Справа №22-к-4341/2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду м. Києва в складі суддів
Вовченка В.М. , Мороз Л.Л.., Качана В.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька, 3-тя особа: ВАТ «ПЕС-Енерговугілля» про стягнення страхових виплат, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 11 червня 2004 року Ворошиловським районним судом м. Донецька винесено рішення, яким суд зобов»язав відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька і ВАТ «ПЕС- Енерговугілля» ДП «Донецьквугілля» підписати акт за формою П-4 від 19-20 травня 2003 року за фактом його профзахворювання і видати йому направлення МСЕК для визначення ступеня втрати професійної працездатності. 19 листопада 2004 року апеляційним судом Донецької області була розглянута апеляційна скарга відповідачів і рішення залишено без змін.
Після того, як рішення суду вступило в силу, то комісія МСЕК визначила йому ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 30% з 06.01.2005 року, тобто з того дня, коли відповідач Фонд, виконуючи рішення суду, видав направлення для визначення ступеня втрати професійної працездатності.
10.02.2005 року відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька винесло постанову № 65 про виплату йому з 6 січня 2005 року компенсації частини втраченого заробітку.
З цією постановою він частково не погоджується, так як отримане ним захворювання було діагностовано як професійне ще в квітні 2003 року, 01.07.2003 року йому було встановлено З групу інвалідності, яка була повторно встановлена і в 2004 і в 2005 роках, але тільки після звернення до суду йому було видано направлення на МСЕК і 06.01.2005 року було визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 30%.
Вважає, що з вини Фонду, йому тільки 06.01.2005 року було визначено ступінь втрати професійної працездатності, просив стягнути з відповідача невиплачену йому компенсацію
частини втраченого заробітку з моменту складання акту форми П-4, з 20 травня 2003 року по 5 січня 2005 року в сумі 4868, 75 грн., з урахуванням того, що щомісячна компенсація втраченого заробітку складає 256, 25 грн. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2006 року, позов задоволено частково, на користь позивача з відповідача стягнуто 16000 грн. у відшкодування моральної шкоди .
У касаційній скарзі Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька просить рішення суду І інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з частиною 2 стаття 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеним обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька відхилити, а рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2006 року залишити без змін.