Справа№22ц-1817/2007                                      Головуючий у першій інстанції ПОШКУРЛАТ О.М.

       Категорія - цивільна                                      Доповідач  ПОЗІГУНМ. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2007 року                                                                               м.  Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі:

головуючого- судді:        ПОЗІГУНА М. І.

суддів:      ІШУТКО В.М. ,   ГОРОБЕЦЬ Т.В.

при секретарі:      Зіньковець О.О.

з участю:  позивача ОСОБА_1 ,   адвоката

ОСОБА_2,   представників відповідача -

Бирзул І.В.,   Павенко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 24 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" про укладення трудового договору в зв'язку з поворотним прийняттям на роботу, 

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року ОСОБА_1  звернулася з позовом до відповідача,   в якому просила зобов'язати адміністрацію Центру електрозв'язку №6 м.  Прилук ВАТ „Укртелекому" укласти з нею трудовий договір при поворотному прийнятті на роботу техніка електрозв'язку 1 категорії. Позовні вимоги обґрунтовувала незаконністю звільнення її з роботи по п. 1  ст.  40 КЗпП України 23.10.2006 року з посади техніка електрозв'язку ЦЕЗ №6 Чернігівської дирекції ВАТ „Укртелеком" та наявності в неї переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу перед ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,   яких було прийнято на роботу,   яку вона виконувала раніше.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 24 жовтня 2007 року зобов'язано ВАТ „Укртелеком" укласти з ОСОБА_1  трудову угоду,   за якою прийняти її на посаду техніка електрозв'язку 1 категорії Прилуцького центру електрозв'язку №6 Чернігівської дирекції ВАТ „Укртелеком".

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ,   стягнення на користь ВАТ „Укртелеком" 7 грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,   8 грн.50

2

коп. судового збору та 1026 грн.80 коп. витрат відповідача,   пов'язаних з явкою до суду.

Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує порушення судом при винесенні рішення норм матеріального і процесуального права. Зокрема,   позивачка ставила питання про прийняття її на роботу на посаду техніка електрозв'язку,   яка з 24.11.2006 року відсутня в штатному розкладі ЦЕЗ №6,   а тому поворотне прийняття на дану посаду позивачки неможливе. Посилання суду на незаконність звільнення позивачки з роботи суперечить матеріалам справи,   а сам факт звільнення позивачки з роботи не є предметом розгляду даної спору,   як суперечить матеріалам справи і висновок суду щодо наявності переважного права у позивачки при поворотному прийнятті на роботу. При вирішенні спору судом не враховано,   що позивачка пропустила строк на звернення до суду за захистом порушеного права,   оскільки про наявність посад позивачці було відомо ще в січні 2007 року,   що вбачається з її скарги до Кабінету Міністрів України. Крім того,   при розгляді справи суд вийшов за межі позовних вимог,   оскільки в мотивувальній частині рішення суду зазначено,   що позивачка підлягає поновленню на посаді,   з якої її було звільнено,   а в резолютивній частині відповідача зобов'язано укласти трудову з позивачкою з прийняттям її на неіснуючу посаду,   а не на посаду,   яку займає працівник,   якого нібито взято на роботу,   на яку має переважне право влаштуватися позивачка. Апелянт також посилався на розгляд справи неповноважним судом.

Заслухавши доповідача,   учасників судового процесу,   перевіривши матеріали справи,   доводи апеляційної скарги,   суд приходить до слідуючого висновку.

По справі встановлено,   що ОСОБА_1  працювала техніком електрозв'язку першої категорії абонгрупи дільниці організації продажу послуг,   розрахунків та комплексного обслуговування споживачів,   і з даної посади була звільнена 23.10.2007 року по  ст.  40 п. 1 КЗпП України (скорочення штату).

Задовольняючи позов ОСОБА_1  в частині зобов'язання відповідача укласти трудову угоду з позивачкою,   за якою прийняти її на посаду техніка електрозв'язку 1 категорії Прилуцького центру електрозв'язку №6 Чернігівської дирекції ВАТ „Укртелеком",   суд першої інстанції виходив з того,   що відповідач в порушення вимог  ст.  ст.  42 та 42-1 КЗпП України,   прийняв на аналогічну посаду з аналогічними обов'язками,   які до звільнення виконувала позивачка,   осіб,   які не мають відповідної кваліфікації,   відповідного стажу роботи на цьому підприємстві та за спеціальністю,   не обговоривши питання про зворотне прийняття на цю посаду позивачки,   яка має переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття її на роботу. На підставі викладеного та з врахуванням результатів перевірки Прилуцькою міжрайонною прокуратурою факту незаконного звільнення позивачки,   згідно якої звільнення позивачки відбулося з грубим порушенням норм КЗпП України,   суд прийшов до висновку наявності підстав для поновлення позивачки на посаді,   з якої її було звільнено.

3

Проте,   висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,   суд неправильно застосував норми матеріального права.

Позивачкою заявлялися позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти трудову угоду з нею на підставі  ст.  42-1 КЗпП України. Зазначена стаття дає право працівникам,   з якими розірвано трудовий договір з підстав,   передбачених п. 1  ст.  40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства,   установи,   організації) протягом одного року на укладання трудового договору у разі,   якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності чи штату і звільнення працівників знову проводить прийняття працівників на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи,   в центрі електрозв'язку №6 Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком" (м.  Прилуки) такого прийняття не проводилось,   а в штатному розкладі ЦЕЗ №6 з дня звільнення позивачки з роботи відсутня посада техніка електрозв'язку,   приймалися особи на інші посади з іншими кваліфікаційними характеристиками. Позивачка із заявою до відповідача про прийняття її на роботу не зверталася,   а виходячи зі змісту  ст.  42 КЗпП України не передбачено обов'язку власника чи уповноваженої особи попереджати працівників,   звільнених за п.1  ст.  40 КЗпП про прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Оскільки вимогу про поворотне прийняття на роботу позивачка пов'язувала з її правом на працевлаштування на протязі року з дня звільнення,   а не лише з прийняттям на роботу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,   про що їй стало відомо в січні 2007 року,   а тому строк нею за захистом порушеного права не пропущено.

Вирішуючи питання про поворотне прийняття на роботу позивачки,   суд обґрунтовував необхідність такого,   звільненням позивачки з порушенням норм КЗпП України,   хоча ОСОБА_1  вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення її на роботі не заявляла.

Суд першої інстанції неправильно визначив природу спірних правовідносин,   а тому його висновок про задоволення позову в цій частині є помилковим.

Правові підстави для стягнення з позивачки на користь відповідача судового збору та витрат відповідача,   пов'язаних з явкою до суду відсутні,   оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат,   пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ,   і порядок їх компенсації за рахунок держави" розмір витрат,   пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту не може перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Відповідно ж до п. 1.7 і п.1.11 ІНСТРУКЦІЇ про службові відрядження в межах України та за кордон №59 від 13.03.1998 року,   затвердженої наказом Міністерства Фінансів України витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються працівникові,   відрядженому в межах України,   у розмірі вартості проїзду повітряним,   залізничним,   водним,   автомобільним транспортом загального користування (крім таксі)  і,    вартість витрат на відрядження відшкодовуються лише за

4

наявності документів в оригіналі,   що підтверджують вартість цих витрат,   а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій),   рахунків готелів. Витрати у зв'язку з відрядженням,   що не підтверджені документально (крім добових),   працівникові не відшкодовуються.

Як вбачається з матеріалів справи,   представники відповідача їздили до міста Прилуки на судові засідання не транспортом загального користування,   а службовим транспортом і згідно подорожніх листів зазначений транспорт використовувався не лише для поїздок в судове засідання (а.с. 106-109). За таких обставин,   апеляційний суд не знаходить підстав і для стягнення добових на користь відповідача - юридичної особи,   а не її представників,   які виконували свої трудові обов'язки.

Враховуючи викладене,   рішення суду підлягає скасуванню,   з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись  ст.  ст.  303,   304,   п.2  ст.  307,   п.п. 3 і 4 ч. 1  ст.  309,   313,   314,   316,   317,   319,   324 ЦПК України,    ст.  42-1 КЗпП України,   апеляційний суд,   -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2007 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" про укладення трудового договору в зв'язку з поворотним прийняттям на роботу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" 7 грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.