявлений до або під час попереднього судового засідання, а не під час судового розгляду, колегія вважає їх безпідставними, виходячи з наступних доводів.

Предметом основного позову є спір, що виник між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з приводу спадкового майна належного на час смерті ОСОБА_10.(бабусі позивача та матері відповідачки) та частки, яку успадкував батько позивача -ОСОБА_8, після її смерті, на яку претендує позивач після смерті батька -ОСОБА_8

Про те між ким виник спір вбачається з відмови Калуської державної нотконтори, долученої до позовної заяви. Однак, позивач, подавши позов до суду, з долученням такої відмови нотаріуса, всупереч вимогам ст.119 ЦПК України не виклав чітко обставин справи, не зазначив, з яких причин отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, та відповідачем в позовній заяві навмисно зазначив не ОСОБА_6, а свою сестру ОСОБА_5, знаючи, що між ним і нею відсутній будь-який спір щодо спадкового майна, оскільки на таке вона не претендує.

Попередній судовий розгляд був призначений судом на 20.03.2013 року і, оскільки сторони не з'явилися, суд з власної ініціативи залучив до участі в розгляді справи третю особу без самостійних вимог - ОСОБА_6, оскільки повважав, що прийняте рішення може вплинути на її права та обов'язки.

Такі дії суду узгоджується з вимогами норм процесуального права - ст.ст.33, ч.2 ст.35 ЦПК України, які суд правильно застосував до даного спору, оскільки інших дій з вини позивача та його представника вчинити не міг.

Ст.33 ЦПК України передбачено право суду замінити неналежного первісного відповідача на належного лише за клопотанням позивача. Однак, такого клопотання не заявляв ні позивач, ні його представник, хоча знав, що відповідачем повинна бути не ОСОБА_5, а ОСОБА_6, яка оспорює право позивача.

Відповідно до змісту ч.2 ст.35 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) «якщо суд, при прийняття позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Цим спростовуються доводи представника апелянта ОСОБА_2 щодо процесуальних порушень суду, які насправді допустив не суд, а сам представник недобросовісно користуючись процесуальними правами позивача, інтереси якого представляв.

Не підлягають задоволенню через необґрунтованість і інші доводи апелянта, зокрема, клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення іншого справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення її від спадкування після смерті матері ОСОБА_10, померлої у 2000 році, який позивач подав за день до завершення розгляду з порушенням норм процесуального права - ст.ст.123, 124 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим та підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

М.Д.Горейко

Я.Ю.Ковалюк


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація