Справа № 22-ц - 5586/2007 р.                                        Головуючий 1 ін ст.  Вовк Л.В.

Категорія   поновлення на роботі                                  Доповідач                 Луспеник Д.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2007 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -    судді Луспеника Д.Д.,

суддів         -                Даниленка В.М. ,  Яцини В.Б.,

при секретарі -                                             Шевченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 5 жовтня 2007 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Харківської області про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

У листопаді 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання звільнення незаконним.  Після скасування постанови суду із закриттям провадження в адміністративній справі,  ОСОБА_1 у квітні 2007 р. звернувся до суду зі вказаним вище цивільним позовом,  посилаючись на те,  що тривалий час працював на посаді начальника Краснокутського виробничого управління житлово-комунального господарства (надалі - ВУЖКГ),  проте розпорядженням селищного голови № 275 від 27.10.2006 р. був звільнений з посади на підставі рекомендації,  наданої рішенням № 379 від 26.09.2006 р. виконкому селищної ради про визнання його роботи незадовільною.

Вважав вказані розпорядчі акти незаконними,  видані з порушенням компетенції,  оскільки порушено вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування»,  так як ВУЖКГ відноситься не лише до території вказаної селищної ради,  а й до інших територіальних громад Краснокутського району. Крім того,  зазначав,  що ВУЖКГ не є власністю селищної ради,  не враховані положення Статуту управління та не враховано,  що в провадженні суду розглядалася справа про визнання недійсним трудового контракту.

При розгляді справи в суді першої інстанції позивач та його представник позовні вимоги підтримали,  представники відповідача позов не визнали,  пояснивши про його безпідставність та відсутність порушення вимог діючого законодавства при звільненні позивача.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 5 жовтня 2007 р. у задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове  рішення  про  задоволення   позову  через  те,   що  висновки  суду  не  відповідають

2

фактичним обставинам справи,   судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

При цьому вказується,   що суд першої інстанції не звернув уваги на те,   що в рішенні виконкому селищної ради про рекомендацію його звільнення не конкретизовано через що саме його робота визнана незадовільною,   не врахована думка трудового колективу щодо звільнення,   відсутні документи про передачу майна управління до комунальної власності,   розпорядження про звільнення не містить підстави звільнення і в трудовій книжці не проставлений запис про звільнення з урахуванням вимог КЗпП України,   вважає свое звільнення через упереджене ставлення до нього з боку селищного голови.

Судова колегія,   заслухавши доповідь судді-доповідача,   пояснення сторін,   що з'явилися,   перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги,   вважає,   що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України,   суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу,   якщо визнає,   що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1   районний суд виходив з того,   що його звільнення відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства та умов трудового контракту,   який передбачає таке право відповідача у разі визнання виконкомом селищної ради роботи позивача незадовільною.

З матеріалів справи вбачається,   сторонами не заперечується,   що між сторонами склалися трудові правовідносини. Відповідач,   як власник ВУЖКГ,   12.06.2006 р. уклав з позивачем черговий трудовий контракт та прийняв його на роботу на посаду начальника цього управління терміном на один рік (а.с.  13-15).

Рішенням виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Харківської області від 26.09.2006 р. № 379 робота начальника ВУЖКГ ОСОБА_1визнана незадовільною,   селищному голові доручено звільнити з роботи начальника цього управління (а.с. 7-9). У цьому рішенні чітко та детально зазначені мотиви та підстави такого висновку.

Пунктом 5.3 контракту між сторонами зазначено,   що керівника може бути звільнено з посади,   а контракт розірвано з ініціативи виконкому селищної ради у випадку визнання виконкомом роботи керівника незадовільною (а.с. 24).

На підставі зазначеного,   селищний голова розпорядженням № 275 від 27.10.2006 р. звільнив ОСОБА_1із займаної посади (а.с. 5).

Доводи апеляційної скарги про те,   що відповідач діяв поза межами діючого законодавства,   не відповідають дійсності.

Так,   статтями 28,   п. 1  ст.  30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органам селищної ради належать власні повноваження на управління об'єктами житлово-комунального господарства,   а згідно зі  ст.  52 цього Закону виконком селищної ради має право координувати діяльність відділів,   управлінь та інших виконавчих органів ради,   підприємств,   установ та організацій,   що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади,   заслуховує звіти про роботу їх керівників. Таке ж право виконкому селищної ради передбачено в п. 2.9 контракту з позивачем.

3

Пунктом 10  ст.  42 зазначеного вище Закону України селищний голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів,   управлінь та інших виконавчих органів ради,   підприємств,   установ та організацій,   що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає,   що фактично позивач звільнений за порушенням умов контракту,   що передбачено п. 8 ч. 1  ст.  36 КЗпІІ України.

Посилання апеляційної скарги на те,   що умови контракту не відповідають вимогам КЗпП України,   а тому не застосовуються виключно норми КЗпП України є помилковим,   оскільки при цьому не враховану специфіку правовідносин,   що склалися між сторонами.

Таким чином,   судова колегія вважає,   що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,   які б призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись  ст.   ст.  303,   304,   п.1 ч.1 307,   308,   313,   315,   317,   319 ЦПК України,   судова колегія судової палати, 

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 5 жовтня 2007 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно,   однак може бути оскаржена в

касаційному порядку протягом 2 місяців із дня її проголошення безпосередньо до

Верховного Суду України.