КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 4/139-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін

від прокуратури: Попенко О.С. - посв. №50 від 06.01.2012р.;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Вихристюк Л.В. - представник за дов. б/н від 18.07.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Кавун Т.А. - представник за дов №68 від 09.01.2013р., Бубенцов М.М. - представник за дов №43 від 04.01.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр»

на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013 року

у справі № 4/139-12 (суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України

Державного підприємства Міністерства оборони України «Ржищівський військовий лісгосп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр»

третя особа Військова частина А0473

про звільнення та повернення земельної ділянки площею 12 га.

ВСТАНОВИВ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» (далі - відповідач 1) та Державного підприємства Міністерства оборони України «Ржищівський військовий лісгосп» (далі - відповідач 2) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» звільнити земельну ділянку загальною площею 12 га, яка розміщена в прибережній захисній смузі Канівського водосховища у кварталі 88 виділ 6,89 виділ 11,90 виділ 91 виділ 1,2,4,5.

Зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» повернути Міністерству оборони України земельну ділянку загальною площею 12 га, яка розміщена в прибережній захисній смузі Канівського водосховища у кварталі 88 виділ 6,89 виділ 11,90 виділ 91 виділ 1,2,4,5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» в доход Державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду київської області від 15.04.2013 р. у справі №4/139-12 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» звільнити земельну ділянку загальною площею 12 га, яка розміщена в прибережній захисній смузі Канівського водосховища у кварталі 88 виділ 6,89 виділ 11,90 виділ 91 виділ 1,2,4,5. Зобов'язано Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» повернути Міністерству оборони України земельну ділянку загальною площею 12 га, яка розміщена в прибережній захисній смузі Канівського водосховища у кварталі 88 виділ 6,89 виділ 11,90 виділ 91 виділ 1,2,4,5. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» в доход Державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №4/139-12 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що спірна ділянка ним не використовується, а висновки суду є передчасними та такими, що не відповідають дійсності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. у справі №4/139-12, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

24.07.2013р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на підставі п 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України через нез'явлення представника відповідача в судове засідання.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 р. змінено склад суду: головуючий суддя Гончаров С.А. судді Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 р. справу № 4/139-12 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 24.09.2013 р.

24.09.2013р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на підставі п 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України через нез'явлення представника відповідача в судове засідання.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р. змінено склад суду: головуючий суддя Сулім В.В. судді Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

02.10.2013р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на підставі п 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України через нез'явлення представника відповідача в судове засідання.

06.11.2013р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на підставі п 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України через нез'явлення представника відповідача в судове засідання.

20.11.2013р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду до колегії суддів надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю присутності у судовому засіданні представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач не був присутній в судових засіданнях першої інстанції , проте був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи, що є неприпустимим.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач 1 та відповідач не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 20.11.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача 1 та відповідача 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору оренди № 1 від 01.08.2011р., в довгострокове користування відповідача була передана лісова ділянка площею для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у кварталах 88 виділ 6, 89 виділ 11, 90 виділ 13, 91 виділ 1,2,4,5 Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області загальною площею 12 га відповідно до планово-картографічних матеріалів з наступними координатами:

Найменування X (Ск.42) Y (Ск.42) В (Пн. Ш) L (Сх. Д)

точки

I 5546235 6379110 50002'07,051" 031018'45,357"

F 5546413 6379207 50002'12,874" 031018'50,027"

J 5546076 6379819 50002'02,414" 031019'21,128"

K 5545913 6379742 50001'57,105" 031019'17,437"

Відповідно до п. 1.3. договору зазначена лісова ділянка межує із землями ДП «Ржищівський військовий лісгосп Міністерства оборони України».

Київською міжрайонною екологічною прокуратурою Дніпровської екологічної прокуратури із залученням спеціалістів контролюючих органів Державної екологічної інспекцією в Київській області, Держаної інспекції сільського господарства у Київській області, Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю в Київській області 06.08.2012р. здійснено перевірку додержання службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» вимог природоохоронного, земельного та водного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області в прибережній захисній смузі Канівського водосховища.

Так, перевіркою встановлено, що згідно державного акта на право користування землею серія Б №025630, зареєстрованого в Книзі державних актів на право користування землею від 13.03.1979р. №1, Київське квартирно-експлуатаційне управління є користувачем земельної ділянки земель оборони військової частини А0473 площею 515,9 га в адміністративних межах Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, частина вказаної земельної ділянки загальною площею 24 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Калина Центр».

Державним інспектором-головним спеціалістом управління контролю за використанням земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області проведено обстеження вказаної земельної ділянки та складено акт перевірки від 21.08.2012р. за № 5/8.

За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 12 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» на підставі договору від 01.08.2011р. № 21 «Про довгострокове тимчасове користування земельною ділянкою» укладеного між ДП «Ржищівський військовий лісгосп Міністерства оборони України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» на підставі розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації «Про виділення лісової ділянки у довгострокове користування» від 25.07.2011р. №760.

На іншу частину земельної ділянки площею 12 га, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовстановлюючі документи згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України у Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» відсутні.

У відповідності до наявного в матеріалах справи акту визначення координат на території полігону військової частини А0473 станом на 15.03.2013р. та проведеної перевірки були визначені координати земельної ділянки, яка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Калина-Центр», та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку 12 га, яка розміщена в прибережній захисній смузі Канівського водосховища у кварталі 88 виділ 6,89 виділ 11,90 виділ 1,2,4,5 без належним чином оформлених документів. Зазначена земельна ділянка знаходиться за наступними координатами:

Найменування X (Ск.42) Y (Ск.42) В (Пн. Ш) L (Сх. Д)

точки

А 5546255 6379008 50002'07,617" 031018'40,201"

В 5546518 6379169 50002'16,248" 031018'47,982"

С 5546165 6379855 50002'05,350" 031019'22,847"

J 5546076 6379819 50002'02,414" 031019'21,128"

F 5546413 6379207 50002'12,874" 031018'50,027"

I 5546235 6379110 50002'07,051" 031018'45,357"

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, організаціями та установами Збройних Сил України - є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від усіх видів податків.

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.

Згідно з ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Відповідно до Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03.08.2006р., Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому, до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (далі - Пленум) за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Пунктом 3 Пленуму визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та аналізу вищенаведених правових норм факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки з її подальшим використанням, за відсутності правовстановлюючих документів на землю, зареєстрованих у встановленому законом порядку, та за відсутності документів, підтверджуючих реєстрацію речових прав на землю, підтверджується належними та допустимими письмовими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а саме: актами перевірок від 15.08.2012р. та 21.08.2012р., актом визначення координат від 15.03.2013р., координатами точок захвату та письмовими поясненнями прокуратури та військової частини А0473 (знаходяться в матеріалах справи).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що вищевказані акти відповідачем не оскаржувалися та відповідають вимогам порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013р. № 132.

Крім того, матеріали справи не містять а апелянтом не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували твердження скаржника, що спірна земельна ділянка ним не використовується.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із вимогами ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону (в редакції станом на 21.08.2012р., на момент проведення перевірки).

Земельний кодекс України у ст. 126 (чинна редакція) передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Конституція України у ч. 2 ст. 19 передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 12 та п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що зайняття спірної земельної ділянки позивачем 1 також підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2012р. у справі №23/094-12.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, належні позивачу-1 є такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наведених законодавчих положень та аналізу суб'єктного складу і характеру правовідносин сторін, а також враховуючи факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки площею 12 га., що розташована в адміністративних межах Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області в прибережній захисній смузі Канівського водосховища, з огляду на відсутність в останнього правовстановлюючих документів на користування цими землями (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2012р. у справі №5011-14/5402-2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема:

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині повернення позивачу-1 земельної ділянки загальною площею 12 га, яка розміщена в прибережній захисній смузі Канівського водосховища у кварталі 88 виділ, 6,89 виділ 11, 90 виділ 91 виділ 1, 2, 4, 5, як належному землекористувачу.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Посилання апелянта на неналежне обстеження актів перевірки не спростовує фактів, що встановлені судом першої інстанції щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №4/139-12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Центр» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №4/139-12 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №4/139-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко