22-5359

Головуючий у інстанції Несветової Н.М.  Доповідач Кухарська Т. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року жовтня 25 дня Судова колегія суддів судової   палати в цивільних

справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого Кухарської Т. Г.

Суддів Жайворонок Т.Є.,  Лапчевської О.Ф.,

При секретарі                  Дима О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського

районного суду м.  Києва від 13 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1

  до Управління  освіти Голосіївської районної у м.  Києві державної

адміністрації,  3-тя особа: Спеціальна загальноосвітня школа - інтернат № 7 для

дітей з важкими вадами    мови,  про поновлення    на роботі та    стягнення

заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заслухавши   доповідь   судді   Кухарської   Т.Г.,    обговоривши      доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд,  -

ВСТАНОВИВ:

ЗО листопада 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до управління освіти Голосіївської районної у м.  Києві державної адміністрації,  3-тя особа - спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 7 для дітей з важкими вадами мови про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивачка посилалась на те,  що наказом № 248-К від 16 травня 2006 року вона була звільнена відповідачем з роботи з посади вихователя спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату № 7 для дітей з важкими вадами мови з 1 серпня 2006 року у зв'язку з скороченням штату.

Вважає,  що звільнення її з роботи проведено з порушенням трудового законодавства.

На її думку скорочення штатів не було. Вона працює у школі більше 30-ти років,  і відповідно має переваги в залишенні її на роботі перед іншими працівниками,  вона є ветераном праці,  відмінником освіти.

Рішенням Голосіївського районного суду м.  Києва від 13 квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду,  поновити пропущений строк подачі позовної заяви,  ухвалити нове рішення про задоволення позову,  посилаючись   на те,    що суд неповно   з'ясував обставини

справи,  дав неправильну оцінку доказам і в порушення норм процесуального і матеріального закону безпідставно відмовив в позові.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню,  з наступних підстав.

Судом встановлено,  що наказом № 34 від 20.01.1967 року Московського районного відділу народної освіти м.  Києва позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду вихователя спецшколи -інтернату № 7 м.  Києва.

Наказом № 251-К управління освіти Голосіївської районної у м.  Києві державної адміністрації від 16 травня 2006 року,  та наказом директора спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату № 7 для дітей з важкими вадами мови № 61 від 30 травня 2006 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з 1.08.2006 року у зв'язку із скороченням штату з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку,  по п. 1 ст 40 КЗпП України.

Як встановлено судом 04 серпня 2006 року позивачка отримала повний розрахунок у зв'язку із звільненням,  в тому числі - заробітну плату,  матеріальну допомогу на оздоровлення на час літніх канікул,  вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку,  а також трудову книжку.

Відповідно до наказу управління освіти Голосіївської районної у м.  Києві державної адміністрації № 181-К від 06.04.2006 року в школі-інтернаті № 7 проведено скорочення чисельності педагогічних працівників.

Позивачка була попереджена адміністрацією про те,  що вона не комплектується на 2006-2007 рік педагогічних працівників школи у зв'язку із скороченням мережі класів та виховних груп,  що підтверджується актом від 18 квітня 2006 року та копією листа від 18.04.2006 року.

Звільнення позивачки з роботи проведено зі згоди профспілкового комітету школи. При вирішенні питання про скорочення працівників враховувалась продуктивність праці та кваліфікація кожного,  переважне право на залишення на роботі.

Доводи позивачки,  про упереджене ставлення до неї адміністрації школи,  перевірялись судом і не знайшли свого підтвердження. Позивачка не надала суду доказів в підтвердження своїх доводів.

Судом встановлено,  що позивачка пропустила строк звернення до суду за вирішенням трудового спору передбаченого  ст.  233 КЗпП України.

Звільнена позивачка з роботи з 1 серпня 2006 року,  а 4 серпня 2006 року вона отримала повний розрахунок при звільненні та трудову книжку. З заявою до суду про поновлення на роботі позивачка звернулась 30 листопада 2006 року.

Позивачка не надала суду доказів про те,  що строк звернення до суду за вирішенням трудового спору вона припустила з поважних причин,  і вказане судом не встановлено.

Тому суд правильно прийшов до висновку,  що підстав передбачених законом для поновлення строку звернення до суду не має і правильно відмовив позивачці в позові.

Доводи апеляційної скарги,  що рішення суду є незаконним і постановлено в порушення норм процесуального і матеріального закону безпідставні і спростовуються наведеними доказами.

Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону -  ст.   ст.  40 п. 1,  42,  43,  49-2,  231,  233 КЗпП України.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308 ЦПК України,  апеляційний суд ,  -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Голосіївського районного суду м.  Києва від 13 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.